Главная | Обратная связь

Професійний розвиток в зрілому дорослому віці

За умов вдалого вибору професійної діяльності, людина в зрілому дорослому віці накопичує такий досвід в професійній сфері, коли об'єкт праці стає для неї максимально "прозорим" (зрозумілим). Свою роботу вона виконує з легкістю (іноді навіть віртуозно). Для дослідження даного феномену в науковий обіг було введене поняття професіонал.

Професіонал - це людина, яка успішно адаптується в умовах професії і оволодіває психологічними засобами праці.

Важливим аспектом професіоналізму людини є оволодіння психологічними засобами праці: операціями і діями, а також великими їх об'єднаннями - способами, прийомами, навичками і вміннями; "техніками" - сукупністю прийомів, вмінь, навичок, які застосовуються для вирішення окремих завдань професійної діяльності і професійного спілкування; технологіями, які означають планування психологічного аспекту виробничого процесу і підпорядкування системам поставлених цілей його змісту і методів, контроль за досягненням поставлених цілей. З.І.Рябікіна стверджує, що надзвичайно важливим чинником, який впливає на розвиток особистості в зрілому дорослому віці є професійний еталон, вибір якого пов'язаний з вирішенням проблеми сенсу життя.

Професійний еталон - суб'єктивне уявлення про психологічні властивості і поведінку людини, яка сприяє ефективному виконанню професійної діяльності. Професійний еталон визначає оцінку подій, що відбуваються, вибір стиля поведінки, задоволеність собою та результатами діяльності.

Центральним протиріччям, яке забезпечує розвиток особистості є протиріччя між образом "Я" і професійним еталоном. Доведено, що стереотипний, схематизований професійний еталон унеможливлює повноцінну інтеграцію особистісного досвіду, а професійне становлення в цьому випадку створює перешкоди для розвитку особистості. Розвитку особистості сприяє лише індивідуалізований, тобто прийнятий особистістю, з урахуванням її індивідуальних особливостей професійний еталон.

Дослідження підтверджують, що в кожній групі професій, які суттєво відрізняються за своїм змістом, виявляється характерний "еталон" поведінки і установок особистості.

Зрілий дорослий вік - це час реалізації довготривалих професійних цілей, корекції розвитку кар'єри, а іноді розчарувань в професійній діяльності; це період коли, пов'язаний з роботою стрес може досягати максимального рівня.

Донедавна поширеною була думка про те, що професійне життя людини включає початок трудової діяльності на певній посаді і подальшу роботу в обраній сфері до виходу на пенсію. В цій ситуації необхідні ґрунтовний аналіз для вибору професії та серйозна підготовка до неї. Коли людина починала працювати, вважалося, що вона на все життя закладає підвалини для своєї кар'єри.

Цей сценарій було змінено, у зв'язку з розумінням того, що в процесі розвитку дорослої людини можуть змінюватися її установки, професійні потреби і цілі. Більше того, в сучасному технічно розвиненому та економічно нестабільному суспільстві специфіка роботи може змінюватися надзвичайно швидко, тому імператив "одна професія на все життя" на сьогоднішній день неактуальний для значної кількості людей. За словами Ф. Моє на: "У зв'язку з переструктуруванням самої природи праці, сім'ї, кар'єри і виходу на пенсію, змінюється і їх основа".

Переважна більшість людей не часто докорінно змінюють професійну діяльність, особливо в період зрілого дорослого віку. Однак, в наш час незвичайною є ситуація, коли людина починає і закінчує своє професійне життя на одному робочому місці чи в рамках однієї посадової вертикалі. Дане твердження в першу чергу, стосується жінок, які мають вимушені перерви трудової діяльності протягом тривалого часу, у зв'язку з вихованням дітей. В зрілому дорослому віці вони готові спрямувати свою енергію на інший вид продуктивної діяльності. Саме в професійній діяльності жінки можуть реалізувати свої можливості, а також сформувати важливі стосунки, що даватимуть їм підтримку.

З огляду на це, ми проаналізуємо процес переоцінки професійної кар'єри, який часто відбувається в зрілому віці, а також реакції людей, пов'язані зі змінами роботи.

Криза зрілого віку

Завершення етапу зрілого дорослого віку, пов'язане з ще однією кризою, що визначається дослідниками як криза зрілого віку. За даними різних періодизацій, криза зрілого віку може відбуватися в період 55-65 років.

