 |
|
Переклад 5-ти хвилинного виступу « Das Abenteuer Gedankenmanagement mit Christian Macha»
Чому ми іноді уникаємо спілкування?
Стрес і його вплив на комунікацію
Коротко: Подолати стрес допомагає тактика виробити зацікавлення до розмови, викликати справжній інтерес до того, що зараз буде, відчуття, що вас за інтригували. Ви побачите – це функціонує!
Переклад 5-ти хвилинного виступу « Das Abenteuer Gedankenmanagement mit Christian Macha»
Людина має 2 найбільші базові потреби в контексті стресу: потребу зв’язку з іншими (стосунку, єдності) і потребу зростання, відповідно, - потребу розвитку (самореалізації), ґрунтуючись на дослідженні професора Геральда Гюнтера [1].
Саме тоді, коли ми не можемо ці потреби реалізувати, ми відчуваємо стрес.
Якщо ми розглянемо ці потреби з точки зору комунікації, тоді швидко прийдемо до висновку що якраз ці 2 потреби: зв’язку і зросту, власне, під час спілкування не мають можливості бути сповненими.
Справа полягає у тому, що ми знаходимося у відповідній культурі: як на роботі, так – у приватному житті переважно негативно-, конфліктно-, дефіцитно-зорієнтованими
Наприклад, наш внутрішній голос часто нам каже наступне: «Це було не так вже й погано..», замість сказати: «Це було чудово!». Наступний – у командному спілкуванні ми концентруємося на проблемі.
Отож, можна побачити, часом наше налаштування до спілкування саме не є орієнтованим на позитив і вирішення, а ці речі прямо відповідають за зростання і єдність. Ця обставина не лише спричиняє нам стрес, у свою відповідь, стрес, посилює негатив і проблеми.
Коли ми знаходимося під впливом стресу, ми не можемо бути креативними.
Кожен мав подібний досвід у складній ситуації нам «бракує потрібних слів», «слова наче вилітають з голови». І лише після розмови приходить на думку те речення, яке б хотілося висловити у відповідь.
Стрес чинить так, що ми ще більше фокусуємося на проблемі, хоча нам насправді дуже потрібне рішення .
Під впливом стресу ми схильні звертати увагу на негативні сторони співрозмовника. Наш внутрішній голосок нам шепоче щось подібне до: «Хай собі балакає», « зате я з шефом краще можу порозумітися», «він дурний і на ньому це ще відіб’ється», « вона страшненька, тому й не дивно, що зі мною так поводиться» і тд.
Наші потреби стосунків, потвердження, зросту, визнання цінності є настільки сильними, що ми навіть уникаємо ситуацій спілкування, у яких можна очікувати, що отримаємо протилежні речі до наших потреб: критику і відмову. Адже ми вже мали у минулому подібний досвід, який нас спонукає до упередження.
Якщо ми у минулому зустрілися з відмовою, критикою, відстороненням, наш внутрішній голос нам радить ще перед ситуацією спілкування:
«Увага, ти вже знаєш такі ситуації, тоді в тебе був негативний досвід і більше такого ти не хочеш. Тому краще уникни цієї розмови, тримайся в стороні, знайди інший спосіб повідомити, наприклад – емейл».
Звичайно, наше внутрішнє відчуття бажає нам лише всього найкращого і намагається нас попередити. Тим не менше, пряме спілкування – найкраще, що може у нашому житті з нами статися, навіть якщо нам хочеться їх уникнути, через страх критики чи відмови.
Що нам може допомогти у таких ситуаціях?
Я хочу вам дещо запропонувати і запросити до того, щоб у якраз таких ситуаціях зберігати спокій, для цього варто глибоко вдихнути і спробувати подумати: «я маю можливість завжди залишатися спокійним і незворушним».
Подолати стрес допомагає тактика виробити зацікавлення до розмови, викликати справжній інтерес, відчуття, що вас за інтригували. Ви побачите – це функціонує!
Цитата Karl Jaspers
Те, що ми можемо спілкуватися робить нас людьми
„Daß wir miteinander reden können, macht uns zu Menschen.“
[1] Gerald Hüter (ein deutscher Neurobiologe, Hirnforscher und Autor wissenschaftlicher und populärwissenschaftlicher Bücher und anderer Schriften)