Главная | Обратная связь

Виявлення причин взаємодії двох незалежних змінних з допомогою графічного зображення результатів експерименту.

Рассмотрим возможные результаты простейшего факторного экс­перимента 2 • 2 с позиций взаимодействия переменных. Для этого нам надо представить результаты опытов на графике, где по оси абс­цисс отложены значения первой независимой переменной, а по оси ординат — значения зависимой переменной. Каждая из двух пря­мых, соединяющих значения зависимой переменной при разных значениях первой независимой переменной (А), характеризует один из уровней второй независимой переменной (В). Применим для про­стоты резулматы не экспериментального, а корреляционного иссле­дования. Условимся, что мы исследовали зависимость статуса ре­бенка в группе от состояния его здоровья и уровня интеллекта. Рас­смотрим варианты возможных отношений между переменными.

Первый вариант: прямые параллельны — взаимодействия пере-

Больные дети имеют более низкий статус, чем здоровые, незави­симо от уровня интеллекта. Интеллектуалы имеют всегда более вы­сокий статус (независимо от здоровья).

Второй вариант: физическое здоровье при наличии высокого уров­ня интеллекта увеличивает шанс получить более высокий статус в группе.

В этом случае получен эффект расходящегося взаимодействия двух независимых переменных. Вторая переменная усиливает влияние первой на зависимую переменную.

Третий вариант: сходящееся взаимодействие — физическое здо­ровье уменьшает шанс интеллектуала приобрести более высокий ста­тус в группе. Переменная "здоровье" уменьшает влияние перемен­ной "интеллект" на зависимую переменную. Есть и другие случаи этого варианта взаимодействия: переменные взаимодействуют так, что увеличение значения первой приводит к уменьшению влияния второй с изменением знака зависимости.

Последний, четвертый, возможный вариант наблюдаемых в ис­следованиях отношений между независимыми переменными: слу­чай, когда между ними существует пересекающееся взаимодействие, представленное на последнем графике.

Итак, возможны следующие взаимодействия переменных: нуле­вое; расходящееся (с различными знаками зависимости); сходящее­ся (с одинаковым и разными знаками зависимости); пересекающее­ся.

Оценка величины взаимодействия проводится с помощью дис­персионного анализа, а t-критерий Стьюдента используется для оценки значимости различий групповых X.

Во всех рассмотренных вариантах планирования эксперимента применяется способ балансировки: различные группы испытуемых ставятся в разные экспериментальные условия. Процедура уравни­вания состава групп позволяет производить сравнение результатов.

Однако во многих случаях требуется планировать эксперимент так, чтобы все его участники получили все варианты воздействия независимых переменных. Тогда на помощь приходит техника контр­балансировки.

Планування за методом латинського і греко-латинського квадратів.

"Латинська квадрат" дозволяє значно скоротити число груп. Зокрема, план 2х2х2 перетворюється на просту 4-клітинних-ную таблицю: Рівні третьої змінної (А, В, С,) зустрічаються в кожному рядку і в кожній колонці по одному разу. Комбінуючи результати по рядках, стовпцях і рівнями, можна виявити вплив кожної з незалежних змінних на залежну, а також ступінь попарного взаємодії змінних.
Застосування латинських букв в клітинках для позначення рівнів третього змінної (А - є, В - ні) традиційно, тому метод названий "Латинська квадрат".
Більш складний план за методом "греко-латинського квадрата" застосовується дуже рідко. З його допомогою можна досліджувати вплив на залежну змінну чотирьох незалежних. Суть його в наступному: до кожної латинської групі плану з трьома змінними приєднується грецька буква, що позначає рівні четвертої змінної.

Подводя итог рассмотрению различных вариантов экспериментальных планов, предлагаем их классификацию. Экспериментальные планы различаются по таким основаниям:

1. Число независимых переменных: одна или больше. В зависимости от их числа применяется либо простой, либо факторный план.

2. Число уровней независимых переменных: при 2 уровнях речь идет об установлении качественной связи, при 3 и более — количественной связи.

