 |
|
Історична географія кінця ХVІІІ — 80-х рр. ХІХ ст.
Цей історико-географічний зріз охоплює період становлення капіталістичного способу виробництва, закінчується депресією 80-х рр. ХІХ ст. і переходом до монополістичного капіталізму.
До 80-х рр. ХІХ ст. в передових країнах Європи і США — панує велика машинна індустрія.
В Англії з кінця ХVІІІ ст., в США — 30-і роки ХІХ ст., Франції — 40-і роки ХІХ ст., Німеччині — 60-і роки, Росія — 40-90 роки ХІХ ст.
1.Фізична географія — з ХІХ ст. - потепління, підвищення річних температур, зменшення холодних зим у 2 рази, особливо посилюється з 2-ї половини ХІХ ст. Якщо у першій половині ХІХ ст. похолодання в березні (по Європі) були нижче на 0,3˚, ніж у попередній період, то до кніця ХІХ ст.в Європі відбуваються зміни клімату у бік меншої континентальності — збільшується кількість опадів, зменшується (на 2˚) амплітуда зимових і літніх температур. Відбуваються зміни у природно-географічних зонах — степ наступає на лісостеп, лісостеп — на ліс.
Особливе значення — діяльність людини - вичерпання в Європі лісів, збільшення експлуатування земель, збільшення здобичі корисних копалин.
3.Економічна географія — значні зміни:
1.аграрна зона із Західної Європи — у Східну Європу, США, Канаду, Австралію. В основі — товарне землеробство, навіть в Росії, особливо- Чорноземна область, Дон, Кубань. Застосування машин, добрив — збільшення посівних площ — США, Канада. Виделення нових тваринницьких районів — вовняна промисловість — Південна, Західна Австралія — тільки вівчарство.
2.Стрибок у розвитку транспорту — з 30-х років — початок будівництва мережі залізниць. На 1840 р. - 9 тис. км, 1870 р. - 210 тис. км. Особливо густо — Англія - 1850 р. із 39 тис. км. по світу 11 тис, до 1870р. - Німеччина, США.
3.Розвиток світової торгівлі, розширення світового ринку, золота лихоманка — різке зростання значення Тихого океану. Велике значення — паровий флот. 1803 — Франція, 1807 — США, 1812 — Англія (1823- Україна).
4.Починається будівництво мережі каналів, в тому числі стратегічного значення. 1869 — Суецький канал — шлях до Індії. 1825 — в США система каналів по північноамериканських озерах.
5.Поява всесвітньої системи зв'язку 1850 — телеграфний зв'язок Англія — Європа, 1864 — Англія — Індія.
Поява спеціалізованих промислових регіонів у межах однієї країни. В Англї — Ланкашир — бавовняна промисловість, Чорний край (західніше Бірмінгема) - металопромисловість. Німеччина — Рейнсько-Вестфальський металургійний район. США — північно-східний промисловий район.
В країнах Європи і США — повне відділення промислових раонів від сільськогосподарських: Англія — сільськогосподарська лише південно-східна частина; США — сільськогосподарський — Середній Захід, Південь — плантаційне господарство; Німеччина - сільськогосподарська Пруссія — 1-е місце в світі — картопля і цукровий буряк; Росія - Поволжя, Дон, Кубань, Лівобережна і Південна Україна.
Колонії залишалися аграрно-сировинними додатками, вони все більше стають центрами монокультур. Відміність від попереднього — спеціалізація окремих районів. Індія — джут (гирло Ганга), бавовна, чай (Ассам), пшениця (Пенджаб), арахіс (Мадрас). Китай — чай — південний схід , шовк — центральні райони. Австралія - південний схід — м'ясо-молочна промисловість. Нова Зеландія — виробництво масла і сиру. Канада — район прерій — пшениця, південний схід — хутровина.
2. Для етнічної географії характерно: у зв'язку з промисловим переворотом — зсуви в географії населення (урбанізація). Але в країнах нерівномірно:
В Англії до 80-х рр. - міське населення - 80%
Франції близько 33%
Німеччині 35%
США 23%
Росія — початок ХІХ ст. - 5%. Відмінність Росії — не відбувається скорочення сільського населення.
В Європі відбувається збільшення тривалості життя і скорочення смертності. Ріст загальної кількості населення:
1800 р. - 919 млн чол; 1900 р. - 1817 млн чол; доля Європи – 18%, в Азії – зниження, Африка – теж (вивіз рабів).
