 |
|
Характеристика господарства
Природні умови і ресурси
Природно-ресурсний потенціал Словенії сприяє розвитку промисловості і сільського господарства.
| Рельєф. Словенія переважно гірська країна. На півночі розташовані хребти Східних Альп (Похор’є, Караванке, Савінські Альпи, Юлійські Альпи). На півдні знаходиться північна частина Дінарського нагір’я, в якому міститься вапнякове плато |
(«Карст») з карстовим рельєфом і всесвітньо відомою печерою Постойна Яма (довжиною 16,4 км). Низовини розташовані тільки на заході, біля узбережжя Адріатичного моря, та на сході країни.
Клімат. Країна відзначається помірно-континентальним кліматом у внутрішніх районах і середземноморським на узбережжі. Зима м’яка (середня температура січня становить від 0° до -2°С у передгір’ях і -4°...-6°С у горах), літо помірно тепле (середня температура липня-+19°...+21 °Су передгір’ях та +15°...+17°С у горах), весна — прохолодна. Опади випадають рівномірно протягом року, кількістю 1000—1500 мм у передгір’ях, 2000—3000 мм у горах та 700 мм у східних районах.
Ріки й озера. До найбільших рік належать Сава і Драва (басейн Дунаю). У деяких районах країни, особливо карстових, взагалі немає рік. У горах багато льодовикових і карстових озер.
Мінеральні ресурси. Надра Словенії багаті на деякі корисні копалини. Наявні промислові запаси бурого вугілля, свинцево-цинкових руд (Межиця), ртуті (Ідрія), уранових руд і срібла.
Рослинні і тваринні ресурси. Ліси вкривають 54% площі країни. Нижній гірський пояс (до 600 м) представлений дубово-грабовими лісами, подекуди з кленом, липою та ясенем. У долинах рік знаходяться заливні та заболочені луги. У горах Словенії зустрічаються бурий ведмідь, рись, вовк, гірський козел, серна, косуля, кабан, борсук, заєць, куниця. У карстових районах водяться змії й ящірки.
Рекреаційні ресурси. Словенія славиться альпійськими ландшафтами на півночі і карстовими печерами на півдні (відомі Постойна Яма та Шкоцянська Яма), мальовничим узбережжям Трієстської затоки, визначними пам’ятками давніх міст країни. У Словенії велику увагу приділяють охороні навколишнього середовища. Території, що охороняються, займають 140,4 тис. га (8% площі країни) і містять великий національний парк Триглав в Юлійських Альпах, 2 регіональних парки, 34 ландшафтних парки, 49 заповідників та 623 пам’ятки природи.
Населення
Словенці — нащадки давніх слов’ян, які заселяли велику частину Балканського півострова.
Словенія має від’ємний приріст населення (-0,03%) при народжуваності 8,95%о, смертності 10,22%о та міграції 1%о. Дитяча смертність становила 4,51 на 1000 новонароджених. Середня тривалість життя у 2015 р. для чоловіків сягає 72,4 року, для жінок — 80,1 року. До вікової групи до 15 років належить 14% населення, від 15 до 65 років — 70%, більше 65 років — 16%.
Національний і релігійний склад. Словенія — однонаціональна країна: 91% її населення становлять словенці.
Національні меншини представлені хорватами (3%), сербами (3%), слов’янами-мусульманами (0,7%), угорцями (0,5%) та італійцями (0,2%).
Більшість словенців (70,8%) є католиками. Під час Реформації у словенському суспільстві ваги набув кальвінізм. Кількість протестантів — 1%, мусульман — 1%.
Розміщення населення. Основна кількість населення сконцентрована у долинах рік та міжгірських улоговинах, де його густота сягає 100—130 і більше осіб/км2. У горах постійних мешканців мало. Міське населення чисельно переважає (64%). Міста республіки зберегли середньовічний колорит: вузькі вулички з двоповерховою забудовою. У Словенії більше невеликих містечок. Найбільші з них — Любляна (257,9 тис. осіб), Марібор (97,7 тис.), Целє (38,5 тис.), Крань (35,6 тис.) та ін.
