Главная | Обратная связь

Вибір форми організації бізнесу

До типових форм організації бізнесу відносять :

1. індивідуальне підприємництво,яке в свою чергу поділяється

1.1. Індивідуальна підприємницька діяльність – одна особа є власником бізнесу та провадить підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

1.2. Приватне підприємництво – одна особа є власником бізнесу, веде його із залученням найманих працівників, зареєструвавшись як юридична особа.

2. Колективне підприємництво :

2.1. Товариство з обмеженою відповідальністю: товариство, усі учасники якого вно­сять певні частки до статутного фонду та несуть обмежену відповідальність у межах своїх внесків.

2.2. Товариство з додатковою відповідальністю:товариство, усі учасники якого вносять певні частки до статутного фон­ду та відповідають за боргами товари­ства своїми внесками і додатково майном, що їм належить, в однаково­му для всіх учасників кратному роз­мірі до внеску кожного учасника.

2.3. Повне товариство: товариство, усі учасники якого проводять спільну підприєм­ницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зо­бов'язаннями товариства всім своїм майном

2.4. Командитне товариство: товариство, яке поряд з одним або більше учасниками, що несуть відповідальність за боргами товариства всім своїм майном, потребує також наявності одного або більше учас­ників з обмеженою відповідальністю

2.5. Акціонерне товариство: товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості і несе відпові­дальність за своїми зобов'язаннями тільки майном товариства . Відкрите акціонерне товариство: створюється спосо­бом відкритої пе­редплати на акції. Закрите акціонерне товариство: створюється способом розповсюдження акцій тільки серед його засновників.

 

У найбільш узагальненому вигляді наявні організаційні форми підприємництва можна поділити на три великі групи: індивідуаль­не, партнерське та корпоративне підприємство.

В таблиці представлена порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємництва.

 

Орган ізаційно-правова форма	Сутнісна характеристика	Організаційно-економічні та соціальні
переваги	недоліки
Одноосібне володіння	Підприємство (володіння), власником якого є фізична особа або родина	• Простота заснування •Повна самостійність, свобода та оперативність дій • Максимально можливі спонука­льні мотиви до ефективного госпо­дарювання •Збереження комерційної таємниці	• Труднощі із залученням великих інвестицій та одержанням кредитів • Повна відповідальність за борги • Брак спеціалізованого менедж­менту • Невизначеність терміну функціону­вання
Господарське товариство (партнерство)	Об'єднання власників капі­талів кількох фізичних або юридичних осіб за умов: • рівного розподілу ризику і прибутку; • спільного контролю ре­зультатів бізнесу; • безпосередньої участі в діяльності	• Ширші можливості для ефектив­ної діяльності • Збільшення фінансової незалеж­ності та дієздатності » Більша свобода дій і виваженість управлінських рішень • Можливість залучення до упра­вління товариством професійних менеджерів	• Загроза окремим партнерам че­рез солідарну відповідальність • Можливість банкрутства через професійну некомпетентність од­ного з партнерів • Збільшення ймовірності госпо­дарського ризику через недостат­ню передбачуваність процесу і ре­зультатів діяльності
Корпорація (акціонерне товариство	Підприємство, власником якого є акціонери, що несуть обмежену відповідальність (у розмірі свого внеску в ак­ціонерний капітал), але роз­поряджаються прибутком через участь у загальних зборах акціонерів	Реальна можливість залучення необхідних інвестиційних ресурсів • Більша здатність до нарощування обсягів виробництва (послуг) • Наявність лише обмеженої відпо­відальності акціонерів • Тривалість функціонування	• Наявність розбіжностей між правами власності та функцією кон­тролю діяльності • Сплата більших податків через оподаткування спочатку прибутку, а потім одержуваних дивідендів • Існування потенційних можли­востей для зловживань із боку по­садових осіб

 

 

Згідно чинного українського законодавства підприємець може діяти як фізична особа чи вести діяльність як юридична особа (має своє майно, окреме від майна інших юридичних осіб, свої рахунки в банках, самостійний баланс, печатку зі своєю назвою).

Підприємницька діяльність фізичних осіб (громадян) без утворення юридичної особи являє собою найпростішу форму підприємництва в Україні і логічно передує розвитку більш складних форм. Вона здійснюється громадянином від свого імені, на свій ризик.

Згідно діючого українського законодавства до суб’єктів підприємництва відносяться фізичні особи, які пройшли процедуру державної реєстрації у державного реєстратора у виконавчому комітеті міської ради державної адміністрації за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Переваги й недоліки приватного підприємництва у формі фізичної особи наведені на рис.

 

 

Іншою формою здійснення підприємницької діяльності є підприємства зі статусом юридичної особи, які мають більш складну організаційно-правову структуру. Підприємство як юридична особа, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Ознаками юридичної особи є наступні:

§ організаційна єдність,

§ наявність відокремленого майна

§ здатність набувати майнові і особисті немайнові права і вступати в цивільно-правові зобов'язання та виступати у цивільному обороті під власним найменуванням, яке повинна мати кожна юридична особа;

§ здатність нести самостійну майнову відповідальність відповідно до своїх боргів належним організації майном;

§ здатність бути позивачем або відповідачем в суді, арбітражнім чи третейськім суді.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Але учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків для деяких господарських товариств.

