СИНДРОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШКІВНИКА

Симптоми, що підтверджують СПК:

- порушення частоти стільця більше 3-х разів на день або менше 3-х разів на тиждень;

- порушення консистенції стільця – твердий (шорсткий) або м’який (водянистий);

- порушення пасажу калових мас – напруження кишечника, невідкладність дефекації; відчуття неповного випорожнення кишечника;

- виділення слизу;

- здуття живота та відчуття розпирання в животі.

Абдомінальний біль є обов’язковим компонентом клінічної картини СПК та має безперервно рецидивуючий характер.

«Тривожні» симптоми, не характерні для СПК

(Римські критерії ІІІ, 2006):

- гостра симптоматика (СПК розглядається як хронічне захворювання, при якому не може бути гострих проявів);

- прогресування симптомів;

- поява симптомів захворювання в нічний час;

- неболючі проноси;

- біль в животі як простійний єдиний симптом;

- непереносимість лактози та фруктози;

- непереносимість глютену;

- початок захворювання в похилому віці (старше 50-ти років);

- відсутність апетиту або зниження маси тіла;

- рак товстої кишки у родичів.

Лабораторні показники:

- кров в калі;

- лейкоцитоз;

- прискорення ШОЕ;

- зміни в біохімічному аналізі крові;

- анемія;

- стеаторея.

Фізикальне обстеження

- лихоманка;

- гепато-, спленомегалія.

Виявлення цих симптомів та ознак робить діагноз СПК малоймовірним.

Клінічна картина

Скарги: біль, відчуття посиленої перистальтики, урчання, здуття живота, порушення акту дефекації у вигляді закрепів, проносів, нестійкого стільця. Болі в животі носять спастичний, атонічний або змішаний характер. Інтенсивність больового синдрому може сягати виразної кольки. Характерні порушення стільця у вигляді псевдо діареї (акти дефекації часті та/або прискорені при нормальній або щільній консистенції стільця) та псевдо закрепи (відчуття неповного випорожнення навіть при нормальній консистенції стільця, непродуктивні позиви на дефекацію). Захворювання починається в молодому віці. Часто присутні тривожно-іпохондричні та депресивні реакції, виявляються «позакишкові» симптоми (головні болі, кардіалгія, вазоспатичні реакції, дизуричні розлади, канцерофобія). В нічний час суб’єктивні прояви захворювання відсутні. Спостерігається невідповідність великої кількості скарг даним об’єктивного обстеження.

Форми СПК (Римські критерії ІІІ, 2006)

Для ідентифікації типу СПК використовується Брістольська шкала форм калу. У відповідності до Римських критеріїв ІІІ (2006), запропоновано класифікувати СПК по переважаючій формі стільця.

СПК-С (Constipation) – форма з переважанням закрепів, стілець відповідає 1-2 типу калу за Брістольською шкалою.

СПК-D (Diarrea) – форма СПК з переважанням проносів, стілець відповідає 1-2 типу калу за Брістольською шкалою.

СПК-М (Mixed) – змішана форма СПК з закрепами та діареєю стілець відповідає 1-2 типу калу за Брістольською шкалою.

СПК-U (Unsubtyped) – для цієї формі СПК характерні і проноси, і закрепи, але порушення консистенції стільця не відповідає вимогам критерів СПК-С, СПК-D, СПК-М за Брістольською шкалою.

Брістольська шкала форм калу

Тип 1 – окремі тверді округлі утворення (шарики), які нагадують горіхи (виходять з натуженням).

Тип 2 – за формою нагадує ковбаску, утворену з шариків.

Тип 3 – за формою нагадує ковбаску, з потрісканою поверхнею.

Тип 4 – за формою нагадує ковбаску або змію, гладкий та м’який.

Тип 5 – м’які шарики з чіткими межами (виходять легко).

Тип 6 – м’які утворення з нерівними краями, кашоподібний стілець.

Тип 7 – водянистий, без твердих включень.

Бристольська шкала форм калу 1-й та 2-й тип ідентифікує як закреп, а 6-й та 7-й – як діарею.

Діагностика СПК

Анамнез:

- спадкова схильність;

- психотравмуючі події та стреси;

- наявність психологічних порушень та психологічних розладів;

- перенесені гострі кишкові розлади;

- особливості харчування.

