Здавалка
Главная | Обратная связь

Незадовільна структура організації.



Поняття “комунікативна культура” логічно пов’язує такі ознаки спілкування, як взаємодія, стосунки, відносини, контакти, обмін, взаєморозуміння в певну систему - це визначає спілкування як цілісне суспільне і духовне, в тому числі психологічне і моральне утворення. Визначення комунікації за допомогою категорії культури акцентовано відрізняє її сучасне значення від ціннісно-нейтрального, згідно з яким комунікація розглядається як мережа каналів передачі інформації, як певна абстракція, безособистісна, перетворена форма людських взаємин. Сучасна “олюднена” трактовка комунікацій покликана “повернути” особистість у світ її життя і діяльності, в тому числі міжсуб’єктних відносин.

Формуванням комунікативної культури особистості є складовою інкультурації особистості в розумінні її входження в культуру, залучення до культурних цінностей суспільства, що зараз є одним з центральних напрямків у педагогіці і прикладній культурології. Практичні психологам та соціальні педагоги загальноосвітніх закладів в своїй діяльності потребують технологій, які дозволили б здійснювати цілеспрямований вплив на процес інкультурації особистості в умовах навчальної, трудової і дозвіллєвої діяльності дітей, а значить і доступних та валідних методик вивчення рівня сформованості комунікативної культури.Комунікативна культура – сукупність знань і вмінь, способів і навичок комунікативної взаємодії, а також пов'язаних з нею загальних для конкретного суспільства і конкретних ситуацій етико-психологічних принципів і норм. Вона є одним із аспектів базової культури

Конфлікт – це протистояння між індивідами або ідентичними групами індивідів на основі незадоволення загальнолюдських потреб (конфлікт потреб), інтересів (конфлікт інтересів). Розв’язання конфлікту вимагає аналізу й вирішення проблеми через структурні зміни та новації в організаціях, установах, закладах, колективах тощо. Так, суперечка, "конфлікт інтересів існує тоді, коли вчинки однієї людини, яка намагається збільшити свою власну вигоду і користь, перешкоджають, затримують, заважають, причиняють зло чи якось по-іншому роблять менш ефективними вчинки іншої людини, яка також намагається звести до максимуму власну вигоду і користь" [Johnson, 1987: 269].

Аналіз конфлікту під час його розв’язання є технологічним процесом у комунікативній сфері. Цей процес здійснюється імпліцитно (приховано) відносно реципієнта як однієї з конфліктуючих сторін.

Ознакою конфлікту є різні дефініції ситуації в учасників конфлікту і відповідно різні інтелектуальні фрейми (рамка, система елементів, установок тощо). Під дефініцією ситуації необхідно розуміти опис ситуації конфлікту однією з конфліктуючих сторін. Інтелектуальні фрейми лежать в основі психофізіологічного механізму дефініції ситуації й охоплюють поняттєві підсистеми свідомості, емоційні, вольові тощо стани, що забезпечують відповідну дефініцію ситуації. Інтелектуальні фрейми виконують надзвичайно важливу функцію під час сприймання й розуміння висловлювань: вони є фільтром, призмою, через яку пересівається інформація, що сприймається. Власне від фреймів залежить розуміння висловлювання. У термінах гуманітарних наук фрейми функціонально можна називати ідеєю твору.

Розв’язання конфлікту, що збігається з процесом впливу на адресата, полягає в пошукові й використанні спільної для конфліктуючих сторін дефініції ситуації через пошук спільного, кооперуючого фрейма. Цей фрейм базується на спільних для конфліктуючих сторін засадах – на відображенні загальнолюдських потреб, цінностей, моральних засад.

Конфлікт –це ситуація, набір обставин, за яких виникає: зіткнення протилежних сторін, сил чи поглядів; або має місце відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами;або спостерігається внутрішній дискомфорт однієї особи. У конфліктній ситуації кожна зацікавлена сторона прагне відстоювати та досягати реалізації власних мети, цілей, думок, завдань, точки зору, при цьому вона наводить аргументи на свою користь, перешкоджає опоненту чинити так само, використовує всі прийнятні у даній ситуації заходи та форми впливу і намагається подолати опір іншої сторони. конфліктна ситуація –тобто ситуація, у якій одна зі складових змінює свої кількісні чи якісні значення, що призводить до загострення стосунків між конфліктуючими сторонами.Конфліктна ситуація, що вимагає вирішення, передбачає існування кількох обов'язкових елементів: • учасників конфлікту (дві або більше сторін, що мають несхожі чи прямо протилежні цілі); • об'єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка); • рушійну силу – інцидент (факт зіткнення протилежних сил). а)функціональні –такі, що сприяють ефективній діяльності організацій, є позитивними за змістом, містять раціональне зерно та мають еволюційну спрямованість; б)дисфункціональні –паралізують нормальне функціонування організацій, обмежують перспективи розвитку, не сприяють максимально ефективному використанню власних і залучених ресурсів. Існує чотири основних типи конфлікту за змістом: внутрішньоособовий (конфлікт вимог). Його2)міжособовий. Виникає при будь-якому розподілі: повноважень, ресурсів, робіт, обов'язків, завдань, активів, пільг, винагород; а також через несхожість характерів, знань, запитів, кваліфікації, можливостей, кругозору, кола інтересів, ставлення до праці та психологічної сумісності людей, що працюють разом.

