 |
|
Показники використання основних фондів. Фондовіддача
Бакало.
Банет
Беньо
Мадяр
13. Ремонт і модернізація осн. фондів.
Суть ремонтів полягає у відшкодуванні фізичного зношення конструктивних елементів основних фондів в натуральній формі і забезпечення їх постійного робочого стану на протязі всього періоду. Необхідною умовою раціональної організації ремонтів основних фондів є чітка класифікація ремонтних робіт .
В організаційному відношенні ремонти бувають плановими і позаплановими по технічній складності планові ремонти поділяються на 3 види: малі, середні і капітальні. З економічної точки зору розрізняють поточний , капітальний і відновлювальний ремонти.
Забезпечення ефективності виробництва вимагає не тільки підтримки осн. Фондів в працездатному стані.
По степені оновлення обладнання модернізація поділяється на комплексну і часткову.
Комплексна модернізація передбачає докірну переробку конструкцій, покращення її важливих окремих на даний момент параметрів.
Часткова – це вдосконалена відносно дрібних часто другорядних деталей і вузлів.
14.
Модернізація – цей засіб зниження і подолання загроз банкрутства, збитковості, неплатоспроможності; засіб виживання в посилюється конкурентної боротьби, а її на новому етапі про ринкову трансформацію поводиться як необхідна і що диктує форма функціонування підприємств.
Ефективність виробництва характеризує підвищення продуктивність праці, найповніше використання виробничих потужностей, сировинних і матеріальних ресурсів, досягнення найбільших результатів при найменших видатках.
Оцінка економічну ефективність виробляється шляхом зіставлення результатів провадження з витратами:
Ефективність = Результат /Расходи(Затрати)
Під результатами виробництва розуміють його корисний кінцевий результат як:
1) матеріалізованого результату процесу виробництва, вимірюваного обсягом продукції натуральної і вартісної формах;
2) народногосподарського результату діяльності підприємства, що включає як кількість виготовленої продукції, а й охоплює її споживчу вартість.
Кінцевим результатом виробничо-господарської діяльності підприємства за певний проміжок часу є чисту продукцію, тобто. новостворена вартість, а кінцевим фінансовим результатом комерційної діяльності - прибуток.
Усі розмаїття чинників зростання ефективності можна класифікувати за трьома ознаками:
1) джерелам підвищення ефективності, основними із яких є: зниженнятрудо-,материало-,фондо- і капіталомісткості виробництва, раціональне використання природних ресурсів, економія часу й підвищення якості продукції;
2) основним напрямам розвитку і вдосконалення виробництва, до яких належать: прискорення науково-технічного прогресу, підвищення техніко-економічного рівня виробництва; вдосконалення структури виробництва, впровадження організаційних системам управління; вдосконалення форм і методів організації виробництва, планування, мотивації, трудової діяльності й ін.;
3) рівню реалізації у системі керування виробництвом, залежно від якої чинники поділяються на:
а) внутрішні (>внутрипроизводственние), основними серед яких є: часом з'являтимуться нові видів продукції; механізація і автоматизація; впровадження прогресивної технологій і новітнього устаткування; поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії; вдосконалення стилю управління та інших.;
б) зовнішні - це вдосконалення галузевої структури в промисловості й виробництва, державна економічна і політика, формування ринкових відносин також ринкової інфраструктури інші чинники.
15
СТРОК ОКУПНОСТІ (англ. РР — Payback Period) — це мінімальний часовий інтервал (який вимірюється в місяцях або роках) від початку реалізації проекту, за який інвестиційні витрати покриваються чистими грошовими надходженнями.
Показник відшкодування використаних коштів, що розраховується порівнянням витрат з доходами, одержаними внаслідок цих витрат. Термін О. в. коштів розраховують за формулою Тов = В: (Ц — С), де В — витрати на виробництво продукції, Ц — вартість реалізованої продукції в оптових цінах, С-собівартість продукції. 2. Показник економічної ефективності використання каптальних вкладень. Визначається співвідношенням капітальних вкладень до економічного ефекту, одержаного шляхом реалізації цих вкладень. Див. також Окупність капітальних вкладень.
Розглянутому методу притаманний такий недолік: він не враховує грошові потоки, які генеруються інвестиційним проектом у часових періодах, що знаходяться за межами С.о., внаслідок чого вибір альтернативних інвестиційних проектів може бути недостатньо обґрунтованим.
Але в певних ситуаціях вибір цього методу оцінки інвестиційних проектів є доцільним. Перш за все, метод дає непогані результати, коли реалізація інвестиційного проекту пов’язана з високим рівнем ризику. За цих умов головним критерієм стає С.о. інвестиційного проекту: чим він коротший, тим краще.
Показники використання основних фондів. Фондовіддача
Підвищення ефективності відтворення основних фондів є наслідком інтенсивного відтворення та використання діючих основних фондів підприємства.
Коефіцієнт вибуття (Coefficient of leaving) – показник, який відображає величину основних фондів, яка вибула з кругообігу коштів підприємства до загальної кількості основних фондів на цьому підприємстві
, (5.12)
де ОФВ – сума основних фондів підприємства, які вибули з кругообігу; ОФЗ – загальна сума основних фондів на підприємстві.
