Здавалка
Главная | Обратная связь

Організація документів нарівні системи архівних установ



1.1. При організації архівних документів в межах системи архівних установ передусім враховують правовий статус, профіль і повноваження архівної установи.

Організація документів за правом власності реалізується в зберіганні документів НАФ у конкретних архівосховищах або приватних архівах: документи НАФ, що належать державі, зберігають державні архні установи, а такі, що перебувають у приватній власності, зберігаються в архівах власників.

Порядок організації документів за строками зберігання визначає наявність серед них двох основних груп - документів постійного і тимчасового зберігання. Строки зберігання документів визначаються чинними нормативно-правовими актами.

На організацію документів на міжархівному рівні істотно впливає загальний ступінь інформаційної значущості документів, залежно від якого їх відносять до комплексів загальнодержавного та місцевого значення.

Комплекс документів загальнодержавного значення складають документи, що утворилися в процесі життя і діяльності видатних діячів українського народу, а також у різні історичні періоди:

• в межах сучасної України в діяльності центральних органів державної влади і управління, підприємств, установ і організацій, що поширювали (поширюють) свою компетенцію на всю або значну частину її території;

• за межами України в діяльності провідних органів української еміграції, зокрема еміграційних урядів, політичних партій і об’єднань, військових, культурно-освітніх, наукових закладів та громадських організацій;

• в межах сучасної України в діяльності місцевих установ, якщо склад і зміст документів переважно відображає історію не лише окремого регіону, а й усієї України, а також у випадках, коли документна інформація має практичну цінність і може широко використовуватися в загальнодержавному масштабі.

До комплексу документів місцевого значення належать документи, що утворилися в діяльності органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що діяли або продовжують діяти на території певної адміністративно-територіальної одиниці, якщо документи цих органів, підприємств, установ і організацій не віднесено до комплексу документів загальнодержавного значення.

Документальні комплекси загальнодержавного значення зосереджуються в сховищах центральних державних архівів відпо-I відного профілю, галузевих державних архівів і архівних підроз-| ділів державних наукових установ, державних музеїв і бібліотек. І Документальні комплекси місцевого значення зберігаються І в державних архівах областей, Автономної Республіки Крим, | міст Києва і Севастополя, інших місцевих архівних установ, якщо вони здійснюють постійне зберігання документів НАФ.

Віднесення документів до комплексів загальнодержавного або місцевого значення здійснює Держкомархів спільно з заці-^ кавленими архівними та іншими установами.

| Документальні комплекси місцевого значення розподіляють-ю ся між архівними установами, що здійснюють їх зберігання, за | територіальним принципом, на підставі належності цих ком-| плексів до певних адміністративно-територіальних одиниць. | У випадках утворення нових або зміни меж адміністративно-’! територіальних одиниць документальні комплекси місцевого | значення, що утворилися в процесі діяльності місцевих установ І на територіях, включених до складу новоутворених або укруп-| нених адміністративно-територіальних одиниць, передають на | зберігання до тих архівних установ, які поширюють свої повно-I важення і зону комплектування на ці новоутворені або укруп-I нені адміністративно-територіальні одиниці. | Істотно впливають на організацію документів на міжархів-| ному рівні історичні умови і місце їх створення. За цими ознака-| ми виділяють три групи:

• документальні комплекси, що утворилися в різні історичні періоди в межах сучасної України в діяльності органів влади і місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій, установ і підприємств усіх форм власності та окремих осіб;

• документальні комплекси українського походження, що І утворилися в різні історичні періоди за межами України в діяльності органів української еміграції, зокрема еміграційних урядів УНР, ЗУНР, українських політичних партій і об’єднань, військових, культурно-освітніх і наукових установ, громадських організацій та окремих осіб, що повернулися на батьківщину в порядку реституції, на підставі дарування та в інший спосіб;

• документальні комплекси неукраїнського походження, у тому числі й ті, що стосуються історії України, що утворилися на теренах інших держав і надійшли до українських архівів на підставі дарування, заповіту і стали складовою частиною історико-культурної спадщини українського народу

Документи, що входять до складу першої групи, умовно поділяються на три підгрупи з відповідними загальними назвами:

«документи дорадянського періоду», «документи радянського періоду», «документи періоду незалежної України».

До документів «дорадянського періоду» належать документальні комплекси, що утворилися на території України в її сучасних межах, в процесі діяльності юридичних і фізичних осіб у періоди:

• існування Київської Русі (Х-ХІІ ст.), Галицьке-Волинського та інших князівств, які виникли на теренах колишньої Київської Русі (ХІІ-ХІУ ст.), Гетьманщини (XII-XVIII ст.), Запорозької Січі (ХУІ-ХУПІ ст.), Центральної Ради і Директорії Української Народної Республіки (1917-1920 рр.), Української Держави (1918 р.), Західноукраїнської Народної Республіки (1918-1919 рр.), Карпатської України (1938-1939 рр.); • входження українських земель до складу інших держав, окрім СРСР (з кінця XIV до середини 40-х років XX ст.);

• нацистської окупації (1941-1944).

Документи «радянського періоду» охоплюють документальні комплекси, що утворилися в період перебування України в складі СРСР. Початкову межу періоду визначають для кожного регіону окремо. Вона зумовлюється часом поширення радянської влади на його територіях. Кінцева дата єдина для всіх регіонів України - 24 серпня 1991 р.

До документів «періоду незалежної України» належать документальні комплекси, що утворилися на території сучасної України після проголошення Акту про Незалежність 24 серпня 1991 року в процесі діяльності органів державної влади і управління всіх рівнів, органів місцевого самоврядування, цивільних підприємств, установ і організацій всіх форм власності, військових частин і з’єднань, а також окремих осіб.

За категоріями доступу до них документи НАФ поділяються на документи з відкритим доступом та документи з обмеженим доступом: документи з таємною інформацією, документи з конфіденційною інформацією та документи з особливими умовами доступу. Виокремлені за цією ознакою документальні комплекси на міжархівному рівні організаційно не розмежовуються.


 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.