3)між особою та групою. Причини – дисбаланс, що існує між нормами групової поведінки та індивідуальними діями, поглядами чи звичками окремої особи; невиконання або перевиконання обов'язків, недотримання неписаного внутрішнього розпорядку, що має силу закону у даному колективі, етики взаємин тощо. 4)міжгруповий. Організації складаються з безлічі формальних і неформальних груп, які просто не в змозі мирно співіснувати, оскільки всередині будь-якої групи постійно відбувається динамічний розвиток, змінюються цілі, завдання, що поступово входять у суперечки з аналогічними показниками інших груп. Основними причинами конфлікту вважаються: • розподіл ресурсів (вони завжди обмежені, а претендують на їх використання кілька сторін): • різниця у цілях (спеціалізація, конкретизація та поділ на підрозділи передбачає їх різну стратегічну спрямованість); • взаємозалежність у досягненні результату (вимагає співробітництва, хоча, реалізовуючи власні завдання, люди інколи нехтують іншими); • різниця в уяві та цінностях (відсутність об'єктивної оцінки ситуації);• незадовільні комунікації (відсутність повної та достовірної інформації); • різниця у досвіді та манері поведінки; • різка зміна подій чи умов. СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВМіжособові способи вирішення конфліктів зводяться до п'яти варіантів типу поведінки, що їх має обрати конкретна людина при появі перших симптомів конфліктної ситуації – загострення досі прихованих суперечностей чи втручанні сторонніх сил, які зміщують акценти у розстановці сил (графік 1). Це зокрема: 1) ухилення –мається на увазі, що людина (група людей, підприємство, складова соціуму), передбачаючи наперед загострення ситуації, прагне уникати дій, які провокують інцидент. Така роль пасивного спостерігача притаманна особам, які не зацікавлені у змінах, прагнуть уникнути загострення суперечностей; 2) згладжування –тип поведінки, який має багато спільного з попереднім. При цьому не помічаються ознаки майбутнього конфлікту, йде активна профілактика його вияву, ліквідовуються чи завуальовуються суперечності сторін; 3) примус – контроль над ситуацією і регулювання її розвитку. При небажаному напрямі розвитку конфлікту особа, яка наділена владою і повноваженнями, втручається і силовими методами впливає на ситуацію, спрямовує конфлікт у бажане русло; 4) компроміс –тимчасове чи нейтральне вирішення проблеми, що умовно задовольняє всі сторони, які беруть участь у конфлікті. Суперники (опоненти) йдуть на взаємні поступки, частково приймають точку зору іншої сторони або ж відкладають вирішення питання на майбутнє, залишаючи його відкритим; 5) вирішення конфлікту – найбільш бажаний і радикальний шлях розвитку ситуації. Сторони детально ознайомлюються з аргументацією як "за", так і "проти"

Групова комунікація являє собою систему найчастіше міжособистісних нерегульованих зовнішніми факторами стосунків, завдяки чому кожен комунікант може виступити в ролі комуніката. Така комунікація може відбуватися у різних групах - малих, великих, дуже великих, які називаються публікою або масою. Публікою називається така група осіб, які об"єднані лише духовно, подумки, але розпорошені та фізично відокремлені [Tarde G., 43]. Публіка, на думку Tarde"а, є продуктом поширення періодичної преси, що об"єднала різних людей як споживачів інформації духовно. Масою називається суспільна гетерогенна (неоднорідна) група людей, що є анонімними, фізично розпорошеними й відокремленими, неорганізованими до співпраці [Blumer H., 185]. У груповій комунікації продовжують діяти всі закономірності, властиві міжособистісної комунікації, однак, зявляються й специфічні для даного типу комунікації феномени, до яких ставляться: лідерство й керівництво в групі, тобто процес міжособистісного впливу, стимулювання групи, націлювання її на виконання певних завдань; процес ухвалення групового рішення, тобто обговорення значимих для групи проблем, у процесі якого відбувається зясування позиції її членів, оцінка проблеми, пошук і вироблення загального групового розвязку; структура комунікації в групі, тобто сукупність позицій членів групи щодо одержання й зберігання значимої для групи інформації.

