 |
|
Види норм виробітку, порядок їх розробок
Залежно від методу нормування праці на підприємствах ресторанного господарства розрізняють дослідно-статистичні і технічні норми виробітку.
Виробіток одного працівника за одиницю часу встановлюється в умовних грошових одиницях товарообігу, умовних стравах і натуральному вираженні - у кілограмах, штуках, літрах. Норми виробітку, встановлені дослідно-статистичним методом, виражаються в гривнях товарообігу й умовних стравах. Норма виробітку в гривнях, встановлена для кухарів, не дає точного уявлення про дійсні затрати праці на виробництво і реалізацію продукції, тому що сума товарообігу значною мірою залежить від ціни реалізованих страв. Ця норма не стимулює випуск дешевих, але трудомістких страв (наприклад, овочевих, круп'яних).
Норми виробітку в умовних стравах дозволяють більш об'єктивно враховувати затрати праці на приготування страв і кулінарних виробів за коефіцієнтами трудомісткості. Коефіцієнт
трудомісткості с відношенням норми часу, необхідного для приготування страви, прийнятого за одиницю трудомісткості (умовна страва).
Для страви, на виготовлення якої витрачається 100 с, коефіцієнт трудомісткості приймається за одиницю.
Так, якщо на приготування однієї порції супу круп'яного витрачають 100 с робочого часу (коефіцієнт трудомісткості 1), супу локшина молочна - 90 с (коефіцієнт трудомісткості 0,9), а порції борщу- 150 с, то коефіцієнт трудомісткості складає 1,5 (150: : 100). Норми часу на приготування страв встановлюються на основі фотохронометражу або хронометражу. У технологічних картах на виготовлення страв повинні вказуватися коефіцієнти трудомісткості.
Норми виробітку в умовних стравах стимулюють випуск трудомістких (наприклад, овочевих запіканок, фаршированих страв), сприяють розширенню асортименту продукції власного виробництва, найбільш повному задоволенню попиту споживачів, що підвищує конкурентоспроможність підприємства.
Технічні норми виробітку виражаються в натуральних одиницях: кілограмах, штуках.
Технічно обгрунтовані норми виробітку визначаються за формулою:
де На - норма виробітку;
Тзм - тривалість робочої зміни, хв.;
Тю - підготовчо-заключний час, хв.;
Трбс - час обслуговування робочого місця, хв.;
Топ - час на відпочинок, особисті потреби, хв.;
Топ - оперативний час на одиницю продукції, хв. Час можна показувати в секундах.
Види норм .
Види норм. Облікова, контрольна та аналітична робота складається з робочих операцій, кожна з яких, у свою чергу, поділяється на прийоми, тобто елементарні дії.
Сукупність операцій формує вид робіт, об’єднання яких визначає функцію окремого виконавця, що дає змогу визначити об’єкти нормування.
Залежно від мети та пов’язаного з нею розрахунку трудомісткості бухгалтерські роботи нормують трьома методами: експертним методом оцінки трудомісткості, дослідно-статистичним, розрахунково-аналітичним.
Експертний метод оцінки трудомісткості облікових, контрольних і аналітичних робіт дає спеціальна комісія, до складу якої входять висококваліфіковані спеціалісти: бухгалтери, плановики, фінансисти тощо.
Дослідно-статистичний метод ґрунтується на порівнянні трудомісткості робіт з аналітичними, раніше виконаними роботами. Для цього використовують дослідно-статистичні дані з індивідуальних планів-завдань бухгалтерських, контрольних і аналітичних робіт.
Розрахунково-аналітичний метод ґрунтується на фотографуванні або самофотографуванні робочого часу. До цього методу належить і метод моментних спостережень.
Тепер витрати праці працівників у бухгалтерії визначають у вигляді норм часу і виробітку, керованості, обслуговування, співвідношення та чисельності.
Норма часу—це витрати часу на виконання одиниць робіт одним або групою працівників за визначених організаційно-технічних умов.
Норму часу визначають у людино-годинах і людино-днях. Якщо, наприклад, для запису 200 тризначних чисел встановлено час, що дорівнює одній годині, то це означає, що норма часу в цьому разі становить одну годину.