Лабораторні дослідження:

1) обов’язкові:

- загальний аналіз крові та сечі – без відхилень від норми;

- цукор крові (в межах норми);

- печінкові проби (АсАТ, АлАт, ЛФ, ГГТ – в межах норми);

- аналіз калу на дизбіоз – можуть зустрічатись відхилення;

- аналіз калу на яйця гельмінтів – негативний;

- копрограма – відсутність стеатореї та поліфекалії;

- аналіз калу на скриту кров – відсутність скритої крові в калових масах;

2) за наявності показів:

- гормони щитовидної залози в крові (Т3, Т4) – для виключення патології щитовидної залози;

- тест на лактозну та дісахарідну недостатність;

- аналіз еластази-1;

- дихальний водневий тест.

Інструментальні дослідження:

- рентгенологічне дослідження кишечника та ірігоскопія – для виключення органічних змін в товстій кишці);

- ректороманоскопія – для виключення органічної патології дистальних відділів товстої кишки);

- колоноскопія (при необхідності – біопсія слизової кишечника) – для виключення органічних захворювань товстої кишки;

- УЗД органів черевної порожнини;

- КТ та МРТ – для виключення органічних захворювань.

Діагноз СПК є діагнозом виключення, який може бути встановленим після докладного обстеження хворого, яке дозволяє виключити наявність у нього органічної патології ШКТ.

Лікування

Принципи лікування пацієнтів з СПК передбачають проведення загальних заходів, призначення лікарських засобів, а також, за необхідності, застосування психотерапії. Лікування має бути індивідуальним, з обов'язковим урахуванням психо-соматичного статусу. Загальні принципи лікування включають: навчання пацієнтів (пояснення причин та механізмів наявних у них розладів), «зняття напруги», яке досягається шляхом демонстрації пацієнту результатів дослідження, які підтверджують відсутність органічної патології. Може мати позитивний вплив ведення щоденника, в якому пацієнти фіксують зміни свого самопочуття.

Можливі лікувальні засоби в залежності від провідного симптому СПК (Римські критерії ІІІ, 2006)

Значне місце в терапії хворих з СПК займає корекція психопатологічних порушень

амітриптилін 10-50 мг/д

стрезам 50 мг (бензоксазин) 1 капсула 2-3 р/д

адаптол 0,5 3 рази на день

еглоніл 100 мг 2-3 р/д.

Прийом цих препаратів має бути тривалим, до 2-х місяців. Обов'язково під контролем психотерапевта або невролога для підбора адекватної психотропної терапії та зменшення ризику виникнення побічних дій.

Порушення адекватної комплексності, індивідуальності, непослідовність в проведенні лікувальних заходів, а також форсування функціонального навантаження на кишечник призводить до:

- синдрому Мюнхаузена;

- незадоволеність проведеним лікуванням;

- стійкому рефрактерному перебігу СПК.

Фізіотерапевтичне лікування:

- рефлексотерапія;

- електро- та лазеропунктура біологічно активних точок на шкірі;

- електролікування;

- бальнеотерапія – теплі ванни, висхідний та циркуляторний душ, контрастний душ.

Дієта

В основі дієти полягає синдромологічний принцип (переважання закрепів, проносів, больового синдрому, метеоризму). Дієта має містити підвищену кількість білка, виключаються жири, що повільно засвоюються, обмежуються газовані напої, цитрусові, шоколад, овочі, багаті на ефірні масла (редька, редис, цибуля, часник).

При переважанні закрепів слід обмежити свіжий білий хліб, макаронні вироби, слизисті супи, надмірну кількість солі. Показані продукти, багаті на клітковину, овочеві страви, фрукти (печені та сушені яблука, курага, урюк, чорнослив). Рекомендуються мінеральні води «Ессентуки №17», «Славяновская», «Смирновская» кімнатної температури по 1 стакану 3 рази на день за 30 хв. до прийому їжі великими ковтками в швидкому темпі.

При переважанні діареї включають до раціону продукти, що містять танін (чорника, голубика, міцний чай, какао без молока), підсушений «вчорашній» хліб, мінеральні води «Ессентуки №4», «Миргородська» в теплому вигляді по 1 стакану 3 рази на день за 30-40 хв. до прийому їжі, невеликими ковтками, в повільному темпі.

При метеоризмі з раціону виключають капусту, бобові, свіжий чорний хліб.

Критерії ефективності лікування

- припинення симптомів захворювання або зменшення їх інтенсивності;

- купірування больового та диспептичного синдромів, нормалізація стільця та лабораторних показників (ремісія);

- покращення самопочуття без позитивної динаміки об’єктивних даних (часткова ремісія).