Здавалка
Главная | Обратная связь

Теорія розвивального навчання В.В. Давидова



Теорія представляє дидактичну систему, спрямовану на формування навчальної діяльності та її суб’єкта в процесі засвоєння теоретичних знань завдяки виконанню аналізу, планування і рефлексії. В.В. Давидов поставив питання про можливість теоретичної розробки нової системи навчання на противагу традиційному. Мислення дитини, що розвивається в процесі навчання було названо – теоретичним, а процес навчання – розвивальним. При цьому В.В. Давидов базувався на положеннях теорії Д.Б. Ельконіна відносно того, що навчання відіграє провідну роль в розумовому розвитку через зміст засвоєних знань, похідними від якого є методи організації навчання. Розвивальне навчання на основі змісту навчальних предметів повинно розроблятися у відповідності з структурою та особливостями. Основні положення теорії:

1. Засвоєння знань мають загальний і абстрактний характер, після знайомства учнів з частковими і конкретними знаннями; останні виводяться учнями з загального і абстрактного як зі своєї єдиної основи.

2. Знання, що складають даний навчальний предмет, чи його розділи учні засвоюють в процесі аналізу умов, їх походження, завдяки яким вони стають необхідними.

3. При виявленні предметних джерел тих чи інших знань учні повинні перш за все виявитив навчальному матеріалі генетично, вихідне загальне відношення, що визначає зміст даних знань.

4. Це відношенняучні відтворюють в особливих предметних, графічних чи буквенних моделях, що дозволяють вивчити їх властивості в чистому вигляді.

5. Учні повинні уміти конкретизувати генетично похідні, загальні відношення вивченого об’єкту в системі часткових знань про нього в такій єдності, що забезпечить мисленеві переходи від загального до часткового і навпаки.

6. Учні повинні вміти переходитивід виконання дій в розумовому плані до виконання їх у зовнішньому плані та навпаки.

В.В. Давидов проводив характеристику теоретичного знання, отриманого в результаті змістовного абстрагування і узагальнення. Воно складає основи розвивального навчання.

Типи навчання

Проблемне навчання – система методів і засобів, що забезпечують можливості творчої участі учнів в процесі засвоєння нових знань, формування творчого мислення і пізнавальних інтересів особистості.

Етапи проблемного навчання:

• усвідомлення проблемної ситуації;

• формулювання проблеми на основі аналізу ситуації;

• вирішення проблеми, що включає висунення, зміну і перевірку гіпотез;

• перевірка рішення.

Проблемноюназивається така ситуація, виконання практичного чи теоретичного завдання при якій раніше засвоєних знань виявляється недостатньо і виникає суб’єктивна потреба в нових знаннях.

Три рівні складності проблемного навчання:

- викладач сам ставить проблему і знаходить її рішення, учень запам’ятовує рішення проблеми;

- викладач ставить проблему, а пошук її рішення іде разом з учнями;

- разом формулюються проблема і пошук рішення.

Типи проблемних ситуацій:

1) Проблемна ситуація виникає, коли виявляється невідповідність між знаннями засвоєними і новими.

2) Проблемна ситуація виникає коли є необхідність вибору одного знання із системи засвоєних знань;

3) Проблемна ситуація, коли є пошук шляхів практичного використання засвоєних практичних знань;

4) Проблемна ситуація, коли є протиріччя між теоретично можливим шляхом рішення і практичною неможливістю його реалізації;

5) Проблемна ситуація, коли є протиріччя між реальним предметом чи явищем і його схемою;

6) Проблемна ситуація, коли статична схема динамічного процесу.

Таблиця 3.1







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.