3. Кто получает воздействие. Если применяется схема "каждой группе — своя комбинация", то речь идет о межгрупповом плане. Если же применяется схема "все группы – все воздействия", то речь идет о ротационном плане. Готтсданкер называет его кросс-индивидуальным сравнением.

Схема планирования эксперимента может быть гомогенной или гетерогенной (в зависимости от того равно или не равно число независимых переменных числу уровней их изменения).

49. Квазіекспериментальні плани.

Квазіекспериментальні планування. В таких експериментах немає рандомізації, немає урівнення груп, а досліджувані беруться для експериментів з реально існуючих в природі груп.

В квазіекспериментах відбувається довготривале тестування. В квазіекспериментах є експериментальна і контрольна групи.

Квазі експерименти – це спосіб компромісу між методикою планування психічного експерименту і реаліями життя досліджуваного.

Квазіекспериментом є будь-яке дослідження, спрямоване на встановлення причинного залежності між двома змінними, в якому відсутня попередня процедура зрівнювання груп або "паралельний контроль" за участю контрольної групи замінений порівнянням результатів неодноразового тестування групи (або груп) до і після впливу.
Розглянемо найбільш поширені варіанти квазіекспериментальних планів.
Найчастіше використовується план для двох нееквівалентних груп з тестуванням до і після впливу.
Вибираються дві природні групи, наприклад два паралельних шкільних класу. Обидві групи тестуються. Потім одна група піддається впливу (ставиться в особливі умови діяльності), а інша - ні. Через певний час обидві групи проходять тестування повторно. Результати першого та другого тестування обох груп зіставляються. Різниця результатів первинного тестування двох груп дозволяє встановити міру їх еквівалентності щодо вимірюваної змінної.

Квазіексперимент дозволяє контролювати дію фактора фонових впливів (ефект "історії"). Зазвичай саме цей план рекомендується дослідникам, які проводять експерименти за участю природних груп у дитячих садках, школах, клініках або на виробництві. Його можна назвати планом формуючого експерименту з контрольною вибіркою.

 

Планування експериментів за методом часових серій та альтернативних впливів.

План з еквіва-лентними часо-вими серіями

(проводиться серія еквіва-лентних опера-цій — експериментальний вплив — вимір; виміри після кожного з впли-вів дозволяють уникнути більшості загроз внутрішньої ва-лідності) за Кэмпбелл ДМета експерименту: вивчення впливу музики на продук-тивність праці у промисловості. Незалежна змінна: музичний супровід. Залежна змінна: продуктивність праці. Організація експерименту: група працівників великого промислового підприємства працювала в різних режимах з музичним супроводом (різні класичні твори) та без нього через день протягом ста днів. Порівнювалася продуктив-ність праці учасників експерименту кожного дня. виявила-ся, що музичний супровід стимулює продуктивність праці. Загрози валідності: взаємодія тестування з Х (постійне тестування підвищує продуктивність); реакція учасників на Х (реакція учасників на увагу, яка їм приділяється)

51. Експеримент ex-postfacto. Перспективи розвитку планування психологічного дослідження.

Експериментатор сам не впливає на піддослідних. Вплив на досліджуваних здійснює середовище, ситуація з їх життя, а експериментатор використовує цю ситуацію проводячи лише тестування після цього впливу. Відбирається група "піддослідних", що зазнала впливу, і група, не випробувала його. Відбір здійснюється на підставі даних про особливості "піддослідних" до впливу. Потім проводиться тестування залежної змінної у представників "експериментальної" та контрольної груп. Дані, отримані в результаті тестування груп, зіставляються і робиться висновок про вплив "природного" впливу на подальшу поведінку піддослідних. Тим самим план ex-post-facto імітує схему експерименту для двох груп з їх рандомизацией і тестуванням після впливу.
Метод ex-post-facto часто застосовується в нейропсихології: травми головного мозку, ураження певних структур надають унікальну можливість для виявлення локалізації психічних функцій. Травми кори великих півкуль