 |
|
Задоволеність життям у старості
Старість пов'язана не тільки з багатьма новими проблемами, вона наділяє людину філософським світоглядом, терплячим, зваженим ставленням до подій у світі і людей, що її оточують. За відсутності значних проблем зі здоров'ям, наявності матеріального благополуччя, злагоди в родині багато людей справді проживають щасливу старість.
Задоволеність життям у старості особливо залежить від матеріального становища. Погіршення фінансових можливостей часто призводить до зниження самооцінки, появи відчуття залежності, депресивних станів. Зменшити негативний вплив фінансових проблем на задоволеність життям літньої людини можуть ефективна соціальна політика держави, чуйність, підтримка з боку родичів і близьких.
Ставлення літньої людини до свого становища залежить і від особистісних чинників. Наприклад, людина з поганим станом здоров'я і фінансовими проблемами легше переживає погіршення здоров'я і матеріального добробуту, ніж ті, хто перебуває у кращому становищі, оскільки вона вже звикла до таких змін.
Задоволеність життям у старості може бути пов'язана зі спогадами про минуле. За спостереженнями психологів, спогади підвищують рівень задоволеності життям жінок, які перебувають у будинках-інтернатах. Однак, це не означає, що літні люди прагнуть жити лише минулим, багато з них намагаються відчути радість від сьогодення.
Виконання фізичних вправ, посильна праця також приносять задоволеність життям. Необов'язково вони повинні бути колективними. Навіть відкритий доступ до персональних комп'ютерів, згідно з даними досліджень, позитивно впливає на рівень задоволеності старістю мешканців будинку літніх людей.
На початку XXI ст. в Україні спостерігається вкрай низький рівень задоволеності людей похилого віку своєю старістю. Вони очікують її зі страхом, особливо бояться захворіти, зіткнутися з матеріальними нестатками та самотністю.
Основними чинниками незадоволення старістю є:
o економічна і соціальна незахищеність старих людей (низькі пенсії, відсутність системи соціальних послуг і відповідних прав тощо), байдужість суспільства до проблем цієї категорії людей;
o заклопотаність життєвими проблемами людей, в результаті чого вони не можуть приділити своїм літнім батькам належної уваги;
o суперечність між засвоєними у попередні роки цінностями і тими, що культивуються у суспільстві;
o маніпулювання старими людьми з боку політиків;
o негативний вплив засобів масової інформації;
o руйнація родинних зв'язків між поколіннями, що звужує можливості спілкування старих людей;
o відсутність соціально-психологічної служби допомоги людям похилого віку.
Якщо людина внутрішньо готова прийняти свій вік, змістовно і результативно прожила попередні роки, має дружню родину, зберегла інтерес до спілкування, посильних для її віку занять і не позбавлена змоги його задовольнити, то і в старості вона відкриватиме нове у світі і собі, радітиме життю, успіхам своїх рідних і близьких, збагачуватиме їх своїм досвідом, відчуватиме свою потрібність і цінність для них, від чого, попри всі неминучі вікові проблеми, почуватиметься щасливою.