Здавалка
Главная | Обратная связь

СХЕМА ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ



Молодші дошкільники граються здебільшого наодинці. Вони ще не вміють домовлятися між собою, розподіляти ролі та ігровий матеріал, а теми ігор («сім'я», «дитячий садок», «їзда» на машині або в автобусі, «лікування») беруть із вражень власного життя та з безпосереднього оточення. Сюжети ігор одноманітні - найчастіше багаторазове повторення одних і тих самих ігрових дій.

В іграх молодших дошкільників переважають зовнішні дії, які майже буквально відтворюють дії дорослих, яких вони зображають. Безпосереднім поштовхом до по­чатку гри можуть бути порада дорослого, враження дитини (наприклад, медичний огляд у дошкільному закладі), іграшка, що потрапила під руку. Тому в цьому віці корисні іграшки і їх комплекти, які стосуються доступних дитячому розумінню видів людської діяльності.

Упродовж молодшого і середнього дошкільного віку сюжетно-рольова гра суттєво змінюється: передусім відбувається перехід від поодиноких ігор до спільних, які передбачають взаємодію двох і більше осіб. Відбувається це поступово. Спершу діти починають виявляти інтерес і увагу до гри іншої дитини, епізодично і ненадовго вклю­чаються у неї. Поки гра полягає лише у виконанні елементарних дій з іграшками (катання машини за мотузочку, накладання «їжі» на тарілку), ще немає підстав для стійкого спілкування: діти обмінюються іграшками, допомагають одне одному, потім розходяться, граються наодинці.

Спілкування стає тривалішим з розвитком ігрових умінь дітей, детальним їх ознайомленням із життям дорослих. Пізнаючи його, діти розуміють, що воно постійно від­бувається у спілкуванні: мама веде розмову з татом, подає обід, стежить, як поводяться діти за столом; продавець розмовляє з покупцями, перукар - з клієнтами. Прагнення відтворити у грі дії дорослих з речами, їх стосунки зумовлює у дитини потребу в партнерах, які б гралися з нею. Так виникає необхідність організовувати гру з кількох ролей, домовитися для цього з іншими дітьми. Тому діти середнього дошкільного віку, які перебувають у дитячому садку, починають об'єднуватися у невеликі групи (2-З дитини), часто гратися разом. Таке об'єднання відбувається на основі інтересу до ігор однієї тематики.

З переходом до спільної гри розширюється тематика і ускладнюються сюжети. Сюжетним стрижнем дитячих ігор стає відтворення стосунків між людьми. Натомість зникає багаторазове повторення одних і тих самих дій.

Наслідком ускладнення гри є збільшення складу її учасників, тривалішим стає існування ігрових об'єднань. Старші дошкільники заздалегідь планують гру, розподіляють ролі, добирають необхідні іграшки, у процесі її - контролюють дії один одного, критикують, підказують, що повинен робити певний персонаж.

16. МАЛЮНОК ЯК ЗАСІБ ПІЗНАННЯ СВІТУ ДОШКІЛЬНИКІВ

Зміст малюнків діти запозичують у дорослих, які пропонують їм деякі графічні зразки, коли вони починають малювати каракулі. В основному на перших малюнках діти зображують стрічки, доріжки, сонечко, кульку, бублик, сніговика, квіточку, ялинку тощо.

Малювання невеликої кількості предметів, здебільшого перейняте у дорослих, триває приблизно до 5-ти років. Потім дитина за підтримки дорослого долає звичні шаблони і малює все, що її цікавить. Вона починає малювати предмети, сюжетні картинки, виявляє готовність ілюструвати книжки і події свого життя. 5-6-річні діти малюють особливо багато, можуть створювати до двох тисяч малюнків (на багато більше, ніж у попередні і наступні роки). Змістом їх малюнків стає все, що може відбуватися на землі: у повітрі, на суші і в морі.

У дошкільному віці діти зорієнтовані на зображення об'єктивного світу, не залишаючи без уваги і фантастичних персонажів. Після 6-ти років потік їх малюнків уже не такий багатий, однак, як і раніше, дуже змістовний.

Малюнки далеко не всіх 5-6-річних дітей набувають різноманітності за темами і сюжетами. Діти, у яких не розвивається пізнавальний інтерес до навколишнього світу, зациклюються на вузькому колі тем: вони малюють лише людей, будинки, квіти і дерева. Як правило, це є наслідком недостатнього загального розвитку дитини, необгрунтованого використання ними стереотипних графічних елементів.

За систематичного художнього виховання тематика дитячих малюнків значно розширюється. Однак їх зміст в основному не віддаляється від запропонованих дорослими мотивів.

Тематику дитячих малюнків обумовлюють такі чинники:

а) належність дитини до певної статі, ступінь її сензи-тивності до статевих відмінностей. Загальна спрямованість на ідентифікацію зі своєю статтю надає певного змісту дитячим малюнкам: хлопчики особливо сензитивні до чоловічих ролей, малюють будівництво, міста, кораблі у морі, автомобілі, що мчать по дорозі, війни, бійки. Дівчатка, сензитивні до жіночих ролей, малюють принцес, квіти, сади, різноманітні орнаменти, дружбу дітей, мам, які гуляють з доньками;

б) важливі суспільні події, національні традиції, культурні особливості країни. Такі малюнки є результатом образотворчих старань 5-річних і старших дітей;

в) територіальне проживання дитини. Малюнки міських і сільських дітей часто різняться за змістом, що зумовлено передусім ставленням дорослих до місця проживання.

Часто об'єктом малюнків є рідні дитини і вона сама. Якщо дитина малює сім'ю, то представляє у всіх своїх родичів. Тих, кого вона особливо любить, зображує ретельніше, інших - схематично.

У таких малюнках можуть бути зображені бажані, але реально не існуючі родичі: маленькі братики і сестрички, тато або мама. Діти малюють не лише портрети членів сім'ї, а й сцени сімейного життя, які хвилюють їх.

Малюють діти і себе. їх автопортрети часто відображають позитивне ставлення до себе: зображений на портреті одягнений у бажаний одяг, знаходиться у бажаному місці, у бажаних обставинах. Якщо дитина малює себе у важких ситуаціях повсякденного життя або свої страшні сни, це є свідченням її емоційного неблагополуччя. Іноді вона може створити серію малюнків-розповідей про своє реальне й уявне життя (чого у неї немає, а хотіла б мати).

Діти завжди емоційно ставляться до тварин, хочуть їх тримати, що і відображають у своїх малюнках.

За змістом малюнків дітей можна умовно поділити на реалістів (зображають предмети, явища природи, реальні події повсякденного життя) і мрійників (відтворюють свої несуттєві бажання, мрії, марення). Чим старші діти, тим частіше вони зображують мрії і бажання.

Малюнки дітей відображають їх реакцію на події життя, відомі їм справи, турботи дорослих. Вони свідчать, що соціальні реакції дітей адекватні соціальному настрою та інтересам дорослих, тому є своєрідними документами епохи.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.