Главная | Обратная связь

Проблема бідності та шляхи її вирішення у країнах Латинської Америки у кін20 – на поч 21ст.

Найголовнішим завданням, в ЛА і в країнах Карибського басейну, де нерівність є вищою, аніж будь-де у світі, а кожен п’ятий житель існує на трохи більш ніж 2 долари на день. Бідність – надзвичайно динамічне явище. Бідні люди знаходяться в пастці дешевих активів (або можливостей). Тому спроби скоротити рівень бідності повинні включати в себе пошук стимулів для бідних людей набувати активів і можливостей, які дозволять їм уникнути бідності у майбутньому.

Вражаючою особливістю є те, що на даний час тут відбувається украй мало перерозподілу фінансових коштів. Податки найчастіше не дають хорошого ефекту для перерозподілу фінансів, тому що більшість країн багато в чому покладаються на непрямі податки. Навіть податкова система Чилі (найефективніша у Латинській Америці) насправді є регресивною. Доходи від персонального прибуткового податку в Латинській Америці і в країнах Карибського басейну невисокі. Це говорить про те, що у політиків є над чим подумати, а саме – як збільшити доходи держави, аби отримати більше грошей, які можна перерозподілити тим, хто має у цьому потребу.

Збільшення державних інвестицій на початку життя дитини має переконливу економічну вигоду. Значне недоїдання у ранньому дитинстві знижує рівень пізнавального розвитку і формування інтелекту. Підвищення якості харчування немовлят і маленьких дітей за допомогою розвитку годування грудьми і кращого інформування матерів про важливість якісного харчування, необхідного дитині в період відлучення від годування грудьми, буде вигідним кроком, прибуток від якого перевершить витрати в 5 – 7 разів.

Виплата допомоги на певних умовах – ще один варіант, який повинні розглянути латиноамериканські політики. Дані програми розроблені для боротьби з бідністю за допомогою виплати допомоги залежно від дій одержувачів. До критеріїв отримання допомоги можна віднести регулярні відвідини дітьми школи або регулярні огляди лікаря.

Комплексна мексиканська програма «PROGRESA» передбачає виплату тим, хто має потребу допомоги на освіту, медичні послуги, харчові добавки для вагітних жінок, годуючих матерів і для дітей до п’яти років, а також на щорічне медичне обстеження для інших членів сім’ї. У 2002 році даною програмою була охоплена п’ята частина населення Мексики, якому надавалася допомога, що склала до 20% від загальних витрат одержувачів.

За останні два десятиліття рівень бідності в даному регіоні трохи знизився, проте Близько 30% населення країн Латинської Америки, як і раніше, проживають в умовах бідності. Мова йде про 164 мільйони людей (приблизно 28% населення), з яких 68 мільйонів змушені жити в умовах бідності. "Від 2012 року бідність у Латинській Америці знизилася на 15,7%, а злидні - на 8%, Венесуелі 5,6% Еквадор (на 3,1% менше бідних) і Бразилія (на 2,3% менше).
89. проблема корупції та наркобізнесу в країнах латинської америки.

Вкрай гострою проблемою для Латинської Америки став наркобізнес і діяльність наркомафії. У Колумбії, Перу і Болівії, де розташовані приховані від сторонніх очей великі плантації вічнозелених чагарників коки, працюють сотні тисяч селян.

У Болівії офіційна економіка прямо або побічно живе за рахунок доходів від кокаїну. Про проникнення наркомафії у вищі сфери влади свідчить такий факт: у 1980 р. генерал Гарсіа Меса здійснив військовий переворот і став диктатором. Його фінансувала наркомафія, а чиновники його уряду контролювали наркобізнес.

У Перу вирощується більше половини світового врожаю коки. 300 тис. перуанців (7% населення) існують на доходи від продажу листя коки (з якої в підпільних лабораторіях виробляють наркотик - гідрохлорид кокаїну). Частина торгівлі листям коки легалізована і монополізована державною корпорацією ЕНАКО - це становить 3% від фактичного виробництва коки в країні.

Проте лідером Колумбія. На частку колумбійських торговців припадає 80% всього кокаїну, збувається в США, а також його значна частина, яка надходить в Канаду, Західну і Східну Європу. 60% всього споживаного в США кокаїну поставляв «Медельінській картель» (за назвою міста Медельін). Щорічні доходи його глави Пабло Ескабара перевищували 1 млрд дол

Під контролем «Кокаїнових баронів» знаходиться 10% території Колумбії. Багато чиновників, політики, судді, поліцейські, журналісти перебувають на утриманні у мафії. Мільярдні прибутки наркоділків дозволяють корумпувати частина армії, містити власних агентів в органах безпеки і розвідки, мати збройні терористичні загони.

Однак і сьогодні в Колумбії діє ряд великих наркогрупу, сама відома з них - картель міста Калі. Його ватажки - брати Родрігес - є некоронованими королями кокаїнового бізнесу всього світу (70% поставок кокаїну в США і близько 90% - у Західну Європу).

Однак оскільки ніяка «інша діяльність» не приносить таких доходів, як наркобізнес, то селяни виступають різко проти подібних програм, а селянська молодь поповнює загони бойовиків.