Главная | Обратная связь

Складнопідрядне речення

Складнопідрядним називається таке складне речення, частини якого нерівноправні за змістом та синтаксично і поєднуються сполучниками чи сполучними словами.

Одна з частин складнопідрядного речення є головною, інша — залежною. Від головної частини до залежної мож­на поставити питання.

Складнопідрядні речення поділяють на три основних види:

а) складнопідрядні речення з підрядними означальними;

б) складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними;

в)складнопідрядні речення з підрядними обставинними

Підрядні речення відносяться до головної частини по- різному: підрядні означальні, з'ясувальні та підрядні спо­собу дії, міри і ступеня пояснюють окремі члени головно­го речення, інші підрядні — головне речення в цілому, у головній частині складнопідрядного речення може вжива­тися вказівне слово (займенники той, такий, всякий, кож­ний; прислівники так, тоді, там, туди, звідки тощо), зміст якого розкривається підрядним реченням.

Підрядні речення можуть приєднуватися до головної частини сполучниками чи сполучними словами (займен­никами який, чий, котрий, хто, що, скільки; прислівника­ми як, де, куди, звідки, коли тощо).

У художньому мовленні сполучник, яким підрядне ре­чення приєднується до головного, може стояти не на по­чатку підрядного речення. Наприклад: Хотіла б, у світ щоб він явився, у світ запахущий, трояндовий, а світ, куди воно вдерлося, її мале, зустрічає його смородом, вибухами, шаленінням смерті (О. Гончар); Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш. І просто осінь щоббула красива (Ліна Ко­стенко).

Слід пам'ятати, що слова що, як, колив одних випад­ках виступають сполучниками, а в інших — сполучними словами. Сполучні слова характеризуються тим, що:

а) вони є членами підрядного речення;

б) здебільшого їх можна замінити контекстуальними синонімами;

в) у деяких випадках вони вимовляються з підкресле­ною інтонацією.

Нижче ми розглянемо конкретні способи розрізнення сполучників і сполучних слів в окремих видах підрядних речень.

Підрядні означальні — це підрядні речення, які відпо­відають на питання який? яка? яке? які? і залежать від одного з членів головного речення, вираженого іменником або іншою частиною мови в ролі іменника. Підрядні озна­чальні приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли та сполучників щоб, як, ніби, наче, неначе тощо. Наприклад: Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу (Ліна Костенко); Ріка, звичайно, не Егейське море, котре походить, звісно, від «еге» (Ліна Костенко); Німий пристав до свого берега, якраз напроти того місця, звідки мав з'явитися Шашло, і запалив цигарку (Г. Тютюнник); Вечірня зірка, далека невідома красуня, алмазно світить з неба на ча банське подвір'я, де в задумі походжає льотчик (О. Гон­чар); -А справжня слава — це прекрасна жінка, що на мо­гилу квіти принесе (Ліна Костенко).

В останньому з наведених прикладів підрядне речення приєднується до головного сполучним словом що. Воно є членом підрядного речення — підметом; його можна за­мінити на сполучне слово яка, а також на вона, жінка.

Окремо виділяються займенниково-означальні підрядні речення, які пояснюють член головного речення, вираже­ний здебільшого займенниками той (та, те, ті); такий (така, таке, такі), вжитими у значенні іменника: Щас­ливий той, хто ще не вміє грати (Ліна Костенко); Ті, що народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день (Ліна Костенко); Місто здавалося Єльці чимось єди­ним, нерозгаданим, живим, таким, що має душу... (О. Гон­чар).