Трудові ресурси. Загальна кількість працездатного населення країни у 2015 р. налічує 870 тис. осіб. У сільському господарстві зайнято 5% трудових ресурсів, у промисловості — 40%, у сфері послуг — 55%. Останнім часом безробіття постійно зменшується і в 2015 р. становить 5, 4%.
Характеристика господарства
Словенія на початку XXI ст. має найвищий життєвий рівень серед колишніх республік Югославії, чому сприяє експортна орієнтація багатьох галузей економіки.
Сучасний стан економіки. Словенія, будучи у складі Югославії, за рівнем економічного розвитку зберігала домінуючі позиції (у 1991 р. в ній створювалося 21,3% ВНП СФРЮ). У 2014 р. ВНП країни становив 39,4 млрд. дол., тобто 19 600 дол. на душу населення (у 2007 р. — 8400 дол.) за темпами його зростання у 3,9%. Середня зарплата в країні оцінюється майже у 890 дол.
У приватній власності знаходяться майже 80% лісів та 89% сільськогосподарських угідь.
Реформи, економічна стабільність і фінансова платоспроможність роблять Словенію привабливою для іноземного капіталу. З 1996 р. в економіку країни надходять великі іноземні інвестиції. Найбільшими інвесторами країни є Австрія (38%), Франція (13%), Німеччина (12%), Італія (7%), Велика Британія (5%), СІЛА та Нідерланди (по 4%). Найперспективнішим є фінансування фармацевтичної і целюлозно-паперової промисловості, машинобудування, торгівлі, продажу та обслуговування легкових автомобілів, фінансових посередницьких послуг, хімічної промисловості, транспорту.
Темпи інфляції різко зменшилися із 130% у 1991 р. до 0% у 1996 р., а в 2011 р. становили 3,3% . Розвиток економіки забезпечив стійке зростання валютних резервів (понад 5 млрд. дол.). За рівнем життя Словенія випередила Португалію, Грецію, Польщу й Угорщину.
Загальна характеристика промисловості. Матеріальне виробництво Словенії характеризується сильною диверсифікацією, розосередженістю промислового виробництва у малих і середніх містах. На заході країни успішно працюють виробництва переробки місцевої деревини (лісопильні, целюлозно-паперові, фанерні підприємства). У Любляні і Маріборі виникли галузі, що використовують кваліфіковану працю і переваги географічного розташування для ввезення сировини і напівфабрикатів. Це стосується металургійної, машинобудівної (виробництво гідротурбін, автобусів, автомобілів, побутової техніки), текстильної і лісової промисловості. В країні видобувають поліметалічні руди (Межиця, Шоштань, Камник), боксити (Юлійска Крайня), сурму (Камник), ртуть (Ідріл, третє за розмірами родовище у світі). У 2014 р. у Словенії було вироблено 12,49 млрд. кВттод. електроенергії. У структурі енергетичного балансу частка всіх основних енергетичних джерел майже однакова: на ТЕС виробляється 34,6% енергії, на ГЕС — 29,5%, на АЕС — 35,9% (понад4 млрд. кВт • год. на АЕС «Кршко»).
У галузі металургії успішно функціонують енергомісткі виробництва — виплавка сталі та алюмінію (Кидрічево), прокат алюмінію (Словенська Бистриця). Високоякісний метал випускають металургійні комбінати в Есени- ці, Равні, Шторі. Галузь машинобудування є однією з найрозвинутіших у країні. Вона охоплює середні та малі підприємства з випуску станків, точного машинобудування, електротехніки та електроніки, автомобілів, важкого і сільськогосподарського машинобудування, устаткування для поліграфічної промисловості.
Хімічна промисловість розвинута недостатньо. На базі чорної і кольорової металургії (відходів переробки сірчистих руд) виникло виробництво основної хімії (сірчаної кислоти та мінеральних добрив). Набула розвитку електрохімія (біля ГЕС на р. Драва).
