 |
|
Фізіологічні механізми уваги.
1. Мимовільна увага ґрунтується на безумовному орієнтувально-дослідницькому рефлексі (І.Павлов назвав його “Що таке?”),
2. Об’єкти, значимі для людини, викликають у її мозку осередок оптимального збудження, який за сформульованим І.Павловим законом взаємної індукції гальмує суміжні ділянки мозкової кори, і всі сигнали, що потрапляють на такі загальні ділянки, не сприймаються. Наприклад, захоплені роботою, ми не помічаємо як плине час і день змінюється вечором.
3. Мозковий центр, який найбільше реагує на подразники (за О.Ухтомським, “домінанта”), характеризується, по-перше, стійкістю збудження у ньому (“інертність домінанти”); і по-друге, здатністю підсумувати ті нервові імпульси, які викликають незначні осередки збудження (“субдомінанти”), та підсилюватись за їх рахунок (“підкріплення домінанти”), – тому нерізкі дифузні звуки, тихі мелодії і подібний “шумовий фон” збільшують зосередженість і стійкість уваги.
4. Роль стимулятора роботи великих півкуль головного мозку відіграє ретикулярна формація (сіточка, нервове утворення), розміщена у стовбурі мозку. Сигнали потрапляють як із зовні, так і від кори головного мозку (саморегуляція).
Властивості уваги.
1. Стійкість – тривале спрямування уваги на певний об’єкт. Ця властивість є однією з умов завершення будь-якої справи.
Стійкість уваги досягається через:
- розуміння людиною важливості її роботи;
- вміння знаходити у своїй діяльності нові шляхи розв’язання задач;
- якості особистості: працьовитість, допитливість, розвинуте почуття обов’язку.
Чим складніша задача і чим більше зусиль докладатиме індивід, розв'язуючи її, тим більшою буде стійкість його уваги. Чим більше його захоплює процес розв'язування, тим тривалішим й інтенсивнішим буде його зосередження. За певних умов навіть у дітей 10—11 років увага може бути стійкою протягом 40 хв.
2. Розсіяність – властивість, протилежна стійкості; полягає в неспроможності людини тривало спрямувати увагу на певний об’єкт.
3. Обсяг – кількість компонентів певної діяльності, водночас охоплених увагою. Можна визначити за допомогою тахістоскопу. Досліджуваному протягом короткого часу (від 10 до 100 мс) демонстрували певну кількість об'єктів. У такий спосіб було виявлено, що середній обсяг уваги дорослої людини становить 4—7, а дитини — 2—3 об'єкти і майже не відрізняється від обсягу короткочасної пам'яті. При сприйманні об'єктів, які складаються з великої кількості взаємопов'язаних елементів, обсяг уваги зростає. Наприклад, людина може одномоментно сприймати слово з 14 літер.
Отже, обсяг уваги залежить від організації матеріалу, на якому зосереджується індивід, також від його здатності відтворювати такий матеріал у формі образу. В школярів ця властивість формується в міру становлення навчальної діяльності, в дорослих — оволодіння професією. При цьому перевагу мають ті професії, що потребують спостережливості.
4. Концентрація – міра зосередженості на виділеному об’єкті. Слід пам’ятати, що концентрацію уваги знижує монотонна робота, підвищує – слабкі сторонні показники, які збільшують дієвість основного подразника. Як правило, індивід зосереджується на якомусь одному об'єкті, його увага ніби поглинається ним тим більше, чим більше значення він для нього має.
Щоб утримати цей об’єкт у полі своєї уваги, індивід іноді докладає вольових зусиль. Проте така концентрація може мати й післядовільний характер. Архімед (287—212 рр. до н. є.), нібито, загинув тому, що. захопившись побудовою на піску геометричних фігур, не почув, як до міста, а потім і до його двору ввірвалися вороги. Однак концентрація уваги має природні обмеження, і вони залежать від властивостей нервової системи індивіда. Принаймні, носій сильної нервової системи здатний до більш тривалої концентрації уваги, ніж носій слабкої.
5. Переключення – свідоме перенесення уваги з об’єкта на об’єкт. Швидкість і якість переключення уваги залежить від зацікавленості наступною роботою у порівнянні з попередньою, від типу нервової системи.
Тренування переключеності уваги повинно йти в трьох напрямках: 1. Тренування в швидкому переключенні уваги з об’єкту на об’єкт. 2. Тренування у вмінні виділяти найбільш важливі об’єкти за рахунок другорядних. 3. Тренування вміння автоматично, завжди у визначеній послідовності переключати увагу з одного об’єкту на інший з ціллю одержання інформації чи виконання певної дії.
6. Розподіл – це здатність людини водночас виконувати декілька видів діяльності. Чим складніші дії, тим важче розподіляти увагу, чим більш автоматизований операційний склад однієї з них — тим легше. Наприклад, досвідчений водій, керуючи автомобілем, одночасно стежить за дорогою, маніпулює рукояткою перемикання швидкостей, натискає на педалі, розмовляє з пасажиром.
За свідченням істориків, Наполеон міг одночасно обмірковувати теми різних дипломатичних повідомлень і упереміж диктувати їх кільком секретарям. Неможливо розподілити увагу між такими видами діяльності, що потребують участі одних і тих же аналізаторів. Але якщо один із видів частково або повністю автоматизований, то існує логічний зв’язок між діями. Проте в багатьох випадках розподіл уваги є дуже швидким її переключенням.
Для розвитку уваги слід привчати себе бути спостережливим, помічати навколо себе якнайбільше об’єктів та їх особливостей; завжди якісно виконувати навчальні завдання; старатися не реагувати на сторонні подразники, що відвертають увагу від роботи, використовувати мнемотехніку.