 |
|
Методи П дослідження.
Е.Р.П.З
1.) період античности
(Появление психології у Стародавній Греції на межі VII-VI ст. е. було з необхідністю становлення об'єктивної науки про людину, яка розглядала душу не так на основі казок, міфів, легенд, і з використанням тих об'єктивних знань (математичних, медичних, філософських), що виникли у період. Тоді психологія входило у науку, изучавшую загальні закономірності суспільства, природи й людини. Ця наука отримав назву натурфілософії (філософії), протягом великого відтинку періоду часу, майже 20 століть, психологія залишалася частиною філософії. Природно, що у великому предметі філософії до психології ставилася область, пов'язана в першу чергу, з людиною, та й саме дослідження душі (психіки) пов'язувалося переважно особливостям психіки людини. У той самий час область психічного обмежувалося людиною, але поширювалася весь світ. Такий підхід назва панпсихизм - напрям, яке вважає весь світ одушевленим і наділеним душею.
Окончился цей період з III-IV ст., коли молода релігія початку домінувати над науковими концепціями і став повертатися сакральний підхід знаннями, розглянуті ні з точки зору, їх доказовості, і з погляду віри чи невіри.
2.)період Середньовіччя
После зміцнення панування християнської церкви виникла потреба внести доповнення. Монастыри ставали оплотом науки, у яких зберігали тогочасні книги й навчали грамоті. Взагалі єдиними грамотними людьми, як правило, були ченці, а світські люди, феодали, навіть вища знати, часто вже не вміли писати і слід вважати. У монастирях зберігалися як церковні, а й світські книжки на тому числі списків із книжок античних психологів. Ці праці вивчалися і Єгиптом розвивалися в працях церковних учених, зазвичай працювали при монастирях. Важливим й те, що суворе час монастирі давали захист, охороняли з голоду і багатьох хвороб, військових грабежів. Попри протидія імператорів, влада тат залишалася досить міцної, щоб протидіяти будь-яким спробам похитнути авторитет церкви. Цьому сприяло й те, що, попри залишки поганських вірувань, більшість світських володарів також були глибоко віруючі люди. В цей період тривав і розвиток ораторського мистецтва, спрямованих управління почуттями слухачів, зараження їх певною емоційною станом. Якщо античності ці прийоми грунтувалися головним чином промови, то Середньовіччя використовувалися і невербальні кошти (жести, паузи, інтонації тощо.), було серйозним придбанням психології того времени.
3.)період нового часу
С XVII століття починається нова доба розвитку психологічного знання. Вона характеризується спробами осмислити душевний світ людини переважно з загальфілософських, умоглядних позицій, без необхідної експериментальної бази. Р. Декарт (1596-1650) дійшов висновку про цілковитому відмінності, існуючому між душею людини її тілом: тіло по своїй - природі завжди ділено, тоді як дух неподільний. Проте душа здатна провадити у тілі руху. Це суперечливе дуалістичне вчення породило проблему, названу психофізичної: як пов'язані між собою тілесні (фізіологічні) і психічне (душевні) процеси у людині? Декарт заклав основи детерміністській (причинностной) концепції поводження з її центральної ідеєю рефлексу як закономірного рухового відповіді організму на зовнішнє фізичне раздражение.Попытку знову з'єднати тіло душу людини, розділені вченням Декарта, зробив голландський філософ Б. Спіноза (1632-1677). Ні особливого духовне начало, вона завжди є одна з проявів протяжної субстанції (матерії). Душа і тіло визначаються одними і тими самими матеріальними причинами. Спіноза думав, що така підхід дає можливість розглядати явища психіки такою ж влучністю і об'єктивністю, як розглядаються лінії поверхні в геометрии.
4.) Становление вітчизняної психології
После Жовтневого перевороту перші роки радянської влади вітчизняна психологія продовжувала розвиватися у взаємодії зі світовою психологічної наукою. Тому, за наявності специфічних чорт розвиток вітчизняної психології характеризується практично тими самими закономірностями. Зростає інтерес до соціально психологічним проблемам, проблемам особистості. Виникають нові напрями. У області психології праці, наприклад, виникає одна з напрямів практичної психології - психотехніка, у сфері психології навчання — педологія, у галузі спільної психології - реактология і т.п. В час психологія представленій у світової системи наукового знання як самостійна наука, має розгалужені зв'язку й прикордонні галузі з соціальними, медичними, технічними та інші науками. Її практичні завдання спрямовані на гуманізацію людського бытия.
5)Зарубіжна психологія
6) Бихевиоризм
Оценивая біхевіоризм загалом, слід визнати, що він продовжує займати значне місце у психології. Була створена наука щодо поведінки, дослідження якого сприяли б утвердженню об'єктивного підходу в психології. Прикладний бихевиоральный аналіз використовують у навчанні психотерапии.
7)Гештальтпсихология
Главное поняття цієї психології - поняття комплексного якості як цілісного переживання, пройнятого почуттям. Основу будь-якого психічного акта - сприйняття, пам'яті та інших. становить система несвідомих активних процесів і імпульсних тенденцій диспозицій, які детермінують його продукт Оформляющая сила духу проявляється особливо у творчих діяльностях зі створення нових ідей, форм соціальній та іграх дітей.
