Главная | Обратная связь

ІІ Фізіологічний метод отримання зрілих плідників

СТИМУЛЮВАНЯ ДОСТИГАННЯ СТАТЕВИХ ЗАЛОЗ

В міру настання нерестових температур за умови їхнього природного ходу, або звільнення виробничих потужностей для роботи з плідниками, що піддавалися тривалому витримуванню пристають до стимулювання достигання та отримання статевих продуктів. У практиці рибництва історично склалися три методи стимуляції дозрівання статевих продуктів у плідників: екологічний, фізіологічний і еколого-фізіологічний.

Екологічний метод. У тридцятому році А. Н. Державіним були проведені дослідження з витримування плідників у спеціальних садках із проточною річковою водою. У результаті було встановлено, що дозріванню плідників сприяють наступні фактори зовнішнього середовища: течія, за умови сприятливого кисневого режиму, кам'янистий грунт (нерестовий субстрат), визначальним фактором при цьому є підтримка температури води, близької за значеннями до нерестової. Також фактором є стимуляція дозрівання при дії феромонів або статевих атрактантів, що виділяють особини протилежної статі і сигналізують партнерам про сту­пінь зрілості статевих продуктів та готовність до нересту.

Для застосування цих факторів А. Н. Державіним було запропоно­вано садок куринського типу в його первісному вигляді. Видовжений садок було розділено на три відсіки бетонними перетинками, в яких вмонтовані грати. В верховині садку споруджено ґратчасті садки з під­йомним дном для роботи з плідниками, або ін'єкційні басейни. Дно сад­ків вкрито щебінкою (нерестовий субстрат). В садку організовано течію. І температура води в садку виходить на нерестову у відповідності до сезонного підйому. В верхньому відсіку садку вміщуються самці, в серед­ньому - самиці, більш готові до нересту, в нижньому - менше готові. Самці, що знаходяться у верхньому відсіку своїми феромонами сигналі­зують самицям про можливість відтворення, тим самим стимулюючи їхнє достигання. Дозрілі самиці виявляються періодичними перевірками на "текучість".

Фізіологічний метод.Це спосіб штучного прискорення дозрівання статевих продуктів у плідників шляхом введення гонодотропних речовин - натуральних або синтетичних. Тут є два шляхи: введення відпові­дних статевих гормонів (наприклад, препаратів гіпофізу) або введення речовин, що стимулюють виділення у риб власних статевих гормонів (наприклад препарати за дією подібні до резерпіну).

Введення гормональних препаратів на IV завершеній стадії розви­тку статевих залоз приводить до швидкого переходу цих залоз в V стадію зрілості та одержання зрілої, здатної до запліднення, ікри і доброякісної сперми Таким чином, у виробничих умовах можливо одержувати від плідників зрілі статеві продукти у визначений час.

Еколого - фізіологічний метод.Метод поєднує у собі обидва попе­редні, стимулювання дозрівання статевих продуктів у плідників досяга­ється шляхом комбінованого впливу на організм риби екологічних факторів середовища (необхідною умовою успішного достигання є відповідна температура) та введених фізіологічно активних речовин. На сучасному етапі розвитку осетрівництва еколого-фізіологічний метод поєднує витримуванням плідників в умовах, максимально наближених до природних з гормональними ін'єкціями.

Проведення гіпофізарних ін'єкцій.Дози гіпофізарних препаратів, що досі часто використовуються в осетрівництві, розраховуються як правило по масі (в мг) на 1 кг маси або на голову плідника відповідного виду. Однак якість цих препаратів залежить від способу отримання, терміну та умов зберігання та ін. Осетрові рибничі заводи як правило одержують ацетоновані гіпофізи, витяжку гіпофізів з наперед визначеною гонадотропною активністю. Проте вона не завжди залишається постійною. При зберіганні препаратів більше року їх гонадотропна активність знижується. Процес погіршення якості гіпофізів сповільнюється при їх жують ацетоновані гіпофізи, витяжку гіпофізів з наперед визначеною гонадотропною активністю. Проте вона не завжди залишається постійною. При зберіганні препаратів більше року їх гонадотропна активність знижується. Процес погіршення якості гіпофізів сповільнюється при їх зберіганні в герметично закритому посуді в сухому приміщенні при низькій температурі. Виходячи з цього при визначенні дози бажаним є визначення гормональної активності препаратів перед вживанням аби в разі потреби ввести відповідну поправку. Для визначення цієї активності здійснюють біологічне тестування препаратів на так званих тест-об'єктах, звичайно як таких використовують самиць в'юна або самців жаб.

