Главная | Обратная связь

Елементи ділового етикету Етикет національних символів.

Діловий етикет.

Термін етикет означає встановлені правила поведінки, прийняті в суспільства або його частині. З грецької мови він перекладається звичай; а спільнокореневим з ним є інший термін - етика, що має два значення:

1) філософське вчення про мораль і моральні канони;

2) норми поводження, сукупність правил, прийнятих серед членів усього суспільства або якої-небудь соціальної чи професійної групи, корпорації.

Етикет становить собою велику і важливу частину загальнолюдської культури, яка увібрала в себе уявлення народів про красу, порядок, побутові звичаї. З історії етикету.

- У давнину міжнародним еталоном вважався грецький етикет. За свідчення історика Полібія, перші римські посли в елліністичних державах на м'яких і делікатних греків справляли враження брутальних, нестриманих у своїх почуттях варварів. За правилами етикету посол не має права перебивати того, з ким розмовляє. Він повинен терпляче вислухати усе, що йому хочуть сказати. Коли один римський посол насмілився перервати промову Пилипа Македонського, цар сказав, що вибачає йому, заважаючи, по-перше, на його молодість, по-друге, на вроду і, по-третє, на те, що вінг римлян.

- З античної історії прийшли також правила введення бесід. Під час переговорів не було прийнято привселюднопо обвинувачувати третіх осіб. У середині II ст. на переговорах у Римі трапився такий випадок, коли посол Родосу, захищаючи власні інтереси, почав обвинувачувати уряд усіх інших грецьких міст у присутності їхніх послів і хвалити поводження правителів Родосу. Виступ посла викликав обурення представників інших полісів, а самого його відіслали на батьківщину.

Давні єгиптяни й інші народи Давнього Сходу вели між собою усні й письмові переговори, направляли і приймали послів, оголошували однин одному війни й укладали перемир'я, встановлювали кордони своїх держав, обмінювалися полоненими. Усі ці міжнародні дії відбувалися згідно з усталеними звичаями і традиціями, в урочистій обстановці й освячувалися «божественними силами».

Тривалий час законодавцями норм ділового етикету вважалися англійці. Англійський письменник Олівер Голдсміт, автор книги «Громадянин світу, або Листи китайського філософа» (1762 р.), розмірковував у ній про те, що слід вважати справжньою ввічливістю. Він писав, що, незважаючи на існування у різних країнах власних церемоній, справжня ввічливість усюди однакова і породжується здоровим глуздом і добросердям. «Наділена цими рисами людина підкреслював він,— завжди приємна».

У Київській Русі широко відомим було «Повчання дітям» князя Володимира Мономаха (1117р.), яке збереглося у тексті «Повісті врем’яних літ». У «Повчанні» викладалися норми поведінки дітей князів і дружинників. Наприклад, бесіду Мономах пропонував вести таким чином: «...при старших мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними собі і молодшими в любові перебувати, без лукавого умислу розмовляючи, а побільше вдумуватися...»

Невеликий екскурс у історію ділового етикету свідчить про те, що стосунки

між людьми, у яких виявляються взаємна доброзичливість, ввічливість, прагнення не скрив­дити співрозмовника і партнера, створити сприятливий мікроклімат для розмови, полегшують спілкування, створюють добрий почин майбутніх ділових перспектив.

Ділова етика. Ділова етика — це сукупність норм поводження підприємця, сукупність вимог, що їх культурне суспільство - пропонує дотримуватися у спілкуванні з людьми, вимог, невід'ємних від усталеного образу ділової людини. На основі принципів ділової етики розглядаються й оцінюються ділові стосунки підприємців, їхнє поводження з погляду відповідності до загальноприйнятих у діловому світі стандартів поведінки. Варто виділити такі принципи ділових взаємин:

Воля. Ділова етика базується на такій загальнолюдській цінності, як воля. Це означає, що бізнесмен повинен поважати не тільки волю власних комерційних дій, але й волю дій своїх конкурентів, що виражається у невтручанні в їхні справи, неприпустимості обмеження, навіть незначного, їхніх інтересів.

Терпимість. Ще одним основним принципом ділових взаємин є терпимість, яка означає усвідомлення неможливості негайного і повного подолання чи викорінення недоліків партнера, клієнтів, підлеглих. Терпимість породжує взаємну довіру, розуміння і щирість, допомагає уникнути конфліктних ситуацій.

Діловий обов'язок. У ділових людей усього світу існує таке поняття, як діловий обов'язок. У США, наприклад, відомим є термін техаське рукостискання: це коли сторони усно домовляються про те, що разом займатимуться яким-небудь бізнесом. Якщо одна зі сторін порушила умови цього договору, інші бізнесмени волітимуть не мати з нею справ. Західні підприємці користуються такою формулою:

успіх = професіоналізм + порядність. За кордоном високо цінують перевірених роками партнерів, а новачків з підозрою вивчають і часто викреслюють зі своїх записних книжок.

Елементи ділового етикету Етикет національних символів.

В усьому світі обов'язковою є повага до національних символів:прапора, герба, гімну. Національний прапор є символом суверенітету держави. Його розміри, колір мають відповідати вимогам, викладеним у Конституції. Прапори кількох країн, якщо вивішені поруч, повинні мати однаковий розмір. Почесною у групі прапорів вважається крайня права позиція ( з боку прапорів). Щоб не образити представників різних країн, їхні національні прапори вивішують в алфавітному порядку назв їхніх держав. Маленькі прапорці на столі переговорів можуть перехрещуватися, причому почесною є знову ж таки позиція справа.

У момент винесення національного прапора присутні знімають головні убори.

Під час міжнародних ділових зустрічей іноді виконуються національні гімни держав - учасниць. Як правило, лунають скорочені записи: перший куплет і приспів. Під час виконання державного гімну присутні піднімаються зі своїх місць. У деяких країнах прийнято класти руку на серце.

Повага до національних символів своєї держави, а також прапора, герба і гімну інших країн є проявом власної гідності і шани до ділових партнерів.