Жести як невербальна комунікація.
Термін «жести» розуміється як рухи рук або грон рук, але часто використовується для позначення всіх рухів тіла, в тому числі міміки, пантоміміки (партнер дістає певний предмет, відкриває двері, закурює і т.п.). У такому разі для позначення власне рухів рук уживається термін «жестикуляція». Жести розглядаються як зовнішні прояви внутрішнього состо яния людини, при цьому вони несуть інформацію не тільки про психологічний стан людини, але й про інтенсивність переживання. У комунікаційному процесі жести супроводжують мова або замінюють її, при цьому вони говорять про ставлення людини до якогось особі, події, предмету. Згідно найширшої класифікації, жести поділяються на природні (спонтанні) і штучні (жести глухонімих, професійні жести диригентів, біржовиків та ін.) Відповідно до класифікації відомого дослідника вербальної поведінки А. Штангля виділяються: жести рук, жести кистей рук, «гри рук», жести пальців, рукостискання. Варіативність і багатофункціональність жестів пов'язані же з відмінностями культур, в яких вони функціонують, один і той же жест може бути інтерпретований по-різному. Так, удар долоні партнера в момент або після вимовлення фрази «говорить» єгиптянинові або сирійцеві про те, що співрозмовнику сподобалася сказана жарт, гостра фраза, а європеєць той же рух рук сприйме як прояв неповаги. Такесика - спеціальна область психології невербальної поведінки, що займається вивченням жестів-дотиків. Такесика базується на двох основних елементах - фізичному контакті і розташуванні тіла в просторі. Серед різних компонентів Такесика найчастіше розглядається рукостискання - одне з найпоширеніших дотиків, прийнятих в різних культурах. У діловій комунікації слід враховувати різницю в поглядах на рукостискання у представників різних культур. Рукостискання як знак вітання більш прийняті у росіян, ніж у англійців чи американців. Західноєвропейські і американські підприємці не люблять млявих рукостискань. У ряді країн Східної та Південної Азії існують заборони; дотик партнерів один до одного під час бесіди. Наприклад японці вважають, що торкатися співрозмовника може людина при повній втраті самоконтролю або для вираження свого дружелюбності й агресивних намірів. У той же час араби, латиноамериканці часто торкаються один одного в процесі діалогу. У представників однієї культури також спостерігаються різні показники інтенсивності жестикуляції внаслідок індивідуальних відмінностей. Надмірне жестикуляція наголошується у людини, наприклад, при ослабленні або відсутності зворотного зв'язку з боку партнера по спілкуванню; може бути також виразом неспокою, невпевненості людини. Таким чином, жести свідчать про інтенсивність переживань, про якість і спрямованість відносин, про культурну групової приналежності
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|