 |
|
Процеси пам’яті: запам’ятовування, зберігання.
Запам’ятовування є одним із основних процесів пам’яті, це утворення й закріплення тимчасових нервових зв’язків. Є мимовільним і довільним, механічним і смисловим. На мимовільне запам’ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість об’єктів, наявність інтересу; коли будь-яке явище постає контрастно на загальному тлі. Предмети, що схожі на вже відомі раніше, мимовільно запам’ятовуються краще. У довільному запам’ятовуванні, що має цілеспрямований характер, використовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування.
Механічне запам’ятовування здійснюється без розуміння суті. Смислове (логічне) – спирається на розуміння матеріалу, на виділення головного і другорядного. Серед умов продуктивності довільного запам’ятовування центральне місце посідає застосування логічних його прийомів, тобто корисно відшукувати зв’язки з уже відомим, робити зіставлення (наприклад, дати народження і смерті М.Ю.Лермонтова 1814-1841 рр.). Але слід уникати штучності, формалізму, бо це погіршує запам’ятовування. (Чехов “Коняче прізвище”).
Зберігання – активний процес пам’яті, що забезпечує утримання результатів запам’ятовування протягом тривалого часу.
Зберігання полягає в тому, що зафіксовані в нервових сплетіннях сліди пам’яті не зникають після того, як перестають діяти збудники, які їх викликали. Завдяки цьому процесу постійно зростає об’єм нагромадженої інформації. Сліди пам’яті спершу підсилюються, закріплюються й лише пізніше починають слабнути. Процес збереження протікає і вночі, і вдень практично без участі нашого свідомого, за рахунок неусвідомлюваних мнемічних операцій (аналіз, синтез, класифікація, узагальнення).
Тривалість зберігання залежить від об’єму матеріалу, від установок особистості, від свідомого рішення про те, наскільки довго хочемо запам’ятовувати; також тривалість більша, якщо інформація важлива.
9. Умови успішного довільного запам’ятовування:
v настанова на запам’ятовування (визначення кола об’єктів і час зберігання інформації в пам’яті);
v наявність стійкої концентрованої уваги та інтересу до матеріалу;
v сприятливий емоційний стан суб’єкта;
v розподіл матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;
v аналіз і синтез того, що запам’ятали; співвідношення з уже відомим.
Найбільш раціональним є комбінований спосіб заучування, а найменш раціональним — частковий спосіб. При частковому способі відсутня орієнтація на загальний зміст цілого, окремі його частини заучуються ізольовано одна від одної. При комбінованому способі матеріал заучується у такому порядку: спочатку осмислюється, усвідомлюється весь матеріал в цілому, в процесі чого виділяються в ньому окремі його частини, потім заучуються окремі частини, особливо більш важкі, нарешті матеріал знову повторюється в цілому. Таким чином комбінований спосіб зберігає позитивні риси цілісного способу і відкидає його недоліки.