Здавалка
Главная | Обратная связь

ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗНАК НАЯВНОСТІ ЗДІБНОСТЕЙ



Здібності мають органічні, спадково закріплені передумови для їх розвитку у вигляді задатків. Люди від народження наділені різними задатками. Відмінності між людьми у задатках полягають насамперед у природжених особливостях їхнього нервово-мозкового апарату - анатомо-фізіологічних, функціональних його особливостях. Вихідні природні відмінності між людьми -це відмінності не в готових здібностях, а саме в задатках. Між задатками та здібностями існує дуже велика відстань; між ними весь шлях розвитку особистості. Задатки дуже багатозначні; вони можуть розвиватися в різних напрямах. Задатки - лише передумови розвитку здібностей. Розвиваючись на грунті задатків, здібності все ж є функцією не самих задатків, а розвитку, до якого задатки входять як вихідний момент, як передумова. Включаючись у розвиток індивіда, вони самі розвиваються, тобто перетворюються, змінюються. Таким чином, під задатками розуміють анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, які складають природну основу розвитку здібностей.

Науковці не мають єдиної точки зору стосовно походження здібностей та умов їх формування. Історично склалось три концепціїз цього питання:

ТЕОРІЯ УСПАДКОВАНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ( ідеєю наслідування здібностей пов'язане і вчення Франца Галля, яке одержало назву френологія (від грец. phrenos - "розум", logos - "наука", "знання"). Френологи намагалися простежити залежність психічних особливостей людини від зовнішньої будови черепа. Головна ідея базувалася на тому, що кора головного мозку складається з низки центрів, у кожному з яких локалізована певна здібність людини. Міра розвитку цих здібностей прямо залежить від величини відповідної частини мозку. На підставі спеціальних вимірів була складена френологічна карта, де поверхня мозку розбивалася на 27 ділянок, кожна з яких відповідала певній індивідуальній особливості. Серед них виділялися "шишки здібностей" до музики, поезії, живопису, "бугри" честолюбства, жадібності, хоробрості тощо. Але цей підхід також був помилковим. Численні трепанації показали, що череп зовсім не повторює форми кори головного мозку, тому визначення за "шишками" та "впадинами" черепа розумових та моральних особливостей людини антинаукове та безпідставне.)

ТЕОРІЯ НАБУТИХ ЗДІБНОСТЕЙ (заснована у XVIII ст. французьким просвітником К. Гельвецієм, який вважав, що здібності цілком визначаються впливом середовища, а зокрема вихованням дитини. Гельвецій стверджував, що правильним вихованням можна сформувати геніальність будь-якої психічно здорової дитини. Свого часу теорія стала дуже популярною через свою демократичність, до того ж, здійснювались численні спроби перевірки її на практиці. Так, на початку XIX ст. німецький пастор Карл Вітте підтверджував цю теорію вихованням власного сина. На момент його народження у пастора вже була укладена система виховання, реалізація якої щодо хлопчика мала відповідні наслідки. Однак, противники цієї теорії дорікали Карлу Вітте за те, що виховавши такого здібного сина, пастор сам був талановитим і передав свої можливості хлопцеві.- У 10 років Карл Вітте-молодший вступив до Лейпцизького університету,- через рік він його блискуче закінчив,- у 13 років захистив докторську дисертацію з філософії,- у 15 років став доктором з юриспруденції,- у 18 років отримав звання професора,- з 23 років і до смерті очолював університетську кафедру, проживши 83 роки)

ТЕОРІЯ ДІАЛЕКТИКИ СПАДКОВОГО ТА НАБУТОГО У ЗДІБНОСТЯХ (Її представники вважають, що здібності поєднують в собі як спадкові прояви - задатки, так і їх розвиток за рахунок впливу середовища, виховання.Сучасна вітчизняна психологія спирається на сутність саме цієї теорії.)







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.