Главная | Обратная связь

Індивідуальні особливості мислення.

 

Розумова діяльність різних людей, що підлягає загальним психологічним закономірностям, водночас характеризується індивідуальними особливостями: самостійністю, критичністю, гнучкістю, глибиною, широтою, послідовністю, швидкістю.

Самостійність мислення характеризується вмінням людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей.

Критичність мислення виявляється у здатності суб’єкта пізнавальної діяльності не потрапляти під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляти цінне та помилкове в них.

Гнучкість мислення виявляється в умінні швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв’язання аналогічних завдань.

Глибина мислення виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруваннями неістотних проявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів.

Широта мислення виявляється у здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості.

Послідовність мислення виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловленні суджень, їх обґрунтованості.

Швидкість мислення – це здатність швидко розібратися у складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення й прийняти його.

Увага як особлива форма діяльності. Функції уваги.

Необхідною умовою якісного відчуття, сприймання, запам’ятовування, виконання фізичної чи розумової праці є увага. Вчені підрахували, що людський погляд переміщається за день 10000 раз. Уявіть собі, що ці переміщення не були б пов’язані між собою. Тому потрібен своєрідний “компас”, що вказував би напрямок спостереження, роль якого і відіграє увага.

Увага – це форма психічної діяльності, що виявляється у її спрямованості і зосередженості на певних реальних чи ідеальних об’єктах в певний момент часу.

 

Увага не є психічним процесом, а формою організації психічних процесів та умовою їх успішного протікання, бо мислить не саме по собі мислення і існує не саме по собі сприймання, а сприймаюча мисляча особистість. Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі серед них, а інші гальмує, виробляє таким чином програми дій та зберігає зосередженість, контроль над їх протіканням.

Увага відіграє важливу роль у житті людини. Завдяки увазі здійснюється регуляція діяльності та поведінки людини. Без уваги неможлива цілеспрямована практична діяльність, ні фізична, ні розумова діяльність, бо людина повинна з увагою ставитися до плану своєї діяльності, уважно стежити за ходом цих дій та за їхніми наслідками. Проте при рівнозначності об’єктів відбувається періодична зміна уваги – її флуктуація.

 

Види уваги.

1). Мимовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів індивіда бути уважною. Наприклад, таку увагу привертає звук, що пролунав серед тиші; світло, що періодично спалахує.

Мимовільна увага є формою зв'язку між потребою та предметом. Наприклад, запеклий уболівальник ніколи не пройде повз афішу, що інформує про футбольний матч, тоді як більшість інших людей її просто не помітять. Жінка завжди змалює сукню співбесідниці, чого не зможе зробити чоловік. Автолюбитель не обмине увагою автомобіль нової моделі, тоді як інших вона залишить байдужим. Закоханий юнак з подивом знаходить у зовнішності зустрічних дівчат знайомі риси. Коли людина знемагає від спраги, вона зосереджуватиметься на всьому, що мої б її втамувати.

2). Довільна увагасвідомо спрямовується і регулюється особистістю. Людина може свідомо скеровувати свою увагу не тільки на те, що приваблює, а й на те, що потрібно в певний момент. Більше того, індивід часто змушує зосередитись на меті своєї діяльності, докладаючи для цього вольових зусиль.

За даними досліджень, і довільна, і мимовільна увага безпосередньо пов'язана з рухами. І справді, в стані зосередженості людина нерідко ходить, тре очі, чоло, потилицю, рухає кінцівками. Т. Рібо наводить «фантастичний», за його висловом, приклад: «Позбавте нашого глядача, присутнього на оперній виставі, пристосовуваності очей, голови, тулуба, кінцівок, змін дихання, змін у мозковому кровообігу і ... таким чином обібране і позбавлене змісту не буде вже увагою». Тому довільна увага супроводжується переживанням вольового зусилля. Відсутність останнього може бути свідченням переходу довільної уваги у післядовільну.

 

3). Післядовільна увага поєднує в собі позитивні риси мимовільної і довільної уваги: має цілеспрямований характер як довільна увага і не вимагає постійних зусиль як мимовільна. Це той випадок, коли людина захоплюється якоюсь, спершу непривабливою справою, а потім продовжує її, вже не докладаючи зусиль. Чим глибше вона заглиблюється в процес розв'язування складної задачі і чим більше захоплюється ним, тим менше треба довільного зосередження. Тобто людина тривалий час може бути уважною до об’єктів, необхідних їй, і не стомлюватись при цьому.

 

Залежно від форми діяльності увага може бути зовнішньою або внутрішньою.

Зовнішня увага — мимовільна, довільна чи післядовільна зосередженість індивіда на об'єктах зовнішнього середовища Внутрішня увага— зосередженість на уявленнях нам'яті, почуттях, думках, умовах задачі. Вона також є необхідною умовою продуктивності відповідних видів діяльності.

У реалізації зовнішньої і внутрішньої уваги беруть участь м'язові рухи, хоча у другому випадку їх роль менш помітна. Але навіть без допомоги технічних засобів можна спостерігати, як, замислившись, людина ворушить губами, промовляє окремі звуки чи слова, жестикулює. Це ще раз свідчить про діяльнісну природу уваги.