Мікрокомунікація - Це комунікація, де Індивідуальна особа Виступає Як активний реціпієнт (Наслідування) або активного комуніканта (Діалог, Управління); Як же комунікаційні партнери можут буті або Інший індівід, або соціальна група, або масова сукупність (суспільство в ціломузагалом). Зміст мікрокомунікації достатності очевидно: на міжособовому рівні - ції або засвоєння форм поведінкі, умінь, зовнішніх атрібутів Вибраного образу для наслідування - копіювання Зразки, або Обмін ідеямі, доводами, пропозіціямі Між співбесіднікамі - дружна або ділова бесіда, або вказівкі для виконан їх підлеглому - команда, на Груповий рівні можліві відзівреференція, рекомендація, ті ж наслідування, альо та НЕ окремій людіні, а соціальній групі, Зі Якою індівід Бажан собі ідентіфікуваті, Наприклад, наслідування купців Дворянська стану або В«нових росіян В»аристократам духу (відзначімо, Що зустрічається негативний відзів, коли людина Свідомо унікає ознайо відкіданої їм групи) або Керівництво колективом - менеджмент, організація, лідерство в групі; Нарешті, на масовий рівні комунікаційні дії службовців для соціалізації - освоєння Людиною загальнопрійнятіх в даного суспільстві норм, вірувань, ідеалів, щоб В«буті Як всеВ», и авторитаризму, тобто деспотичного Управління масами підвладніх людей (Абсолютизм, тіранення, самодержавство - Політичні форми авторитаризму). Помітімо, Що діалогічні Відносини індівіда з ГРУП або масою віключаються, ТОМУ ЩО Діалог можливости Тільки Між рівнорівневімі партнерами. Вінікає практично Важливе питання: чи можна навчітіся мікрокомунікації? Це питання НАДЗВИЧАЙНИХ значимо для педагогів, діловіх людей (бізнесменів), менеджерів, політіків, які по суті справи з'являються, професіоналами мікрокомунікаційного Спілкування. Цікавіть Це питання и людей, охочих мати Успіх у суспільстві, досягаті ефектного самовіраження и схвалення публікі. Існує безліч дотепніх и занудних радий, рекомендацій, правил, Наприклад: мовчи або говори що-небудь Трохи кращє мовчання; вживалися обачліво слова, не дарма рот один, а юшка два; сила мови полягає в умінні віразіті Багато Що в не багатьох словах; люди слухаються НЕ того, хто розумніше за інших, а того, хто Всіх голосніше говорити і т.п. Особливо Багато корисностей радий торкається невербальних засобів мікрокомунікації: жерсті, пози, відстані Між співбесіднікамі, гучність и інтонація вімові мови. Проти Знайомство з потоками учбової, наукової и практичної літератури приводити, наводити в однозначному вісновкув: мікрокомунікаційну діяльність не можна В«вівчітіВ» по книжках, тут Немає готових рецептів, ТОМУ ЩО вон є мистецтво, тобто творче-продуктивним, ігрову, а не репродуктивно-ритуальні діяльність. Успіх всякого усного виступа або письмово Повідомлення поклади дерло за передусім від здібностей и талантів їх авторів.

Мідікоммунікація - Це комунікація де в ролі комуніканта и реціпієнта віступають Соціальні групи. - засновалося на наслідуванні передача в соціальному просторі речовінніх форм, зразків поведінкі и ідей, емоційно привабливі для соціальніх груп (відзначімо, Що мода - продукт неокультурі, палеокультура моди не знала); переговори - звичайний спосіб Вирішення конфліктів и Досягнення Угод Між соціальнімі групами; груповий ієрархія Складається в крупних установах (управлінці - Робітники), в армійськіх підрозділах, у становій-кастового суспільствах, де контакти Між групами чітко регламентовані; адаптація до середовища перетворюється на комунікаційну проблему для національної діаспорі, Що жіве Серед чужоземців; для іновірців, Наприклад, мусульман Серед нехристиян; для революціонерів-підпільніків і т.п.; Керівництво суспільством здійснюється з боку творчих груп, Що генерують світоглядні Сенсі, Що визначаються духовною (не матеріальну!) жіття суспільства. Зупинимо докладніше на Цій формі мідікоммунікації. Світоглядні Сенсі - Ції знання, Що пояснюють спостережувані Явища, походження Людина і Всесвіту, Зміст людського життя, ідеалі, норми и стиму соціальної діяльності. Соціальні групи, віробляючі ці Зміст и комунікаційні Повідомлення, в якіх смороду відображені, опіняються в центре духовного життя суспільства. Ці центри зміщуються по ходу соціально-культурної еволюції Головна.