Згідно законодавства юридичні особи поділяються на: юридичні особи як об’єднання осіб (об’єднання громадян); юридичні особи як об’єднання майна (господарські товариства); юридичні особи як об’єднання осіб та майна (виробничі кооперативи).

 

Прийняття рішення про вибір організаційно-правової форми підприємства залежить від багатьох факторів (чинників)

До найбільш вагомих критеріїв, що впливають на вибір організаційної форми бізнесу відносяться наступні:

§ відповідальність (необмежена, обмежена, додаткова, необмежена генерального і обмежена молодшого партнера). Вибір залежить від відповіді на питання: “Як ви ставитесь до ризику втрати особистого майна у випадку банкрутства вашої фірми?”

§ оподаткування (податки фізичних, юридичних осіб, подвійне оподаткування у корпораціях). Вибір залежить від відповіді на питання: “Наскільки відмінні суми податків, які сплачуються підприємствами різних організаційних формам?”

§ потреби у фінансових коштах (власних, позичкових). Вибір залежить від відповіді на питання: “Які розміри первісного фінансування порівняно до суми власних коштів ви маєте для досягнення цілей?”

§ можливості зростання (передбачувана тривалість існування фірми). Вибір залежить від відповіді на питання: “Чи є метою вашого бізнесу збільшення його розмірів у майбутньому?”

§ управлінські здібності підприємця (команди менеджерів фірми). Вибір залежить від відповіді на питання: “Чи достатні і збалансовані ваші знання і досвід для управління вашим бізнесом?”

§ можливість зміни власника (залучення до бізнесу третіх осіб). Вибір залежить від відповіді на питання: “Чи плануєте ви згодом передавати свій бізнес у спадок або залучати партнерів?”

§ оперативність управління (швидкість реагування). Вибір залежить від відповіді на питання: “Повільного, швидкого чи дуже швидкого реагування бізнесу потребують зміни у зовнішньому середовищі підприємства?”

§ труднощі при ліквідації (складність адміністративних процедур). Вибір залежить від відповіді на питання: “Як складно та який тривалий час знадобиться щоб припинити ділову активність у випадку невдачі?”

Розпочати бізнес в Україні можна у будь-якій з наведених організаційних форм. Підприємець обирає відповідну форму організації бізнесу в залежності від власних потреб та конкретних переваг і недоліків кожної з них.

Підприємець:

§ визначає потрібний йому рівень і обсяг можливих прав та обов'язків залежно від поставлених цілей і завдань, що вирішуються;

§ вирішує питання про порядок створення статутного фонду засновуваного підприємства (організації);

§ обирає форму організаційної побудови підприємства та схему управління створюваним бізнесом;

§ погоджує свій вибір з вимогами чинного законодавства.

 

 

Формування цілей підприємництва— процес складний. Він має бути конкретним і передбачати:

• виробництво наперед визначеної кількості певної групи товарів;

• задоволення виявлених у певному регіоні потреб у конкретній сукупності товарів (продуктів, послуг);

• обслуговування певної категорії клієнтів тощо.

Підприємці ставлять перед собою і своїми фірмами не лише короткотермінові (поточні), а й перспективні цілі,тобто планують як тактику, так і стратегіюсвого становлення, функціонування і розвитку.

Ринкова стратегія підприємства може визначатися, виходячи з таких позицій:

— робота з наявними товарами на наявних ринках;

— розширення ринку при збереженні наявних товарів, або екстенсивна стратегія;

— стратегія розробки нового продукту на вже відомих ринках (інноваційна стратегія);

— розробка нових продуктів на нових ринках (стратегія диверсифікації).

Вибрані цілі мають бути конкретними і реальними, формуватись і визначатись у певних показниках, максимально точно вимірюватись. До них можна віднести такі:

· прибутковість(обсяг прибутку, дохід від інвестованого капіталу, відношення прибутку до обсягу продажу );

· продуктивність або ефективність(виробіток на одного працівника, витрати на виробництво одиниці продукції );

· продукція(зміна номенклатури й асортименту, впровадження нових її видів);

· виробничі потужності(поточна величина, можлива динаміка у майбутньому);

· персонал(підвищення рівня кваліфікації, зниження плинності, поліпшення умов праці);

· ринок(обсяг продажу, частка участі на ринку ).

Сформульовані цілі мають відповідати певним вимогам, а саме бути :

¨ конкретними і кількісно вимірюваними;

¨ зорієнтованими у часі, тобто мати конкретний горизонт прогнозування;

¨ реалістичними, практично досяжними і збалансованими з можливостями фірми;

¨ взаємно узгодженими і підтримуючими;

¨ сформульованими письмово.