Б.Лівехуд описує кризу таким чином: "Приблизно у віці 56 років в житті людини трапляється ще одна буря. Життя людини рівномірно розвивалося в період зрілості на досить високому рівні, перед очима була перспектива, світ сприймався у всій повноті. Тепер погляд людини знову спрямовується всередину. Багато людей переживають початок кризи як період ще більших випробувань, виникає почуття, що в житті з'являться такі завдання, про які раніше і подумати не могли. Це найбільш сенситивний період підготовки до того, що хотілося б зробити, зосередитися на тому, що обов'язково потрібно завершити. З тривогою людина розуміє, що не встигне зробити все те, що заплановано".

Ш.Бюлер характеризує кризу як початок старіння; вона відзначає, що вирішальним чинником у цей період є усвідомлення наближенні смерті, а також факт виходу на пенсію. Цей період життя вона визначає як "складний вік душевної кризи".

Д.Бромлей період життя від 55 до 65 років називає перед-пенсійним віком, що характеризується очевидним зниженням фізичних і когнітивних функцій, послабленням сексуальних потенцій та інтересів. Разом з тим, ці роки сенситивні для найбільш загальних соціальних досягнень - становища в суспільстві, влади і авторитету, часткового звільнення від повсякденних турбот і обрання найцікавіших для особистості громадських справ. Важливим аспектом кризового періоду, на думку,

Д.Бромлей є зміна всієї мотивації людини, у зв'язку з підготовкою до пенсійного способу життя, очікуванням старості чи активною протидією старінню.

Г.С.Абрамова вважає, що людей зрілого віку можливо розділити на такі групи:

o Дуже хочуть вийти на пенсію, щоб зайнятися іншими справами. Вони активно готуються до цього, можуть отримувати додаткову спеціальність чи просто оволодівають новою, необхідною інформацією. Пенсія сприймається як початок нового життя, коли можна зайнятися будь-якою справою з повною віддачею.

o Дуже бояться виходу на пенсію. За будь-яку ціну намагаються продовжити час професійної діяльності, відчувають себе непотрібними, якщо не можуть заробити достатню, на їх думку, кількість грошей.

o Байдужі. Вони вже давно не працюють з повною віддачею, вихід на пенсію не є причиною для значних переживань, пов'язаних з необхідністю перерозподілу життєвої енергії.

Криза зрілого віку відповідає завершальній (восьмій) кризі, яку виокремлював Е.Еріксон, що пов'язана з переходом людини на рівень інтегрованості - результату семи попередніх стадій розвиту. Інтегрованість виявляється в прагненні людини до впорядкованості, прийнятті минулого і готовності взяти на себе лідерську позицію в теперішньому часі. Це також прийняття єдиного циклу життя з певною кількістю осіб, які є його частиною. Дана властивість визначає зовсім нове ставлення до своїх батьків, прийняття всіх їхніх переваг та недоліків, а також цілісне сприйняття життя як особистої відповідальності.

Е.Еріксон відзначає, що відсутність або втрата такої "его- інтеграції" може призвести до розладів нервової системи та повного відчаю, які пов'язані з часовими обмеженнями дієздатності людини, оскільки вона не має можливості апробувати всі шляхи, що ведуть до інтеграції.

Після 50 років, коли накопичений досвід дає можливість реалістично оцінити співвідношення очікувань та досягнень, людина починає підбивати підсумки своєї діяльності та досягнень, замислюватися з приводу сенсу життя і цінності реалізованого. Думаючи про майбутнє, людина змушена переглянути свої цілі, враховуючи професійний статус, фізичний стан і сімейні обставини. Одним з основних джерел задоволеності життям є успіхи та досягнення дітей.

Кризу можливо подолати успішно, якщо людина розуміє місце та роль своєї діяльності в історичному і суспільному процесі. Це допомагає не лише змиритися з необхідністю прогресу, оновленням професійної діяльності, появою нових людей, але й активно включитися в процес створення нового, з використанням впливу свого суспільного і професійного становища. В новій ситуації розвитку, опинившись на вершині життя, та не маючи можливості піднятися вище, людина за допомогою самоаналізу може відновити свою цілісність в цих умовах, відпрацювати відповідну форму поведінки і спосіб діяльності.

О.В.Толстих стверджує, що особливої напруженості та гостроти цьому самоаналізу (на відміну від самоаналізу підлітка і молодої людини) надає той факт, що в подальшому житті можливі лише мінімальні зміни, "корекція", пройденого шляху, для яких залишився невеликий запас сил та часу. Це болісний перехід від стану активності до поступового її завершення, пов'язаного із фізичним станом, дефіцитом творчих сил та необхідністю поступитися місцем для нових поколінь.

В кризовий період можливе продовження творчої діяльності і професійного зростання, що може проявлятися в аналізі, узагальненні відповідного досвіду і передачі його наступному поколінню. В професійному розвитку починається фаза наставника. Поява учнів та послідовників робить життя більш осмисленим і перспективним.