Макрокомунікація - Це комунікація, де в ЯКОСТІ об'єктів діють суспільства вцілому або Державні утворення, цівілізації, Що склалісь історічно. Слід звернути Увага, Що Поняття мікро-, міді-, макро-комунікація НЕ співпадають з поняттям міжособова, груповий, масова комунікація, хоч и перетінаються з ними. У зв'язку з ЦІМ уточнімо предмет Теорії масової комунікації. Л.В. Петров пропонує Наступний визначення: В«масова комунікація - ції Створення єдиного соціального поля на Основі процесу, Що включає, з одного боку, вітягання, переробку и передачу за допомог відносно швідкодіючіх технічних Пристрої соціально-значущої інформації, здійснюваного спеціалізованімі інстітутамі: i, з іншого...

Рекламна справа є особливою формою комунікативної технології, оскільки відповідність маркетинговій функції не обмежується лише інформуванням населення. Реклама має переконати людей довести до логічного кінця маркетингову стратегію, головним завданням якої є прибутковий продаж того, що, на думку відділу маркетингу, люди бажають купувати. Реклама повинна впливати на вибір споживача та його рішення щодо купівлі. пропаганда— це робота з розширення своєї, сказати б, ідеологічної території.

Тоталітарна пропаганда, в якій ми росли, більше переймалася впливом у глибину, оскільки її територія вже була окреслена. Якщо церква йшла до «неохоплених», то наша минула пропаганда — до «охоплених».

Дж. Браун пов'язує з пропагандою також цензуру, як «селективний контроль інформації на користь окремого погляду». її головні засади досить чітко були сформульовані А. Гітлером у його закритому виступі перед 400-ми журналістами та видавцями 10 листопада 1938 року в Мюнхені.

Він окреслив як головний принцип єдність комунікативного процесу. Вся преса повинна бути на боці керівництва, викладати єдиний погляд. Серед керівників також необхідна єдність рішень, сперечатися можна, але не в присутності народу. Як негативний приклад, Гітлер пригадує свої юнацькі роки, коли в Австрії було багато газет різного спрямування, пресу, яка виходила в той час у Франції та Англії. Саме їхня альтернативність, коли вжити сучасний термін, і є, на думку А. Гітлера, їхнім слабким місцем. Вона призводить до загибелі держави, в якій вони видаються. Преса повинна бути поряд із лідеромТоталітарна пропагандистська структура виходить із того, що вербальна (чи символічна) реальність сильніша, ніж реальна дійсність. Наприклад: голоду в Україні не було, оскільки про це не згадувалося на сторінках нашої преси. Це взагалі характерна риса всіх комунікативних технологій: вони прагнуть вибудувати символічну реальність так, щоб вона «перевершувала» дійсність. Поняття громадських зв'язків

Сьогодні особливо гостро постає потреба не лише у моніторингу соці­ального середовища, а й у впливові на свідомість громадян за допомогою інформування через налагоджені канали комунікаційного зв'язку. Набуває гостроти та актуальності проблема встановлення дійових зв'язків з громадськістю, що передбачають чесні, відкриті, доброзичливі взаємовідносини між органами публічної влади та населенням. Саме із цього виникає порівняно нова функція державного управління - зв'язки з громадськістю, адже влада діє ефективно лише у тому випадку, коли її підтримує громадськість. Органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані інформувати населення про напрями стратегічного розвитку (політику), програми й послуги, що надаються ними, звітувати про свою діяльність і нести перед ним відповідальність. Так, на думку Б. Гурне, «для органів адміністративного управління вкрай необхідно розробляти і систематично застосовувати політику поліпшення своїх зв'язків із громадськістю» [60, с. 77].

Психологічні війни (операції) є комунікативними технологіями, що спрямовані на внесення змін у поведінку індивіда за допомогою модифікації його моделі світу, що здійснюється шляхом внесення змін у інформаційні потоки. Інформаційні війни є інформаційними технологіями, що впливають на інформаційні системи, маючи на меті введення в оману масової чи індивідуальної свідомості, виведення з ладу або десинхронізацію процесів управління суспільством та його складовими, передовсім військовими. Уін Швартоу, що є адептом цього напрямку в США, пише: "Інформаційна війна є електронним конфліктом, де інформація є стратегічним здобутком, який варто захопити чи знищити. І комп'ютери, й інформаційні системи стають привабливим напрямком першого удару"*142. Пропаганда є терміном, який вже з часів першої світової викликає негативні асоціації, тому частина країн до сьогодні його уникає. Під пропагандою ми будемо розуміти інтенсивні комунікативні процеси, що мають на меті зміну поведінки аудиторії, на яку вони налаштовані. Витоки пропаганди можна побачити в будь-якій людській цивілізації.

.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.