8) Глубинная психология
В психоаналізі відбувається біологізація і натуралізація психіки людини. Сутність людини становить темне Воно. Людина сприймається як природне істота, наповнений потягами. Потягу лежать у основі поведінки людини, неврози також пояснюються з потягу. Духовний світ сприймається як форма сублімованого лібідо. Одночасно громадські явища психологизируются. Фрейд замінив реальні рушійні сили історичного процесу війн ідеєю природної схильності людини до агресії і деструкції. Саме протиріччя, науково необгрунтовані затвердження, які межують з вигадкою, зустріли критику навіть прихильників Фрейда - Юнга, Адлера, Хорні, Фромма, виступили з модифікаціями вчення про несвідомому в психоанализе.
9) Французская соціологічна школа
Проблема перетворення людської психіки під час історичного поступу суспільства отримала наступне розвиток як у французькій науці (До Леві-Строс, А.Валлон, історична психологія І. Мейерсона), і у інших странах.
10) Описательная психология
В період відкритого кризи про новий підході до вивчення духовного світу людини заявив німецький філософ У. Дильтей (1833-1911), засновник «філософії життя». Він виступив з критикою академічних філософських шкіл із домаганнями на нове світогляд, заснований самісінькому життя, цієї єдиною реальності, постигаемой у вигляді творчих інстинктів, і геніальною інтуїції. Основний психологічна праця «Описова психологія» (1894).Деятельность У. Дильтея протікала в ситуації гострих дискусій про методології історичного й будь-якого гуманітарного знання (наук про дусі). Відповідно до Дильтею, все науки про дусі мусять базуватися на психологии. Понимающая психологія відкрито протиставляє себе природничих наук і має умоглядний характер.
Предмет психології
Психологія – наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини.
Предмет психології - закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їхні механізми. Коло явищ, які вивчає психологія, у кожної людини виявляються чітко в досить виразно – це наші: почуття, думки, образи, сприйняття, прагнення, бажання, міркування і погляди тощо все, що складає внутрішній зміст нашого життя, що дається нам безпосередньо і належить нам.
Психіка – це система , що полягає в активному віддзеркаленні|відображенні| суб'єктом об'єктивного світу, в побудові|шикуванні| невідчужуваної від нього картини цього світу і саморегуляції на цій основі своєї поведінки і діяльності.
Галузі психології
Загальна психологія досліджує індивіда, виділяючи в ньому пізнавальні процеси й особистість. Пізнавальні процеси охоплюють відчуття, сприйняття, уявлення, увагу, пам'ять, уяву, мислення і мову. За допомогою цих процесів людина одержує і переробляє інформацію про світ, вони ж беруть участь у формуванні і перетворенні знань. Особистість має особливості, що визначають справи і вчинки людини. Це - емоції, здібності, диспозиції, установки, мотивація, темперамент, характер і воля.
Соціальна психологія вивчає людські взаємовідносини, явища, що виникають у процесі спілкування і взаємодії людей у різного роду групах, зокрема у сім'ї, школі, учнівському і педагогічному колективах. Такі знання необхідні для психологічно правильної організації виховання.
Педагогічна психологія об'єднує всю інформацію, пов'язану з навчанням і вихованням. Особлива увага тут приділяється обґрунтуванню і розробці методів навчання і виховання людей різного віку. Юридична психологія розглядає опанування людиною правових норм і правил поведінки, а також проблеми формування правової самосвідомості.
Психодіагностика ставить і вирішує проблеми психологічної оцінки рівня розвитку дітей та їхньої диференціації.
Методи П дослідження.
У психології, як і в інших науках, для отримання фактів, їх оброб-
ки і пояснення використовується певна сукупність методів (прийомів)дослідження.
Всі методи, що застосовуються у психологічному дослідженні
можна поділити на чотири групи: 1) організаційні методи; 2) емпіричні
способи добування наукових даних; 3) прийоми обробки даних; 4) інтерпретаційні методи.
До організаційних відносяться діючі протягом всього дослідження
порівняльний, лонгітюдний і комплексний методи; до емпіричних способів добування наукових даних – обсерваційні методи(спостереження і самоспостереження),експериментальні методи(лабораторний, природний, формуючий або психолого-педагогічний експерименти), психодіагностичні методи (тести стандартизовані і
прожективні, анкети сучасних типів, соціометрія, інтерв’ю і бесіда),
праксіометричні, тобто прийоми аналізу процесів і продуктів діяльності (хронометрія, циклографія, професіографічні описи, оцінка виробів і виконаних робіт); біографічні методи (аналіз фактів, дат і подій життєвого шляху людини, документації, свідоцтв); до прийомів обробки даних кількісний (математикстатистичний) і якісний аналіз, в тому числі диференціація матеріалу за типами, групами, варіантами складання психологічної казуїстики, тобто опис випадків, які найбільш
повно виражають типи і варіанти, а також виключення або порушення
загальних правил; до інтерпретаційних методів – різні варіанти генетичного (аналіз матеріалу в плані розвитку з виділенням окремих фаз,
стадій, критичних моментів) і структурного (встановлення структурних зв’язків між всіма характеристиками психіки) методів. Розглянемо детальніше ряд організаційних і емпіричних способів добування наукових даних.