В'юн після введення гіпофіза завжди дає кількісно визначувану чітку реакцію. Визначення одиниці активності гіпофізу риб визначають за допомогою встановленого Б. Н. Казанськім поняття в'юнові одиниці (во). В'юнова одиниця - це така кількість гонадотропного гормону, яка необхідна, щоб викликати через 50-80 год. після ін'єкції дозрівання ікри і овуляцію у зимових самок в'юна IV стадії зрілості масою 35-45 г при температурі води 16 - 18°С в лабораторних умовах. В цілях з'ясування активності досліджуваного препарату гіпофізу в в'юнових одиницях декільком групам самок одночасно роблять ін'єкції з різними дозам.

Якнайменша доза, що викликала дозрівання, і відповідає в'юновій одиниці. Знаючи її, можна порівнювати вміст гонадотропного гормону в різних гіпофізах.

Використовування в'юнів як тест-об'ектів ускладнюється обмеженістю їх розповсюдження в природних водоймах. Доступнішим об'єктом є жаби. їх легко можна одержувати в необхідних кількостях у будь-яку йору року. Позитивною реакцією у жаб служить поява рухомих сперма­тозоїдів в клоаці після введення суспензії гіпофізу в спинні лімфатичні мішки. Появу діагностують переглядом мазку з клоаки під мікроскопом. 1-я реакція наступає дуже швидко - через 40-50 хв. У цьому полягає друга перевага роботи з жабами в порівнянні з в'юнами. Жаб-самців заготовлюють пізньою осінню в місцях їх концентрації для зимівлі. Містять їх у воді при температурі І,5°С. слабкій проточності і невеликій освітленості.

Тестування препарату слід здійснювати щорічно в одні і ті ж терміни. Зазвичай це роблять в першій половині березня. Жаб виводять із зимового стану, поволі підвищуючи температуру води і доводячи її через тиждень до 16-18°С. Тестування дає кращі результати при температурі 18-23°С.

Перевірку проводять наступним чином. Спочатку відбирають партії по 8-10 гіпофізів, відмінних кольором і величиною. Потім їх зважують на аналітичних терезах з точністю до 0,1 мг. Зважений препарат розтирають в ступці, поступово зволожуючи до отримання однорідної сметаноподібної консистенції. Потім в препарат додають фізіологічний розчин, і суспензія готова для ін'єкції.

Як правило формують три групи по 5 самців. Кожну групу ін'єктують певною дозою: 0,25, 0,33 і 0,50 мг сухого препарату гіпофізу на одного самця. Показником біологічної активності випробовуваного препарату є мінімальна вагова доза, що викликає реакцію спермації більш ніж у половини проін'єктованих жаб. Біологічну активність препарату розраховують шляхом поділу одиниці на ваговий показник мінімальної ефективної дози, тобто одна жаб'яча одиниця (жо) - це кількість самців жаби, що достигли від 1 мг препарату, що оцінюється. Свіжі, активні препарати мають активність, яка дорівнює 4 жo/мг (0,25 мг препарату на одного самця). Гіпофізи з активністю 3 жo/мг можна використовувати у відповідно збільшених по масі дозах. Гіпофізи з активністю 2 жo/мг і менше бажано не використовувати.

Аналогічним способом випробують гліцеринову витяжку гіпофізів, що використовується як препарат, готовий до вживання. Така витяжка має активність 70 - 100 жo/мл. Для отримання дози, зручної для ін'єкції в ході тестування, витяжку слід розвести фізіологічним розчином. Тестування препарату дозволить витрачати заготовлені гіпофізи або витяжку економніше. Крім того, в тих випадках, коли після проведення гіпофізарної ін'єкції дозрівання плідників не спостерігається, полегшується аналіз причин цього явища. Слід також мати на увазі, що дозу препарату, що вводиться, на одиницю маси плідників потрібно розраховувати з урахуванням біологічної активності кожної даної партії гіпофізів.

