Здавалка
Главная | Обратная связь

Факт у журналістському творі.



Факт - основа журналістського твору. В широкому розумінні фактом називають справжню, невигадану подію або явище, те, що насправді мало місце, відбулося. Цей термін означає щось до певної міри відокремлене, одиничне.

В.О.Карпенко намагається охопити у своєму визначенні всі можливі його значення: "Факт –

а) дійсна, не вигадана подія, дійсне явище;

б) те, що відбулося, відбувається чи прогнозується у майбутньому часі;

в) приклад, випадок;

г) те, що є будівельним матеріалом для певних висновків і відповідає об'єктивній реальності.

Під словом "факт" зазвичай також мають на увазі судження або в інший спосіб зафіксований "реальний факт". Отже, йдеться про реальний факт і про факт відображений. "Необхідно вказати на неоднозначність поняття "факт", - пише З.ЄДмитровський. - В одному випадку це конкретна, об'єктивно, тобто незалежно від нашої свідомості, існуюча реальність. В іншому - її відбиток, віддзеркалення у нашій свідомості.

Тому треба розрізняти факт об'єктивний і факт, трансформований у свідомості. Розрізняють також два види фактів: науковий факт, якому відповідає конкретне історичне явище чи подія, і художній факт, який утворюється на основі узагальнення окремих рис, узятих з багатьох фактів.

У редакційній практиці поняття фактичний матеріал включає в себе власне факти, тобто щось твердо встановлене, таке, що відбулося насправді, та власні імена, географічні назви, дати, кількісні показники. До фактичного матеріалу відносять також цитати.

Дуже важливим етапом праці журналіста над твором є збирання фактичного матеріалу до нього. Повідомлення фактів, їх констатація, опис і добір - це вже їх певна оцінка, тобто вже самий добір фактів для оприлюднення є своєрідною попередньою їх оцінкою. Саме обрання того чи іншого факту для оприлюднення виокремлює його з-поміж

інших і привертає до нього увагу громадськості. Цим журналіст іноді впливає на природу факту й на дальший його розвиток, бо вже те, що на цей факт звернуто увагу, може змінити ставлення людей до порушених питань. Суб'єктивізм журналіста може виявитися й у замовчуванні фактів, у прагненні не помічати тих із них, які йому "заважають". За об'єктивними, некоментованими фактами часто простежуємо певну позицію, мету, політику власника ЗМІ.

Специфічною тенденцією сучасних мас-медіа нерідко є винятковий надмір інформації, змішування соціально важливих фактів з випадковими, з інтимно-особистими.

Редактор має розглядати факт у ряді інших, бачити його минуле й майбутнє, брати у всіх можливих взаємозв'язках.

З погляду практичної журналістики добір фактичного матеріалу конче потрібний, на думку Д.М.Прилюка, по-перше, тому, що життя породжує щохвилини безліч різних фактів, а ефірний час, газетна площа обмежені. По-друге, факти за своїм значенням далеко не рівноцінні. По-третє, вони нерідко повторюються. І, по-четверте, не кожний факт можна перевірити.

Все, про що йшлося вище, визначає виняткову важливість редакторського аналізу фактичного матеріалу. Найважливіше завдання редактора - з'ясування якості фактичного матеріалу. "Редактор повинен, - пише В.В.Різун, - усвідомлювати відносний характер якості фактів: правдивість, достовірність факту, типовість, політична значимість, точність,

правильність, логіка їх відбору - речі відносні. Тому, з одного боку, редактор не повинен бути категоричним в оцінці фактів, якщо відносно тих фактів він не має знань і позиції; з другого боку, редактор повинен відстоювати факти (їхнє тлумачення, право на використання у матеріалі), коли редактор має чітку позицію відносно певного кола фактів.

Другим завданням є встановлення правильності, точності наведених у тексті відомостей. Правдивість фактів - важливий критерій цінності журналістського твору. Значна частина неточностей у рукописі йде від автора. Окремі помилки виникають під час підготовки рукопису до оприлюднення. Але, крім суб'єктивних причин виникнення фактичних помилок, є й низка об'єктивних. Життя йде вперед, розвивається наука, техніка, культура, і те, що вважали правдивим учора, може стати помилковим сьогодні.

"Для редактора нема неточностей великих і малих, помилок значних і незначних. Всі неточності й помилки треба вчасно зауважити й усунути. Навіть у тому разі, коли помилка здається зовсім невинною, не загрожує змістові, читач завжди перевірить нас, і найменша недбалість дасть психологічний поштовх для сумніву в правдивості думок автора", - зазначає К.М.Накорякова.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.