Здавалка
Главная | Обратная связь

ІІІ. Заключна частина.



- Діти, ми подивали наші рослини, говорили їм компліменти.Вони за це дуже вдячні вам. А тепер ми намалюємо з вами ці рослини, хто яку хоче, або аспарагус або сеткреазею. Тільки пам’ятайте, що у сеткреазеї листочки більші, ніж у аспарагуса. А вдома покажете батькам, які чудову рослину ви намалювали.

Були собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собісумують; а далі дід ікажебабіХодімо, бабо, в ліс по грибки!
От пішли, бере баба грибки,коли дивиться -- у кущикугніздечко, а в гніздечку качечка
сидить.От вона дідові:
- Дивись, діду, яка гарнакачечка!А дід каже:- Візьмімо її додому, нехай вона у нас живе.

Стали її брати, коли дивляться,аж у неї ніжка переломлена. Вони
взяли її тихенько, принесли додому,зробили їй гніздечко, обложили його пір'ячком посадили туди качечку, а самі знову пішли по грибки.

Вертаються, аж дивляться,що в них прибрано, хлібанапечено, борщик зварений. От
вони до сусідів:
- Хто це? Хто це? Ніхто нічого не знає.

Другого дня знову пішлидід і баба по грибки. Приодятьдодому - аж у них і варенички зварені, і пощиночокстоїть на віконці. Вони знову
до сусідів:
- Чи не бащили кого? Кажуть:
- Бащили якусь дівчину,
від криниці воду несла. Така, -- кажуть, -- гарна, тільки
трішки кривенька!

От дід і баба думали-думали:"Хто б це був?" - ніяк не
вадають. А далі баба дідові
й каже:
- Знаєш що, діду? Зробимотак: скажемо, що йдемо по грибки, а самі заховаємось та
й будемо виглядти, хто до нас понесе воду.Так і зробили.

Стоять вони за коморою,коли дивляться, аж із хативиходить дівчина з коромислом:
така гарна! Тільки щoкривенька трошки. Пішла вонадо криниці, а дід і баба тоді
в хату; дивляться - аж у гніздечку нема качечки, тількиповно пір'ячка. Вони тоді взяли гніздечко та й укинули у піч, воно там і згоріло.

Коли йде дівчина з водою.Увійшла в хату, побачила діда й бабу та зараз до гніздечка --
аж гніздечка нема. Вона тодіяк заплаче! Дід і баба до неї,
кажуть:
- Не плач, галочко! Ти будеш у нас за дочку; ми будемотебе любити і жалувати, як
рідну дитину!

А дівчина й каже:
- Я довіку жила б у вас,якби ви не спалили мого гніздечка та не підглядали
за мною; а тепер, - каже, -не хочу! Зробіть мені, діду,кужілочку й веретенце, я піду
від вас.

Дід і баба плачуть, просятьїї зостатися; вона не схотіла.
От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце; вона взяла, сіла надворі й пряде.

Коли ж летить каченят табуночок, побачили її й співають:

-- Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пірїяхку,
Нехай летитиь з нами!

А дівчина їм і відказує:
Не полечу з вами:
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинулу!..

От вони їй скинули попір'ячку, а самі полетіли далі.

Коли летить другий табуночок,
і ці теж:

- Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці.
Кужілочка шумить.
Скиньмо по пір'чку,
Нехай летить з нами!

А дівчина їм і відказує:

Не полечу з вами:
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!..

Коли летить третій табуночок,
побачили дівчину і зараз:

- Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пір'чку,
Нехай летить з нами!


Скинули їй по пір'ячку, дівчина увернулася в пір'ячко,зробилася качечкою і полетіла
з табуночком.А дід і баб знову зосталися самі собі.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.