Окрім вищевикладеної методики визначення активності ацетонованих гіпофізів існує декілька інших методів такої перевірки. Зокрема, Б. Ф. Гончаров запропонував для визначення якості гіпофізів використовувати систему дозрівання ікринок поза організмом, що є можливим. Для забезпечення контролю за процесом щупом береться проба ікри і розміщується у фізіологічному розчині з 0,1%-ним розчином кристалічного альбуміну і додається суспензія гіпофізу. Якщо самиця підготовлена до дозрівання, то зародкова бульбашка (ядро) розчиняється. Переваги пропонованого методу полягають у тому, що він є чутливим, дає можливість одержувати великий цифровий матеріал і його можна використовувати безпосередньо на рибоводних заводах в сезон проведення робіт з плідниками. При цьому методі доза гіпофізу, що вводиться, розраховується в міліграмах ацетонованого гіпофізу на 1 кг маси плідника або в міліграмах на одного самця або одну самицю. Правильне дозування гормональних препаратів багато в чому зумовлює якість і кількість одержуваних статевих продуктів. Якщо доза виявиться недостатньою, дозрівання плідників не відбудеться. При збільшеній дозі гормонального препарату знижується якість ікри або сперми.

При нижчих температурах (в межах діапазону нерестових температур) для дозрівання плідників необхідні вищі дози препарату, при температурах, близьких до верхньої межі нерестових температур, кількість гормонального препарату знижується. При температурі води нижче за нерестову на 2-3°С дози препаратів збільшують на 30 - 50%.

Для дозрівання самців в порівнянні з самицями потрібно вводити менше гормонального препарату. Як правило, доза препарату для самців складає половину дози, необхідної за рівних умов для самиць. Дози препаратів гіпофізу складають 3-5 мг/кг живої маси самиці, відповідно самцям - 1,5 - 2,5 мг/кг.

Для проведення ін'єкцій зважують необхідну дозу гіпофізу на аналітичних або торсійних терезах для кожної партії плідників, що ін’єктуються, роздільно для самиць і самців. Висушений гіпофіз в чистій скляній або порцеляновій ступці розтирають товкачем в порошок, потім додають фізіологічний розчин (6,5 г хімічно чистої повареної солі, розчиненої в 1 дм³ дистильованої води) і ще недовго розтирають. Потім до цієї маси додають ще одну порцію фізіологічного розчину в такій кількості, щоб на одного плідника доводилося 2 см³ суспензії. Потім її кілька разів ретельно перемішують за допомогою шприца і набирають в шприц для використання. Готові штучні препарати-замінники та розчин витяжки гіпофізу готують безпосередньо перед проведенням ін'єктування.

Успішне проведення гіпофізарних ін'єкцій багато в чому залежить від того, як утримуються плідники. На всіх етапах цієї операції - перед, в час і після введення в тіло риби препарату гіпофізу - з самицями і самцями слід поводитися дуже дбайливо, не допускати їх травмування. У водоймах, призначених для витримування плідників, повинен бути оптимальний кисневий режим. Перед ін'єкцією самців та самиць переводять в невеликі бетоновані басейни або садки, в яких створюють такі умови, щоб гарантувати дозрівання статевих продуктів після введення гормонального препарату. Плідників для здійснення ін'єкції фіксують в брезентових ношах.

Препарати набирають шприцом і вводять в м'язи спини плідників в передній частині тулубу. Після ін'єкції голку обережно виймають. Місце проколу шкіри притискають пальцем, а потім недовго масажують. Це потрібно робити щоб уникнути витікання введеного препарату.

