Лікування раку легенівСтр 1 из 2Следующая ⇒
Лікування. Лікування ексудативного плевриту проводиться залежно від основного захворювання (туберкулостатічеськие препарати при туберкульозному плевриті; антибактеріальна терапія при пара-і метапневмоніческіх плевритах, глюкокортикоїди при ревматичному і волчаночном плевритах).При гнійних плевритах показана регулярна евакуація гнійного вмісту та введення антибіотиків в порожнину плеври. -У всіх випадках незалежно від етіології захворювання показані протизапальні засоби (саліцилати, індометацин та ін), анальгетики, десенсибілізуючі і протикашльові засоби. -При масивних випотах, що супроводжуються зміщенням середостіння, появою симптомів легенево-серцевої недостатності, показана плевральна пункція з метою евакуації рідини. -По мірі розсмоктування ексудату призначаються дихальна гімнастика, загальнозміцнюючу лікування, за відсутності протипоказань – фізіотерапевтичне лікування. -Санаторно-курортне лікування проводиться після стихання запального процесу в місцевих або спеціалізованих санаторіях. -Прогноз та працездатність при ексудативних плевритах визначається основним захворюванням, віком хворих, а також функціональним станом системи дихання і кровообігу. 12. Бронхоектатична хвороба… Бронхоектатична хвороба - хронічне запальне захворювання, яке характеризується патологічним розширенням бронхів. Воно може виникнути різними шляхами: бути набутим або (рідше) природженим. Причини бронхоектатичної хвороби: 1. Природжена бронхоектатична хвороба - синдроми війчастої дисфункції, муковісцидоз, первинна гіпогаммаглобулінемія. 2. Набута бронхоектазійна хвороба: а) діти: пневмонія (коклюш і кір), первинний туберкульоз, сторонній предмет; б) дорослі: легеневий абсцес, туберкульоз легенів, легенева еозинофілія, бронхіальні пухлини. Бронхоектатична хвороба - це вторинне захворювання відносно тяжкої бактеріальної інфекції, перенесеної у дитинстві, часто виникає як ускладнення після коклюшу та кору. Клінічні ознаки. Бронхоектатична хвороба може охопити будьяку частину легенів, проте ефективне гравітаційне дренування верхніх їх часток призводить до менш серйозних симптомів та ускладнень, ніж коли бронхоектази виникають у нижніх частках легенів. Симптоми бронхоектатичної хвороби:
1. Симптоми, зумовлені скупченням гною у розширених бронхах: хронічний продуктивний кашель, що, здебільшого, посилюється вранці й часто спричинюється зміною положення тіла. На стадії розвинутого захворювання виділяється рясне гнійне харкотиння (відхаркування «повним ротом»). 2. Симптоми, зумовлені запальними змінами у легенях та плеврі : гіпертермія, нездужання, посилення кашлю та збільшення об’єму харкотиння, коли розповсюдження інфекції призводить до пневмонії, яка нерідко супроводжується плевритом. При бронхоектазах часто спостерігається повторне виникнення в одному й тому ж місці. 3. Кровохаркання: може бути слабким або сильним, часто має рецидивний характер, супроводжує гнійне харкотиння або збільшення кількості гною у харкотинні. Проте буває єдиним симптомом так званої «сухої бронхоектатичної хвороби». 4. Загальний стан здоров’я: при розвиненому захворюванні, коли харкотиння постійно містить гній, погіршується загальний стан здоров’я, що маніфестується втратою ваги, відсутністю апетиту, стомлюваністю, потінням уві сні та неспроможністю мати дітей. У таких пацієнтів, як правило, спостерігається потовщення кінців фаланг пальців у вигляді «барабанних паличок». Обстеження: -ЗАК -ЗАС -БАК -Аналіз калу на глисти гельмінтів -ЕКГ -Флюрографія -Бактеріологічний та мікологічний аналізи харкотиння. -Рентгенографічна перевірка. Лікування -За наявності бактеріальної інфекції необхідно підібрати антибіотики. Паралельно обов’язково рекомендуються бронхолітики і різні засоби, що розріджують мокротиння — наприклад , натуральний рослинний препарат Бронхіпрет. -Найважливішим заходом є очищення бронхів, яке ділиться на пасивне і активне. Пасивне — відхаркувальні засоби та позиційний дренаж, активне — промивання бронхів, відсмоктування вмісту з подальшим вливанням туди ліків. -Також для відходження мокроти застосовують