Коефіцієнт оновлення (Coefficient of update) – показник, який відображає величину основних фондів, яка добавились до кругообігу коштів підприємства до загальної кількості основних фондів на цьому підприємстві
, (5.13)
де ОФО – сума основних фондів підприємства, які вибули з кругообігу; ОФЗ – загальна сума основних фондів на підприємстві.
Крім того, існує дві форми оновлення основних фондів – екстенсивна та інтенсивна.
Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів.
Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними.
До системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно ввести коефіцієнт інтенсивного оновлення (Coefficient of intensive update) - співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період; коефіцієнт оптимальності вибуття (The coefficient of optimum of leaving) основних фондів - відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного.
У систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: фондовіддача; фондомісткість; коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).
Фондовіддача основних фондів (Fundsgiving) - визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів:
, (5.14)
де f - фондовіддача; Q - обсяг виготовленої продукції, шт.; ОФ - середньорічна вартість основних фондів, грн.
Фондоємність(Fundcapacity) – показник, обернений до фондовіддачі, який визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу виготовленої продукції:
, (5.15)
де f ' - фондоємність.
Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:
- коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
- напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
- коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування (Coefficient of changeableness of work of equipment).
Показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньозмінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження.
Допоказників екстенсивного використання належать такі: коефіцієнт залучення у виробництво устаткування; коефіцієнт використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.
Усе устаткування на виробництві поділяють на наявне, установлене га діюче.Наявне устаткування - це устаткування, зараховане на баланс і внесене до інвентарних списків незалежно від стану і місцезнаходження.Установлене устаткування - це устаткування, яке змонтоване на місці його експлуатації. Діючим називається устаткування, залучене до виробництва, незалежно від тривалості його роботи. Відношення встановленого та діючого устаткування до наявного і буде характеризувати коефіцієнт залучення (Coefficient of bringing in)устаткування до виробництва.
Визначення коефіцієнтів використання устаткування (Coefficients of the use of equipment) в часіздійснюється за даними календарного, режимного, планового (максимально можливого) і фактично відпрацьованого (робочого) фонду часу. Коефіцієнт використання календарного (режимного, планового) фонду часу розраховується як відношення робочого фонду часу до календарного (режимного, планового) фонду часу.
Коефіцієнт інтенсивного завантаження (Intensive load factor) устаткування визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної продуктивності, тобто технічно обґрунтованої, прогресивної:
або 
, (5.16)
де КІН - коефіцієнт інтенсивного завантаження; Qф - фактичний випуск продукції устаткування за одиницю часу у натуральному виразі, шт.; Qн - технічно обґрунтований випуск продукції за одиницю часу (цей показник визначається на основі паспортних даних устаткування), шт.; tф - фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год; tн - технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.
Фондоємність
Фондоємність – це показник, який характеризує відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємства до обсягу виробленої продукції за один рік.
Фондорентабельність (Фр) - коефіцієнт, який показує частку прибутку, отриманого підприємством на одну гривню вкладених основних засобів.
Фондоємність або коефіцієнт закріплення основних засобів — це величина зворотна показнику фондовіддачі. Її визначають за формулою
Фє = Вср / В ,
де Фє — фондоємність одиниці продукції.
Знаючи фондоємність продукції, можна розрахувати потребу в основних коштах,
Фондоємність і фондовіддачу відносять до узагальнюючих показників. Крім узагальнюючих, існують приватні показники ефективності використання основних засобів, які характеризують використання окремих груп основних засобів. Найважливішими з них є коефіцієнти використання встаткування. До них відносять коефіцієнти екстенсивного й інтенсивного використання встаткування, а також інтегральний коефіцієнт.
18.Оборотні засоби т/г підприємств(нормовані, ненормовані)
Оборотні фонди– предмети праці та частина засобів праці, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі виготовлення продукції, при цьому змінюють свою натуральну форму, набувають нових фізичних та хімічних властивостей і повністю переносять свою вартість на вартість цієї продукції.
Засоби праці, що належать до оборотних фондів,– засоби, термін експлуатації яких менше року, незалежно від вартості та засоби вартістю до 1000 грн, незалежно від терміну експлуатації.
Оборотні засоби (кошти) – оборотні фонди у вартісному вираженні та фонди обігу. Оборотні засоби (ОЗ) поділяються на нормовані та ненормовані (рис. 2.1).
Оборотні засоби ненормовані – оборотні засоби, потреба підприємства в яких не розраховується. До ненормованих засобів належать відвантажена готова продукція та готівкові й безготівкові кошти підприємства.
Оборотні засоби нормовані– оборотні засоби, потреба підприємства в яких розраховується. До них належать оборотні засоби, які спрямовуються на створення виробничих засобів, фондів у процесі виробництва та запасів готової продукції на складі готової продукції.
Норматив оборотних засобів капіталізований у виробничих запасах матеріалів визначається множенням денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів (Д) на норму запасу в днях (Здн):
Нв.з= Д × Здн, грн.