Німеччина на 1870 р. народжуваність 39 (на 1 тис. чол.) смертність 27
Англія 34 22
Франція 26 24
Іспанія 38 31
Італія 35 30
Для даного періоду характерно посилення рухів населення у формі еміграції.
США 1841-50 рр. - 1,7 млн іммігрантів
1851-60 рр. - 2,6 млн
1861-70 рр. - 2,3 млн
Особливість для Північної Америки, Австралії. В цих територіях і країнах внутрішні переміщення населення – зв'язок з колонізацією – рухаються у напрямку вільних земель.
Канада – після 1815 р. - імміграція із Європи і притік із США
Австралія – 1821 р. 35 тис. чол. після золотої лихоманки
1861 р. - 1 млн 170 тис. Чол
США рух-схід-захід
Канада – схід -центральна частина
Австралія – південь – схід
Росія – північ-південь, а в 60-х рр. захід-схід.
В цілому до 1800 р.
| Європа | Азія | Африка | Північна Америка | Латинська Америка | Австралія і Океанія | Росія |
| 16,8% | 65,1% | 9,5% | 0,6% | 2,5% | 0,2 | 5,3 |
До 1900 р.
| 17,8% | 57,3% | 7,8 | 4,9% | 3,9% | 0,4% | 7,9% |
4. Політична географія
1.Після Французької революції – по всій Європі революції і рухи – буржуазний лад.
20-і рр. – Іспанія, Італія – революція, декабристи в Росії, визвольна війна в Греції, Латинській Америці
1830 р.– революція – Франція, революційні виступи – Бельгія, Німеччина, Італія, повстання в Польщі
1848 р. – революція - Франція, Німеччина, Австрія, Угорщина, Італія.
60-і рр. – громадянська війна в США, польське повстання.
2.Зміна політичної карти Європи
1815 – Венський конгрес.
Кордони в Європі – Франція к 1792 р., в Німеччині – замість 300 держав – 38, розширилася Пруссія, Австрія, Россія (королівство Польське).
1829 р. – Греція
1830 р. – із Нідерландського королівства – Голландія і Бельгія.
1859 р. – Румунія.
Росія – приєднала Закавказзя , частину Польщі, Бесарабію, Фінляндію, Середню Азію.
Норвегія – до Швеції.
3.Формуються:
Німеччина – ядро – Пруссія – війни 1864 – Данія – Шлезвіг і Гольштейн; 1866 – Австрія – створено Північно- Германский союз; 1870-71- Германська імперія – 25 земель
Італія – ядро – Сардинське королівство; 1860 – Італійське королівство; 1870 – приєднано Папську область – єдине Італійське королівство.
Значні втрати Туреччини: незалежність після 1877-1878 рр. – Сербія, Румунія; Англія – Кіпр.
4.Утворення і розширення американських держав.
Південна і Центральна Америка - незалежні держави: Мексика (1821); Об’єднані провінції Центральної Америки (1823); Колумбія (1819); Бразилія (1822); Болівія (1825); Перу (1821); Чилі (1818); Уругвай (1828); Парагвай (1813); Об’єднані провінції Ла-Плати (Аргентина) (1816).
30-50-і рр. – Деякі розпадаються на більш дрібні: Колумбія + Панама; Об’єднані провінції Центральної Америки - Нікарагуа, Гондурас і т.д.
Всього к 1850 р. – 16 держав.
Значно розширилися США – 1803 р. – купили у Франції – Луїзіану
1819 р. – у Іспанії – Флориду
1845 – війна з Мексикою – Техас
1848-1853 – Каліфорнія
1846 – приєднано Орегон
1867 – купили Аляску
Канада – з 1867 р. – статус домініона – 4 провінції
5.Африка - колоніальні захвати до 70-х рр.невеликі
1830 – Франція - Алжир; з 50-х рр. Франція – Сенегал; 1835 р. – Англія – Кал. провінцію у Голландії.
Вся інша Африка ще не досліджена
6.Азія
Англія після сіпаїв (1857-59) повністю Індію: система васальнихкнязівств (Майсур –південь, Кашмір та ін.)
- Малакка і Сингапур; 1824- Бірма; 1829 – Адон.
Китай –„опіумні війни” з 1839 ( дві війни) – початок політики „відкритих дверей” – напівколонія.
Франція – в 1858 – В’єтнам, 1863 – Камбоджа.
7.Австралія та Океанія
Англія – з 1788 р. колонізує Австралію; з 1814 р. – Нову Зеландію.