Главная | Обратная связь

АНАЛІЗ ТИПІВ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ У КОНФЛІКТІ

К. Томас, Р. Кілмен, Дж. Мутон та Р. Блейк визначили п'ять стилів поведінки, можливих у конфліктній ситуації: КОНКУРЕНЦІЯ (застосовують зазвичай люди активні та схильні до вирішення конфліктів шляхом, який видається їм найзручнішим; така особистість не зацікавлена у співпраці з іншими людьми, але здатна приймати вольові рішення; тобто така людина прагне насамперед задоволення власних інтересів за рахунок інтересів інших, змушує їх прийняти своє вирішення проблеми); СПІВРОБІТНИЦТВО(активна робота з вирішення проблеми, яка поєднує бажання максимально задовольнити як свої власні інтереси, так і інтереси іншої сторони. Такий підхід потребує зазвичай багато часу та зусиль, але дає змогу виявити і максимально врахувати приховані інтереси обох сторін), УНИКАННЯ (реалізується тоді коли особистість не відстоює власних інтересів, не співпрацює з іншими з метою вирішення проблеми або просто ухиляється від вирішення конфлікту), ПРИСТОСУВАННЯ (означає, що особистість діє спільно з іншою людиною, навіть не намагаючись відстоювати власні інтереси; такий підхід радять застосовувати у тих випадках, коли результат зіткнення має велике значення для опонента і не дуже суттєвий для нас) та КОМПРОМІС (полягає в тому, що кожна із сторін поступається частиною своїх інтересів, очікуючи того самого від іншої сторони; компроміс також вимагає певних зусиль, але, на відміну від співробітництва, не дає змоги виявити всі приховані інтереси, обмеживши рішення лише тих проблем, про які опоненти вважають за потрібне говорити; якщо співробітництво передбачає вироблення взаємоприйнятного рішення на перспективу, то компромісне рішення зазвичай є тимчасовим).

Стиль поведінки у конфліктній ситуації має вирішальне значення для подальшого розвитку та завершення конфлікту. К. Томас виділяє умови продуктивного завершення конфліктної взаємодії:

1) адекватна оцінка міри, якою особистість прагне задовольнити власні інтереси та інтереси іншої сторони;2) адекватне усвідомлення доцільності обраного способу поведінки відповідно до конкретної ситуації;3) урахування сили опонента, влади, яку він має; 4) правильне визначення джерела конфлікту; 5) урахування характеру взаємин з іншою стороною; 6) урахування власних особистісних властивостей та особливостей опонента.

17. ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНИХ РОЛЕЙ У ГРУПІ

Соціальна роль – це коло обов’язків та прав людини, що надані їй соціумом, та визначаються її здібностями та уміннями. У малій групі людина може виконувати одну з таких головних соціальних ролей: “людина ідеї”, “людина групи”, “перфекціоніст”, “суддя”, “тренер”, “шеф”. “

Людина ідеї”. Людина, яка є теоретично спрямованою та у якої багата уява. Вона найбільш непокірна, може виявляти незгоду з рішенням групи та відкрито 11 протистояти лідеру. Для прийняття рішення група нерідко запозичує її ідеї та очікує від неї готовності допомагати у нестандартних ситуаціях. “Людина групи”. Людина компанійська, комунікабельна, емоційна. Вміє втішити, розважити. Нерідко, для того, щоб її приймали у групі, може поводити себе як блазень. Є індикатором сприятливості психологічного клімату у групі – якщо ця людина втрачає безпосередність і починає боятись лідера, це є ознакою серйозних конфліктів у групі.

“Перфекціоніст”. Людина, яка є уважною до найменших деталей, добросовісна, прагне виконати доручене завдання не просто найкраще, а блискуче. Прагне уникнути неуспіху, що робить її тривожною. Їй краще обговорювати критерії виконання певного завдання з “людиною ідеї”, яка зрозуміє причини її хвилювань, а не з “шефом”, якого різні дрібниці просто дратують. Незамінна, коли група втомлюється, і комусь слід довести справу до завершення. “

Суддя”. Людина, яка є реалістичною у своїх поглядах, поміркованою, чесною, принциповою. Якщо вона нетолерантна, то група може образитись, перш ніж визнати її вердикт справедливим. Загалом, від неї чекають вміння розсудити та переконати. Як правило, стоїть осторонь конфліктів доти, доки вони не загрожують розпаданню групи. “

Тренер”. Людина, яка вміє зрозуміло пояснити групі цілі, яких прагне “шеф”. Вміє мотивувати, надихати, підтримувати й навчати. Співпрацює з усіма у групі та є авторитетним співрозмовником для лідера.

“Шеф”. Людина, яка вміє визначати пріоритети, оцінювати ідеї та роботу, організувати групу для досягнення спільних цілей, є лідером. Вносить у групу дух змагання, суперництва. Разом з тим, вміє взяти на себе відповідальність за дії групи.