Главная | Обратная связь

Розвиток пізнавальних процесів

Початок підліткового віку пов’язується зі спеціалізацією пізнавальних здібностей. Тобто, пізнавальні здібності починають більш активно проявлятись та розвиватись у тих сферах знань чи діяльності, з якими пов’язані індивідуальні здібності школяра (гуманітарні, природничі, математичні, організаторські тощо).

Відчуття і сприйняття. Удосконалення відчуттів знаходить своє відображення у повноті та детальності сприймань. Сприймання характеризується планомірністю і послідовністю. Систематичними стають спостереження, включаються розумові операції порівняння, узагальнення і класифікації сприйнятих об’єктів.

Увага. Виробляється вміння свідомо спрямовувати увагу на певні об’єкти, зосереджуватись на них, переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання та розподіляти її. Зростає обсяг уваги, концентрація та стійкість. Зростає можливість сконцентрувати увагу на уявних об’єктах.

Збільшується обсяг пам’яті, за рахунок логічного осмислення матеріалу. Процес запам’ятовування полягає в установленні логічних зв’язків в матеріалі. Пам’ять набуває характеру організованого, регульованого і керованого процесу. Збільшується продуктивність опосередкованого запам’ятання.

Мислення. Здатність до абстрактного мислення, формування понятійного мислення. Розвивається здатність до розумових експериментів, широкі пізнавальні інтереси, пов’язані з бажанням самостійно все перевірити, особисто переконатися в істинності; розв’язання задач в думках, вміння оперувати гіпотезами під час вирішення інтелектуальних задач. Особливість віку – формування активного, самостійного, творчого мислення.

Уявабере участь у розширеннізмісту образів, створенні образів не сприйнятих безпосередньо об’єктів, у процесах розуміння художніх творів, технічних креслень, описів історичних подій, у переході думок від конкретного до абстрактного, різних видах творчої діяльності. Важливою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбутнього.

Мовлення. Розвивається мовлення, як спосіб комунікації та здобування знань. Розвивається уміння переказувати твори, готувати усні виступи, проводити дискусії, висловлювати свою думку, аргументувати її.

Особистісна сфера. Усвідомлення власного «Я». найбільша тривожність з однолітками і батьками. Проявляється синдром дисморфоманії (стурбованість своєю зовнішністю).

Криза підліткового віку.Основне протиріччя: активне прагнення до самовизначення, здобутті ролі та значення в суспільстві дорослих при відсутності реальних можливостей ствердити себе серед інших. Симптоми кризи можуть проявлятися у зниженні продуктивності навчальної діяльності, негативізмі, конфліктності поведінки, порушенні поведінки. Криза підліткового віку пов’язана з виникненням нового рівня самосвідомості, характерною рисою якого є потреба в самопізнанні, визнанні власної унікальності, що породжує прагнення до самоствердження.

Юнацький вік

Соціальна ситуація розвитку зумовлена необхідністю особистісного і професійного самовизначення, вибору життєвого шляху. Самовизначення передбачає не стільки автономію від старших (підліток), скільки визначення свого місця у світі дорослих. Усвідомлення свого положення в світі. Продовжується розподіл у взаємовідносинах з ровесниками і дорослими. Взаємини з однолітками – дружба, інтимно-особистісні характер стосунків, з дорослими – особистісні, ділові, соціальні на основі взаємоповаги і рівноправності. Високий рівень тривожності в усіх сферах спілкування. Юнаки і дівчата випробують чисельні соціальні ролі, схожі на існуючі відносини дорослих людей.

Зростає число референтних груп, на які юнаки мають орієнтуватися, з якими співвідносять самооцінку і ціннісні орієнтації. Потреба не просто входити в групи, а бути прийнятими однолітками, мати певний авторитет.

Провідна діяльність – навчально-професійна діяльність (ціннісно-орієнтаційна).

У старшокласників встановлюється зв’язок між професійними та навчальними інтересами. Вибір професії змінює ставлення до навчальної діяльності та формування пізнавально-професійної спрямованості особистості. Диференціація навчальних програм, навчання в гімназіях, ліцеях створюють умови для здійснення вибору учнів.

Професійне навчання – це соціальна система навчання конкретній професії. Основні задачі наукового аналізу професійного навчання полягають у наступному.

1. Виявлення специфіки і закономірностей формування трудових навичок у залежності від їхнього характеру.

2. Дослідження психологічних особливостей організації трудової діяльності.

3. Забезпечення формування узагальнених трудових навичок.

4. Вивчення мотивації професійного навчання і професійної діяльності.

5. Вивчення впливу станів людини на ефективність професійного навчання і способи їхньої діагностики.

6. Дослідження змін в особистості в процесі професійної підготовки і їхнього впливу на можливості самореалізації в праці.

7. Розробка основ психологічної оптимізації системи професійного навчання.

B процесі навчання формуються елементи індивідуального досвіду, що закріплюються в учнів у формі знань, умінь, навичок.

Знання – це інформація у виді понять, що надходить ззовні і дозволяє сформувати абстрактну модель дійсності.

Уміння – проміжний етап оволодіння новим способом діяльності. Виконання діяльності в цьому випадку здійснюється під свідомим контролем і регулюється значенням.

Навичка – автоматизований компонент свідомої дії, що виробляється в ході його виконання. Сформованість знань, умінь і навичок залежить від здібностей людини.

Головна прагматична мета професійного навчання спрямована на засвоєння визначеної сукупності навичок, умінь і алгоритмів професійного поводження. У підсумку професійної підготовки повинна сформуватися особистість професіонала.