дихальну гімнастику і вібраційний масаж грудної клітки. -Дітям у 7-14 років рекомендують провести часткове висічення бронхоектазів — це дозволяє повністю перемогти хворобу. -Бронхорозширюючу дію надають ефірні масла — тому рекомендується робити з ними інгаляції. Найкращі масла ялиці, анісу, кедра, м’яти і звіробою. Лікувальня: 1. антибактеріальної терапії в період загострення захворювання (антибіотики, сульфаніламіди); 2. санації бронхіального дерева, видалення гнійного бронхіального вмісту і харкотиння. Методи санації поділяються на пасивні (позиційний дренаж, відхаркувальні та муколітичні препарати); активні (мікродренування трахеї і бронхів – через шкірна мікротрахеостома, бронхоскопічний дренаж, лаваж бронхіального дерева, ендобронхіальна катетеризація проводиться під рентгенологічним контролем з аспірацією вмісту бронхоектазів і наступним введенням препаратів); 3. дезінтоксикаційної терапії (гемодез, 5% р-н глюкози, ізотонічний розчин натрія хлориду); 4. імуномоделюючої терапії, нормалізація загальної і легеневої реактивності (левамізол, диуцифон, тімалін, Т-активін. Екстракт елеутерокока, пантокрин, прополіс, переливання альбуміну, інтраліпіду); 5. санації верхніх дихальних шляхів (лікування хронічного тонзиліту, фарингіту); 6. ЛФК, масажу, дихальної гімнастики, фізіотерапії, санаторно-курортного лікування; 7. хірургічного лікування (протипоказанням є: амілоїдоз нирок з розвитком ниркової недостатності. Хронічний бронхіт з емфіземою легень з вираженою дихальною та серцевою недостатністю – декомпенсоване легеневе серце); 8. диспансеризація. Профілактика. Оскільки бронхоектатична хвороба виникає, як правило, у дитинстві після перенесення кору, коклюшу чи первинної туберкульозної інфекції, неабиякого значення набувають належні профілактичні заходи та лікування. Особливо важливим є раннє розпізнавання та лікування хворих з бронхіальними порушеннями. Цілком можливо, що внаслідок останніх досягнень у галузі генетики різко зменшиться кількість дітей з природженим муковісцидозом. 13. Рак легень… Рак легень — це злоякісне новоутворення легень, що посідає перше місце серед всіх злоякісних пухлин. Рак легень може характеризуватись локальним метастазуванням в прилеглі тканинах або інші органи (віддалені метастази). Основними видами раку є дрібноклітинний рак легені (ДРЛ), також відомий як вівсяноклітинний рак, та недрібноклітинний рак легені (НДРЛ). Найбільш поширені симптоми захворювання — кашель (в тому числі з кровохарканням), втрата ваги та задишка. Симптоми: · респіраторні симптоми: кашель, кровохаркання, хрипи чи задишка · системні симптоми: втрата ваги, лихоманка, погрубшання фалангів пальців, а також перевтома · симптоми, викликані місцевим здавлюванням: болі в грудях, болі в кістках, синдром верхньої порожнистої вени, труднощі при ковтанні Причини: -паління, -забруднене повітря, -генетика, -вплив радіації.. Діагностика при підозрі на рак легені включає в себе: · загальноклінічні аналізи крові та сечі; · біохімічної дослідження параметрів крові; · цитологічні дослідження мокротиння, змивах з бронхів, плеврального ексудату; · оцінку фізикальних даних; · рентгенографії легень в 2-х проекціях, лінійну томографія, КТ легенів; · бронхоскопії (Фибробронхоскопия) · плевральну пункції (при наявності випоту) · діагностичну торакотомія; · прескаленную біопсію лімфовузлів; · інші діагностичні процедури. Лікування раку легенів Ведучими в лікуванні раку легень є хірургічних метод у поєднанні з променевою терапією і хіміотерапії. Операцію проводять торакальні хірурги. При наявності протипоказань або неефективності даних методів проводиться паліативне лікування, спрямоване на полегшення стану невиліковно хворого пацієнта. До паліативним методам лікування відносяться Знеболювання, киснетерапії, детоксикація, паліативні операції: накладання трахеостоми, гастростоми, ентеростоми, нефростоми і т.д.). При ракових пневмонії проводиться протизапальної лікування, при ракових плевритах – дренування плевральної порожнини, при легеневих кровотечах – гемостатична терапія. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|