Здавалка
Главная | Обратная связь

Поняття ревнощів і їх виникнення



 

Є різноманітні визначення почуття ревнощів відносин між чоловіком і жінкою, де наголошується як на позитивні, так і негативні сторони цього явища.

У вітчизняній і зарубіжній психології різні аспекти ревнощів вивчалися осторонь: ревнощі в соціально значущих відносинах розглядалися як базова установка особистості, ревнощі до суб'єкту відносин були предметом психотерапевтичної і психокорекційної роботи, ревнощі як симптом захворювання мали місце у патопсихології та медицині одночасно з проведенням відповідної терапії. Проте, цілісного психологічного дослідження феномена ревнощів досі не проводилося.

Ревнощі – взагалі – будь-який емоційний стан, класифікується як спеціальна форма тривоги, вважається, що він походить від нестачі впевненості у прив'язаності до того, кого любимо.

Надане вище визначення ревнощів – одне з багатьох у сучасній психології, і, на жаль, далеко ще не однозначне. Ця неоднозначність викликана розбіжністю вчених у думках щодо природи походження почуття ревнощів.

Деякі вчені використовують поняття ревнощі і заздрість як синонімічне. Наприклад, такі вчені як Соловей і Родін, вважають ревнощі ширшим поняттям, ніж заздрість, тому бачать можливим використовувати лише термін ревнощі [1].

П.Тительман так визначає різницю між ревнощами і заздрістю:"Відчуття заздрості виникає тоді, коли індивід немає того, що він жагуче хоче, а почуття ревнощів з'являється, коли за наявності суперника індивід боїться втратити те, що є і що йому значимо" [2].

Походження ревнощів зазвичай пов'язують із укоріненим під час історичного поступу суспільства панівним становищем чоловіка у сім'ї, матеріальної чи іншої залежності дружини від чоловіка, суворим переслідуванням подружньої невірності жінки. Релігійні погляди на жінку сприяли посиленню її залежності від чоловіка, її соціальному та моральному безправ'ю. Моральні норми чоловіків і жінок у суспільстві значно розійшлися. Чоловіки придбали негласну декларацію про легковажні вчинки, і захоплення. Поведінка жінки завжди оцінювалося набагато суворіше.

Закріпившись в соціально-психологічних, релігійних і етнічних теренах суспільного життя, погляд на ревнощі поступово видозмінювався, але характер ревнивих домагань залишився незмінним. Попри те що, що у житті сучасної сім'ї зжиті привілеї чоловіка, ревнощі проявляються як і у минулі століття. Жінка минулого століття, як відомо, було проголошена рівноправним членом нашого суспільства та сім'ї. Сімдесят років тому як багато хто вважав, що підстави для ревнощів повинні зникнути, що ревнощі - це "неземне почуття", "огидний пережиток минулого", "буржуазне явище". І все ж таки ревнощі не зникли. Вони продовжують поширюватись серед чоловіків, які провокують вкрай важкі їхні наслідки. Громадська думка співчуває ревнивцям, і навіть закон вважає ревнощі "пом'якшувальною обставиною" при важких злочинах проти особистості [3].

Доктор філософських наук, професор В.Т. Лисовський, зазначаючи, що нічого немає образливішого у коханні, ніж безпричинні ревнощі, відносить їх до протиріччя кохання і шлюбу. Вони можуть мати і реальні причини: легковажну поведінку когось із подружжя, постійний флірт, зраду.

Причинами виникнення ревнощів професор В.Т. Лисовський вважає:

1) комплекс неповноцінності одного з люблячих;

2) попередні контакти партнера;

3) плітки, обмови заздрісних людей, у яких особисте життя не склалося і яким доставляє своєрідне задоволення псувати його щасливим і люблячим людям.

Російський сексолог, професор Лев Щеглов виділяє три варіанта схильності до ревнощів:

1) психологічна своєрідність і маніакальна схильність людини;

2) соціально-психологічна схильність;

3) специфіка самої любові.

Нині надзвичайно поширені погляди у тому, що "ревнощі – передусім проблема самого "ревнивця", у зв'язку з чим психотерапевтична робота має спрямовуватись на "перебудову" її стосунків до реальності як такої".

Є різні погляди вітчизняних і зарубіжних вчених з приводу класифікації почуття ревнощів.

Такі вітчизняні вчені як Т. М. Заславська і В.А. Гришин виділяють такі типи ревнощів:

1. Особистісні ревнощі. Їхній "девіз": "Річ завжди має належати своєму господарю". Цей тип ревнощів обов'язково пов'язаний з сильним переживанням зради партнера, загрози розриву відносин. Можливі такі причини особистісних ревнощів: можуть бути спровоковані зрадою чи підозрілою поведінкою партнера, викликана охолодженням почуттів, відсутністю інформації про нього або розлукою.

2. Ревнощі від скованості. Характерні зазвичай для людей із тривожним характером, невпевнених у собі, з комплексом неповноцінності, зі схильністю до перебільшення небезпеки. Почуттю ревнощів сприяє низька самооцінка, що у свою чергу може постати до шлюбу, і може бути викликана неправильними діями іншої людини чи переживанням своєї сексуальної неспроможності.

3. Звернені (відбиті) ревнощі. Психологічний механізм наступний: джерелом невірності служить проекція власної подружньої невірності, ненадійності іншого партнера. Логіка таких ревнощів проста: якщо можу стати об'єктом любові іншого, то напевно і мій шлюбний партнер цього здатний [4, с. 128].







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.