Підрядні з'ясувальні — це підрядні речення, які від­повідають на питання відмінків і пояснюють присудок у головному реченні. Вони приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, відколи, як та сполучників що, як, щоб, ніби, мов, наче, неначе тощо. Сполучні слова що, як потрібно відрізняти від сполучників що, як. Спо­лучне слово є членом підрядного речення і вимовляєть­ся з підкресленою інтонацією. Наприклад: Стара вер­ба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник (Ліна Костенко) (що — сполучне слово, у підрядному реченні виступає додатком; його можна замінити на щось); Чомусь пам'ятаю, що річка звалась Леглич (Ліна Костенко) (що — сполучник); Друзі пам'ятають, як ми чекали цього дня (як— сполучне слово, у підрядному реченні виступає обставиною; його можна замінити на так довго, з нетерпінням); Вони зачаровано дивилися, як легко і плавно танцювала на сцені балерина (як — спо­лучник).

Коли у підрядному з'ясувальному завжди виступає спо­лучним словом: Андрій терпляче чекав, коли скінчиться дощ (Г. Тютюнник).

Наводимо приклади підрядних з'ясувальних, які при-^єднуються до головної частини іншими сполучними сло­вами та сполучниками: Максим навіть не цікавився, куди його ведуть (І. Багряний); Климко ж бо із вдячності до ^Неї розказав, звідки, чому і як ішов сюди (Г. Тютюнник); І самий смисл буття чи не в тому, щоб пити красу цих ночей, жити у мудрій злагоді з природою, знати насолоди праці й поезію людських взаємин? (О. Гончар).

Підрядні обставинні — це підрядні речення, які відпо­відають на ті самі питання, що й обставини в простому реченні. Вони поділяються на підрядні місця, часу, спосо­бу дії, міри та ступеня, порівняльні, причини, мети, умовні допустові, наслідкові.

Підрядні речення місця вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні, і відповідають на питання де? куди? звідки? Вони стосуються головного ре­чення в цілому, проте можуть уточнювати обставину місця, виражену вказівним словом (прислівниками там, тут, туди, звідти, скрізь, всюди тощо). До головного речення підрядні місця приєднуються сполучними словами де, куди, звідки. Наприклад: Уже зоря золоторога, де полинами за­цвіло, кладе на огненні пороги своє сивіюче крило (В. Сосюра); Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами (Ліна Костенко); Там, куди вони їдуть, не тре­ба буде ніяких паспортів (0. Гончар).

Підрядні речення часу вказують на час дії, про яку йдеться в головному реченні, і відповідають на питання коли? відколи? доки? з якого часу? до якого часу? як дов­го? Вони стосуються головного речення в цілому і приєдну­ються до нього сполучниками коли, як, доки, поки, відколи, як тільки, ледве, щойно, після того як, з тих пір як та ін.; вказівними словами в головному реченні можуть виступа­ти прислівники тоді, відтоді, доти. Наприклад: Коли мене снігами занесе, тоді вже часу матиму доволі (Ліна Кос­тенко); І так жив підробітками, аж поки сягнув давно жданої посади — влаштувався бакенщиком на Дніпрі (0. Гончар); Завтра вдосвіта, як вона вижене пасти ота­ру, він уже поїде, поїде невідомо куди і на скільки (О. Гон­чар); Дарки Степан не бачив відтоді, як їх ділили (Г. Тю­тюнник).

Підрядні речення способу дії, міри і ступеня вказу­ють на спосіб дії або міру чи ступінь вияву ознаки, назва­ної в головному реченні, і відповідають на питання як? яким способом? якою мірою? наскільки? Вони пояснюють один із членів головного речення і приєднуються до ньо­го сполучниками як, що, щоб, аж, ніби, наче, неначе, мов, не­мов, ніж, чим... тим та сполучними словами скільки, на­скільки, як; вказівними словами в головному реченні мо­жуть бути прислівники так, настільки, займенник стільки, а також словосполучення такою мірою. Наприклад: Зроби так, щоб серце моє солов'їне забуло очей тих блакить (В. Сосюра); Колодязь перекосився і вгруз так, що зверху залишився тільки низенький, у дві цямрини, зрубець, гус­то полатаний мохом (Г. Тютюнник); І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою ставала заграва... (Г. Тютюнник); Вода стояла на луках, скільки бачило око... (Г. Тютюнник); Півні кричать у мегафони мальв — аж деренчить полив'яний світанок (Ліна Костенко).