Норма виробітку— це кількість одиниць роботи (запис, підсумовування, підготовка документа), яку повинен виконати той чи інший працівник за одиницю часу (годину, день, місяць) при визначених організаційно-технічних умовах. Якщо, наприклад, бухгалтер протягом робочого дня має записати 800 рядків, то це і буде денна норма виробітку.
Між нормою часу та нормою виробітку є зворотний зв’язок: норма виробітку дорівнює одиниці, поділеній на норму часу.
Якщо у нашому прикладі норма часу для запису 200 тризначних чисел дорівнює одній годині, то норма виробітку в разі 8-годинного робочого дня становить 800 рядків.
Типові норми були розроблені та встановлені з усіх видів бухгалтерських робіт у сімдесятих роках. Вони включають нормативні витрати часу для виконання повного обсягу бухгалтерських робіт протягом місяця, які визначено на певний бухгалтерський документ (без робіт на процес складання цього документа). У типових нормах часу враховано витрати часу на підготовчо-заключні роботи, на організаційно-технічне обслуговування робочого місця, відпочинок, особисті потреби у розмірі 9% оперативного часу, у тому числі на відпочинок та фізичну культуру — 4,2%.
Типові норми часу передбачені на роботи таких бухгалтерських ділянок: основні засоби, матеріали, малоцінні і швидкозношувані предмети, готова продукція та її реалізація тощо. Ці норми включають працю обліковців, бухгалтерів у розмірі приблизно 25%. Оскільки в типових нормах часу та нормах обслуговування враховано також витрати праці старших виконавців — старших бухгалтерів, керівників груп, секторів, то ці посади встановлюють у межах загальної чисельності, виходячи із норм часу та обслуговування. Ці працівники поряд з виконанням своїх обов’язків керують також підлеглими виконавцями. Посаду старшого понад норму може бути встановлено також і в разі відсутності виконавця, якщо він є відповідальним з певної функції та веде самостійну дільницю обліку.
Дані з типових норм часу та норм обслуговування з бухгалтерського обліку подано в таблицях 7.1—7.3.
У зв’язку з передачею частини облікових робіт на машинну обробку важливим елементом організації є визначення питомої ваги робіт, що виконуються за допомогою цих машин.
Обсяг робіт, що їх передають на машинну обробку, розраховують за формулою, %,
,
25. Продуктивність праці – це показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість продукції (Кпрод), виробленої в одиницю часу Т , або витрати часу на виробництво на виробництво одиницю продукції.
Продуктивність праці являє собою комплексний показник. Виділяють три основних елементи праці: екстенсивність, інтенсивність праці та продуктивна сила праці.
Продуктивність праці є рухливим і динамічним показником результативності праці та ефективності виробництва, який корегується низкою факторів, має визначальне значення в розвитку окремого підприємства та країни цілому. Тому власники, наймані працівники та керівники мають постійно шукати шляхи і результати підвищення ефективності праці.
Інтенсивність праці-це ступінь напруженості праці, витрачання людської енергії ( фізичних та духовних сил працівника ) за одиницю робочого часу.
Кожному способу виробництва притаманна своя особлива, обумовленна вказаними факторами, суспільно-необхідна або нормальна інтенсивність праці.
Нормальна інтенсивність праці-це такий ступень напруженності праці, який забезпечує продуктивне використання всього робочого часу і не викликає негативних наслідків в життєдіяльності людського організму.
Нормальна інтенсивність праці передбачає можливість повного відновлення використаної людської енергії протягом щоденного відпочинку або більш тривалих перерв у роботі ( річні відпустки).
Продуктивна сила праці-це потенційна можливість плодотворної, ефективної праці при конкретних організаційно-технічних умовах.
Продуктивна сила праці залежить від:
a) Рівня розвитку науково-технічного прогресу, упровадження у виробництво його досягнень ( нової техніки, технологій, нових матеріалів, джерел енергії тощо…);
b) Ступеня ефективності використання засобів виробництва;
c) Удосконалення форм, методів організації та управління виробництвом;
d) Рівня кваліфікації, професіоналізму працівників;
e) Продуктивних умов.
Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства.
В «Геоінформаційних системах» переважна більшість роботи виконується за комп’ютерами, тому тривалість роботи мала б складати кілька годин,але навіть за цей час може бути висока інтенсивність праці. Це здебільшого залежить від кваліфікації і досвіду працівника, від технічної забезпеченості, а також умов.