Часом добрі результати можуть давати одноразові ін'єкції стимуляторів. Разом з тим іноді вони виявляються недостатньо результативними. При такій ситуації (як правило) застосовують дрібні (двократні) ін'єкції. Перша - попередня доза як правило складає 10% вирішальної дози, друга - вирішальна - 90%. Завжди треба пам'ятати, що збільшені в порівнянні з науково обґрунтованими доз препаратів гіпофізу призводять до зниження якості одержуваних зрілих статевих клітин. Пояснюється це тим, що в порошку ацетонованого гіпофіза містяться і такі гормони, які не потрібні безпосередньо для дозрівання статевих кліток. В результаті створюються побічні ефекти, організм приходить в стан великої напруги (стресу). При використанні гліцеринової витяжки невеликої активності доводиться збільшувати загальну дозу препарату (більше як 1,5-2 мл). Це може викликати опік місця ін'єкції аж до виникнення в подальшому на цьому місці виразки. Якщо плідники використовуються одноразово з отриманням ікри посмертно, це не має суттєвого значення. Проте якщо життя плідники зберігається, подібному явищу слід запобігати. Для цього дозу витяжки бажано розвести фізіологічним розчином вдвічі а ін'єкцію робити в кілька місць (аж до 4-5).

При сталій тенденції значного дефіциту плідників та відсутності достатньої кількості зрілих особин осетрових, яких можливо було б використати для виробництва гіпофізарних препаратів, все частіше для стимуляції дозрівання плідників застосовують штучні аналоги гонадотропного гормону гіпофізу риб - хоріогонічний гонадотропні, синахорин, синтетичні аналоги типу ЛГ-РГ (ЛГ-РГ - А), хорулон, ОуореІ - штучний аналог гормону, що вивільнює гонадотропні. Останній препарат для осе­трових випускається в спеціальній надактивній формі. В сучасних роботах по відтворенню осетроподібних все частіше починають застосовувати люліберин, який випускається у виді розчину за назвою "Сурфагон" у вигляді, готовому для ін'єкції. Препарат має високу активність при за­стосуванні на осетроподібних і, отже, відносно низьку вартість кожної ін'єкції. Згідно ряду публікацій при його застосуванні відсутня негативна дія навіть при передозуванні в сто і більше разів, тому можна при його використанні нехтувати розходженнями в масі плідників. Рекомендується вводити по 10 мкг плідникам севрюги і 20 мкг плідникам осетра. Тим не менше, часом спостерігається певна нестабільність результатів стимулювання сурфагоном, що вимагає обережності в його застосуванні та продовження досліджень в напрямку визначення ефективних доз, пошуку нових дієвих препаратів.

Більш стабільні результати отримують при використанні препаратів "Нерестин". Для осетроподібних використовують Нерестин-5, Нерестин 5А та Нерестин 5Б. Ці форми відрізняються між собою активністю (Нерестин 5А активніше за Нерестин вдвічі, а Нерестин 5Б вдвічі актив­ніше за Нерестин 5А). Препарат Нерестин використовується для стерляді в дозі 0,4 мл/кг, Нерестин 5А - па осетрові, севрюзі та веслоносу в до­зі 0,2 мл/кг, Нерестин 5Б - на білузі та калузі в дозі 0,1 мл/кг, якщо на упаковці не вказано інше. Препарати самицям вводяться двократно. Перша доза (попередня) - 20% від загальної вводиться за 12-24 години до вирішальної, яка складає 80 % від загальної дози.

Кожна популяція певних особин мас свої особливості відповідно низки параметрів, які пов'язані з характеристиками плідників та принципами роботи з останніми. Саме тому враховуючи загальну проблематику відтворення осетроподібних і виходячи з необхідності її уточнення відповідно регіональної специфіки протягом 1984 - 2010 років були виконані спеціальні дослідження, які дозволили отримати об'єктивні складові, що характеризували плідників російського осетра дніпровської популяції.

Пропоновані матеріали дозволяють доповнити та розширити відому інформацію відносно зв'язку між лінійними розмірами самиць і репродуктивними якостями, що певною мірою орієнтує промисел на відбір на місцях заготівлі плідників нерестового ходу відповідного розмірного ряду.

Доставлені на осетровий завод самиці, до розсаджування за ступенями вираженості вторинних статевих ознак, зважують і формують групи за станом готовності до нересту, що певною мірою надає можливість прогнозувати репродуктивні якості.

Підтверджено, що маса самиць досить тісно пов'язана з плодючістю, а це орієнтує фахівців на виконання відповідних розрахунків відносно ймовірного завантаження інкубаційних апаратів.

З метою збереження самиць осетра для наступних нерестів, зменшеннянегативу відносно чисельності природних популяцій були проведені спеціальні дослідження з метою порівняння і з'ясування отриманих результатів про способи отримання статевих продуктів.