Підрядні порівняльні речення вживаються для вира­ження порівняння і відповідають на питання як? як саме? подібно до чого? Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього сполучниками як, ніби, неначе, мов, немов, немовби, немовбито тощо. Наприклад; Тебе, незна­ного, впізнаю, як син вигнанця впізнає прикмети батьків­ського краю (Ліна Костенко); Розливається кров і по жи­лах тече, ніби пахне вона лободою (В. Сосюра); Обмерзлі кригою дерева дзвонили й лускотіли, неначе вони були скляні (І. Багряний).

Підрядне порівняльне речення може бути неповним: Громада зібралась у волость і загула, як бджоли в улику (І. Нечуй-Левицький).

Підрядні речення причини вказують на причину того, про що йдеться в головному реченні, і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? Вони пояснюють головне речення в цілому і приєднуються до нього сполуч­никами бо, тому що, через те що, від того що, завдяки тому що, оскільки тощо; вказівними словами в головному ре­ченні можуть виступати прислівники тому, затим, сполука через те. Наприклад: Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли (Ліна Костенко); Ці місця стали дорогими для них уже тому, що тут ходили їхні хлопці, тут заліковували свої рани, звідси писали дівчатам ли­сти (О. Гончар).

Підрядні речення мети вказують на мету того, про що йдеться в головному реченні, і відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо? Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього за допомогою сполучників щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, хай тощо; вказівними словами в головному реченні можуть бути сполуки для того, на те, з тим. Наприклад: Я воскрес, щоб із вами жити під шаленством весняних злив (В. Симоненко); Збір, виявляється, був для того, щоб одержувати зброю (0. Гончар); А наше діло — все це прополоти, аби хоч крихту істини знайти (Ліна Костенко).

Підрядні речення умовні вказують на умову, за якої можливе те, про що йдеться в головному реченні, і відпові­дають на питання за якої умови? Вони пояснюють усе го­ловне речення і приєднуються до нього за допомогою спо­лучників якщо, коли (можна замінити на якщо), коли б (мож­на замінити на якби), якби, як, аби, тільки б тощо; вказів­ним словом у головному реченні може бути прислівник тоді. Наприклад: Коли в людини є народ, тоді вона уже лю­дина (Ліна Костенко); Коли б гора зневіри впала, коли б зажеврілась мета, моя б ще сурма золота весняним громом пролунала (О. Олесь); Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався (Ліна Костенко).

Підрядні речення допустові вказують на те, всупереч чому відбувається дія в головному реченні, і відповідають на питання незважаючи на що? Вони стосуються головно­го речення в цілому і приєднуються до нього сполучника­ми хоч (хоча), дарма що, незважаючи на те що, як не, куди не, хай (нехай) тощо. Наприклад: Твій дух не став при­ниженим і плюсклим, хоч слала доля чорні килими — то од Вілюйська до Холуйська, то з Києва до Колими (Ліна Костенко); Люблю! Як в перший раз люблю, хоч це любов моя остання (О. Олесь); Нехай, як грім, гудуть гармати, нехай п'яніє все в чаду — яв полі буду сам стояти, шаблі ворожі відбивати і, може, ранений впаду, — а в стан ваш мертвий не піду (О. Олесь).

Підрядні речення наслідкові вказують на наслідок того, про що йдеться в головній частині, і не відповідають на питання. Вони пояснюють головне речення в цілому, зав­жди стоять після нього і приєднуються до нього сполуч­ником так що: Хлопці вийшли до села з заходу, так що їм не було чого боятися (Гр. Тютюнник).

До підрядних наслідкових близькі за значенням під­рядні супровідні речення. Вони приєднуються до голов­ного займенником що у різних відмінках: Галя в цей ра­нок набурмосилася, що з нею рідко й бувало (В. Шевчук)