 |
|
Педагогічні здібності
• дидактичні (успішно розв’язувати питання про характер і зміст матеріалу, про методи передачі знань, про формування умінь і навичок учнів);
• експресивні (вираження думок в словах, жестах);
• організаторські (здібність організувати учбовий колектив, спрямувати на необхідну діяльність, правильно організувати власну діяльність);
• авторитарні (здійснювати емоційно-вольовий вплив на учнів, досягати авторитету);
• перцептивні (педагогічна спостережливість, здібність розуміти особистість учня, емоційний стан);
• комунікативні (здібність спілкуватися з дітьми, наявність педагогічного такту);
• академічні (здібності до засвоєння наукових знань);
• особистісні (гуманізм).
Оптимальне педагогічне спілкування – таке спілкування вчителя (педагогічного колективу) зі школярами в процесі навчання, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості школяра, забезпечує позитивний психологічний клімат в навчанні; забезпечує керування процесами в дитячому колективі і дозволяє максимально використовувати в навчальному процесі власні особливості учителя.
Негативна установка вчителя до учня (безсвідоме негативне ставлення до учня):
• Не дає змоги подумати, навідних питань.
• Оцінює позитивно неправильну відповідь.
• Частіше сварить, рідко хвалить (заслужено).
• Рідко викликає, не працює з ним на уроці.
Педагогічний такт – поведінка вчителя, яка будується на основі соціальних очікувань молоді по відношенню до них, як наставника.
Дидактогенія(гр. didactos – повчальний, genos – походження) – викликаний порушеннями педагогічного такту з боку вихователя негативний негативний психічний стан учня (пригнічений настрій, страх, фрустрація), який не добре впливає на діяльність і спілкування (може бути причиною неврозів).
Фрустрація – психічний стан, який характеризується наявністю потреби, яка не знайшла свого задоволення. Страх фрустрації супроводжується різними негативними переживаннями: тривога, відчай, роздратування. Фрустрація виникає, коли задоволення потреби наштовхується на перешкоди.
Процес спілкування може складатися на основі взаєморозуміння (узгодженого виконання навчальної діяльності, прогнозування поведінки) та розладу і відчуження (не здатність розуміти і прогнозувати поведінку, появу конфліктів).
Стилі виховання:
Автократичний (самовладний) стиль, який здійснюється одноосібно педагогом, який виставляє вимоги та здійснює жорсткий контроль за їх виконанням.
Авторитарний (владний) стиль, допускає можливість для учнів в обговоренні питань навчального та колективного життя, рішення приймає викладач відповідно до власних переконань.
Демократичний стиль передбачає діалог між викладачем та учнем і врахування думки учнів.
Ігноруючий стиль викладач не втручається в життя учнів, практично відсторонюється від керівництва ними.
Конформний стиль– викладач або відсторонюється від керівництва колективом, або поступається їх бажанням.
Непослідовний, алогічний стиль– використання викладачем, залежно від зовнішніх обставин і власного емоційного стану будь-якого із зазначених раніше стилів.