Главная | Обратная связь

Основні психологічні новоутворення.

Інтенсивно розвивається довільна регуляція поведінки що виявляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати засоби їх досягнення, долати труднощі та перешкоди), формується внутрішній план дій, орієнтація на соціальні норми і вимоги, рефлексія (осмислення своїх суджень, вчинків, самоаналіз).

Особливості пізнавальних процесіву молодшому шкільному віці, в тому, що під впливом навчання починається їх перебудова, здобуття якостей, притаманних дорослим. Загальними характеристиками є їх довільність, продуктивність, стійкість.

Сприйняття, за своїми психологічними характеристиками (цілеспрямованість, зосередження, точність, узагальненість) починає відповідати рівню дорослої людини.

Спостерігається динаміка в розвитку уваги від мимовільності до довільності. Покращується здатність до переключення та стійкості уваги.

Пам’ять – розвивається словесно-логічна, зростає продуктивність , точність, надійність запам’ятання.

Уява – удосконалюється відображення об’єктів, стає більш реалістична, керована, з елементами творчості.

Закладаються основи логічного мислення (на основі образного). Відбуваються зміни у співвідношенні образних і понятійних, конкретних і абстрактних компонентів. Розвивається аналітико-синтетична діяльність, способи узагальнення.

Мовлення.Оволодіння письмовим мовленням, збагачення внутрішньої мови, зміна співвідношення вживання різних категорій слів, удосконалення синтаксичної та морфологічної структури мови.

Емоційна сфера. Особливість емоцій в цьому віці полягає в тому, що вони більш врівноважені. Молодші школярі починають відрізняти ситуації в яких можна чи неможна виявити свої почуття, починають керувати своїм настроєм, а часто і приховувати його. Разом з тим, для дітей характерна емоційна вразливість і чуйність.

У розвитку особистості спостерігаються певні зміни: здатність до саморегуляції, рефлексія; самостійність та емансипація від батьків; з’являється рівень домагань (залежить від успіхів в навчанні і становища в системі стосунків з однолітками); формується самооцінка (переважно на основі думки оточуючих), більш стійка ієрархічна структура мотивів (навчальні мотиви стають провідними) тенденція свідомої та вольової регуляції поведінки, суспільна спрямованість.

Криза початку підліткового віку. Суперечність пов’язана з новими умовами провідної діяльності, у зв’язку з переходом до навчання в середній школі, що вимагає активізації адаптаційних можливостей.

Підлітковий вік

Соціальна ситуація розвитку визначається тим оптимальним оточенням, яке забезпечує успішний розвиток особистості. Вона охоплює спілкування із світом дорослих, в якому виділяються близькі дорослі та ті, що є представниками суспільства і спілкування із світом однолітків. Спілкування з дорослими змінюється в бік збільшення тієї категорії дорослих, які є носіями соціальних функцій по відношенню до підлітків. У спілкуванні з батьками прояв самостійності та незалежності у вирішенні певного кола проблем. Той прошарок соціальної ситуації розвитку підлітків, який стосується спілкування з однолітками, характеризується більшою диференціацією у порівнянні з попереднім віковим періодом, тобто виділяються різноманітні групи спілкування: друзі, групи за інтересами, групи симпатії та антипатії, статусні групи тощо. Для підлітка важливе входження в певну референтну групу однолітків, спілкування з якими, віддаляє важливість навчання, спілкування з рідними.

Провідна діяльність є тим оптимальним видом активності, який спричиняє успішний розвиток основних психічних новоутворень у підлітків – це інтимно-особистісне спілкування, суспільно-корисна діяльність, навчальна діяльність.

Навчальна діяльність підлітків відрізняється від такої у молодших школярів, по-перше, зміною у мотивації через збільшення відсотку та урізноманітнення соціальної мотивації, а по-друге, збільшенням вимог до організації і самоорганізації навчальної діяльності. У ставленні до навчання розвивається прагнення до самоосвіти з метою оволодіти знаннями, необхідними для майбутньої професії.