 |
|
Художній світ речей як компонент художнього світу твору.
У традиційному літературознавстві предмет найчастіше розглядається у складі компонентів внутрішнього світу твору. Запропонована Д. Ліхачовим концепція художнього світу вважається в сучасному літературознавстві чи не найповнішою. У статті «Внутрішній світ художнього твору» автор окреслює категорію «художній світ», визначає її зміст, а також окреслює перспективи майбутніх досліджень [ЛИХАЧОВ]. Слід зазначити, що Д. Ліхачов, називаючи компоненти художнього світу, серед них згадує предметність, однак окремого огляду цієї складової не подає. Він детально зосереджується на аналізі категорій художнього часу та художнього простору, при цьому лише побіжно зауважуючи, що предмет є засобом конкретизації, носієм речової інформації про навколишній світ, засобом актуалізації інших компонентів художнього світу, прийомом, що забезпечує їх матеріалом і виконує в такий спосіб функцію обслуговування. Такий «прагматичний» підхід до аналізу предметно-речового світу з огляду на його участь у вираженні художнього смислу твору в літературознавчій науці зберігається вже досить довго.
Предметно-речову сферу аналізують у межах таких категорій, як образ, мотив, сюжет, герой, авторське «я». Близькість до емпіричного (реального) предмета вважають основною ознакою художнього предмета, а отже, предметність розглядають та оцінюють відповідно до того, як вона працює на точність, реалістичність зображення дійсності [МАНОЙЛОВА-2, c. 84]. Також слід зазначити, що залежно від особливостей творчого стилю певного автора, його художньо-предметного бачення будуть варіюватись і особливості показу предметно-речової сфери.
До аналізу речового світу вдається чимало літературознавців, оскільки він охоплює велику кількість художніх категорій, а це означає, що інтерпретувати предметно-речовий світ літературного твору – це інтерпретувати майже увесь твір.
На рівноцінності та системності всіх компонентів художнього світу твору наголошує О. Чудаков у своєму дослідженні [Чудаков]. Науковець, говорячи про особливості творення та функціонування предметної деталі в різних авторів, стверджує, що відтворення світу – не єдина й далеко не визначальна риса художнього предмета, що реальний предмет – радше сировина, матеріал, який використовує художник для творення якісно нової сутності, а художній предмет – це носій творчого начала письменника, котрий відображає його бачення зовнішнього, речового світу та унікальне творче мислення [Чудаков, с. 56]. Саме О. Чудаков став першим дослідником, який теоретично обґрунтував природу художнього предмета, категорійність цього поняття, не просто пояснивши сутність предметної деталі, а ще й долучивши до пошуків домінанти твору, тобто розглянувши предметну деталь у її органічному середовищі – художній системі автора.
Отже, відбір предметів, їхня роль у процесі візуалізації образу у свідомості читача, значення предметності в процесі актуалізації часу та простору в художньому світі твору, відмінності між реальним та емпіричним предметом – саме з’ясування цих та інших моментів зумовило формування поняття «художніх предметів» як предметів (природні тіла й рукотворні речі, елементи інтер’єру, деталі портрету чи пейзажу), котрі функціонують у художньому світі як носії інформації, емоцій та художньої енергії. [МАНОЙЛОВА-1, c. 29].