 |
|
Комп’ютерні навчальні програми
Це такий засіб навчання, який є носієм предметного змісту і спрямований на організацію як діяльності вчителя, так і учня або на представлення об’єктів вивчення.
Класифікація комп’ютерних навчальних програм:
1. Програми репетиторського типу;
2. Програми моделювання (можна розтягувати в часі швидкі процеси, «стискувати» повільні, збільшувати чи зменшувати будову…).
3. Довідково-інформаційні програми.
4. Демонстраційні програми (наочність).
5. Контрольні програми.
Негативні аспекти комп’ютерних навчальних програм
1. Відсутність спілкування.
2. Звужується поле творчої активності (дії за чітко визначеною послідовністю).
3. Занадто висока алгоритмізація мисленевої діяльності (пропагуючи ідею про розділ всіх мисленевих операцій на окремі кроки, слід пам’ятати про роль образної складової в мисленні людини).
4. Надмірне захоплення комп’ютерними іграми (рівень мотивації учнів різко зростає за допомогою програм ігрового типу, але тільки на перших етапах навчання. Далі мотивація знижується і стає нижча, ніж була при інших видах навчання. Проявляється інтерес до гри , до процесу, а пізнавальні мотиви залишаються без уваги.
5. Відмова від гігієнічного обґрунтованого часу роботи за комп’ютером (15-20 хвилин), погіршення функціонального стану вищої нервової діяльності, що впливає на зниження функції сприйняття і переробки інформації, концентрації уваги, призводить до порушення між центральних відношень між аналізаторами, зменшення об’єму акомодації і зростання втомлюваності зорового аналізатора.
Навчальна діяльність – вид діяльності, спеціально спрямований на оволодіння способами предметних і пізнавальних дій, узагальнених за формою теоретичних знань.
Три частини навчальної діяльності:
І. Орієнтувальна – програма, план діяльності.
ІІ. Виконавча – навчальні дії, за допомогою яких кровні задані знання перетворюються в засвоєні учнями знання:
1) Дії зрозумілості змісту навчального матеріалу;
2) Дії обробки навчального матеріалу.
ІІІ. Контрольна:
6. Дії контролю (поопераційний, епізодичний);
7. Дії оцінки (фіксація відповідності результату кінцевій меті).
Типологія помилок.
(орієнтує зовнішній і внутрішній контроль)
1. «Велика помилка» – допускається більшістю учнів; є результатом помилок в методичній діяльності вчителя і сигналом коректування дій учителя.
«Одинична помилка» – зустрічається у окремих учнів і є результатом неправильної діяльності учня і сигналом до виправлення дій учня.
2. «Допустима помилка» – не стосується предмета засвоєння, тільки супроводжує його перебіг.
Корегування допустимих помилок наносить навчальному процесу більше шкоди ніж користі. Причина в тому, що занадто виразне звертання уваги учня на неістотні помилки надає цій діяльності характер предметної діяльності, об’єкт якої є помилка – має сильну тенденцію фіксуватися в пам’яті. Якби не було такого перетворення неважливої помилки в предмет спеціальної діяльності, ця помилка зникла б через деякий час сама по собі шляхом згасання.
«Недопустима помилка» – симптом неправильного розуміння цілей і предмету дій при роботі з навчальним матеріалом; свідчення про неповноту засвоєння і може розглядатись як істота.
«Необхідна помилка» – випливає з логіки навчальних дій. Можна запобігти необхідних помилок передбачаючи їх появу.
«Випадкова помилка» – невисока ймовірність.
«Розумна помилка» – виникає не від незнання чи невміння, а визначається пошуковою інтелектуальною діяльністю учня, його творчим мисленням. «Розумна помилка» приносить справі навчання більше користі, ніж помилкові дії. Це є помилка, на якій можна багато-чому навчитися.