Вік і вікові особливості.Критерії вікової періодизації.
вік — це якісно своєрідна сходинка психічного розвитку людини, що залежить від конкретних історичних умов; психологічний вік (за Л. С. Виготським) — це новий тип будови особистості й її діяльності; кожен віковий період характеризується (за Л. С. Виготським) на основі соціальної ситуації розвитку, особистісних новоутворень та ведучої діяльності. За Д.Б. Ельконіним дитинство ділиться на 7 періодів: вік немовляти — до 1 року; раннє дитинство — 1—3 роки; молодший і середній дошкільний вік — 3—4—5 років; старший дошкільний вік — 4 (5—6) 7 років; молодший шкільний вік — 6 (7—10) 11 років; підлітковий вік — 10(11—13) 14 років; ранній юнацький вік — 13 (14—16) 17 років. Весь процес дитячого розвитку ділиться на 3 етапи: 1) дошкільне дитинство (0—6) 7 років; 2) молодший шкільний вік (6—11 років); 3) середній і старший шкільний вік (12—17 років). Кожен з етапів складається з двох періодів, які відкриваються міжособистісним спілкуванням як провідним типом активності, яка спрямована на розвиток особистості дитини, і завершується предметною діяльністю, пов'язаною з інтелектуальним розвитком, формуванням знань, умінь і навичок та реалізацією операційно-технічних можливостей дитини. Перехід від одного етапу до іншого супроводжується кризами, тобто невідповідністю між рівнем досягнутого особистісного розвитку і операційно-технічними можливостями дитини. З роки і 11 років — це кризи відносин, за ними виникає орієнтація в людських відносинах. 1 рік і 7 років знаменуються кризами світогляду, які відкривають орієнтацію в світі речей. Концепцію Д.Б. Ельконіна розвинув і деталізував Д.І. Фельдштейн. У його роботах акцент робиться на розвитку особистості, а не пізнавальних процесів, який він розглядає як підйом з однієї щаблини на іншу. Д.І. Фельдштейн вважає, що в процесі соціального розвитку дитини як особистості проявляються певні закономірності. Однією з них є зміна соціальної позиції особистості. Переходи з одного рівня розвитку на інший можуть відбуватися плавно і швидко зі значними якісними змінами в особистості. Під час плавних перехідних періодів дитину мало турбують питання свого становища серед інших, при різких змінах соціальної позиції особистості на перший план в самосвідомості дитини виходять саме ці питання. В середині кожного періоду процес розвитку проходить З стадії: Розвиток певної сторони діяльності. Максимальна реалізація, кульмінація розвитку даного типу провідної діяльності. Насичення цією діяльністю і актуалізація другої її сторони (під сторонами мають на увазі предметний і комунікативний аспекти). Підсумовуючи, ми бачимо, що більшість існуючих на сьогодні концепцій психічного розвитку не протирічать, а взаємодоповнюють одна одну, і, що головне, дозволяють пояснити виникнення, розвиток та прояви складного психічного життя людини в різних сферах її життєдіяльності. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|