Лісова і деревообробна промисловість є традиційною галуззю словенської економіки. Словенія — давній «лісовий цех» колишньої Югославії. Країна славиться високоякісними меблями (особливо ручної роботи), целюлозою, папером. Підприємства галузі розташовані майже в кожному населеному пункті.
Легка промисловість. На імпортній сировині працюють бавовняна, паперова, вовняна, шовкова і шкіряна промисловість. Центрами галузі є насамперед великі і середні міста країни.
Харчова промисловість базується на вітчизняній сільськогосподарській продукції. Розвинутими є борошномельна, маслобійна, цукрова, спирто-горілчана промисловість і виноробство. Країна славиться винами та виробництвом оливкового масла і фруктових консервів.
У сільському господарстві перебуває майже 36% земель, з них орні землі займають 30%, сади і виноградники — 7%, пасовища — 21%, луги — 42%.
Тваринництво дає 55% усього сільськогосподарського виробництва країни. У Словенії розводять переважно велику рогату худобу (496 тис. голів) і свиней (592 тис.), особливо на північному сході. Розвинуте також бройлерне птахівництво. Вівчарство і конярство є менш поширеними (за винятком конярських ферм у Ліпіці, де розводять ліпіцьку породу).
Словенія виробляє до 84% необхідного для своїх потреб продовольства. Східна Словенія спеціалізується на вирощуванні зернових, у Доленьські, Гореньські, долинах рік Сава-Мура та в Істрії вирощують овочі (переважно коренеплоди). У Словенії також культивують картоплю, хміль, цукровий буряк. В Істрії вирощують маслини й виноград, виноробство розвинуте в прикордонних із Штирією (австрійська провінція) районах.
Транспорт. Словенія розташована на перехресті шляхів, що пов’язують Західну Європу із Східною і Південною, і має розвинуту систему автомобільних доріг із твердим покриттям протяжністю 20 250 км, у т. ч. 456 км швидкісних магістралей (2014р).
Ще за часів Австро-Угорщини були побудовані залізні дороги між Словенією, Австрією, Чехією, Словаччиною, Південно-Східною Німеччиною. Довжина залізниць становить 1,2 тис. км, з них 499 км електрифіковано.
У Любляні функціонує міжнародний аеропорт, який поєднує країну з усіма столицями європейських держав. Національною авіакомпанією країни є «Adria Airways». Розвивається в Словенії і морський транспорт. Єдиним морським портом країни, який має важливе міжнародне значення, є Копер (до 8 млн. т вантажів на рік), що забезпечує швидке транспортування вантажів, що проходять через Су- ецький канал до Центральної Європи. По території Словенії прокладено нафтопроводи довжиною 1204 км та газопроводи протяжністю 2526 км.
Зовнішня торгівля. У 2014 р. експорт країни становив 14,97 млрд. дол. Понад 90% експорту Словенії припадає на транспортні засоби (вантажівки й автобуси), продукцію фармацевтичної промисловості, меблі, електроніку, текстиль, шини. Імпорт країни сягає 16,07 млрд. дол. До Словенії ввозять сировину, продовольство, напівфабрикати, водночас збільшується імпорт транспортного устаткування, електроустаткування, металовиробів, хімічних товарів, текстилю тощо.
Основними торговельними партнерами Словенії є країни ЄС, зокрема Німеччина, Італія, Франція, Австрія, а також Хорватія, Угорщина і Росія.
Зовнішньоекономічні зв’язки. Незалежність Словенії була визнана провідними зарубіжними державами в 1993. Словенія - член ООН і її спеціалізованих організацій. 1 травня 2004 країна стала членом ЄС. Вона має намір вступити в блок НАТО. Дипломатичні відносини з Росією встановлені в 1992. З 1993 обидві держави підписали низку угод про співпрацю в торговельній та економічній галузі. Торговий оборот між двома країнами розширюється. У 2001 відбулися дві зустрічі між прем'єр-міністром Словенії та президентом Росії.
У 2013р. експорт склав 10,3 млрд. Дол. США. Більше 90% експорту складають промислові товари. Очолюють перелік товарів, що експортуються транспортні засоби (вантажівки і автобуси), за ними йде продукція фармацевтичної промисловості, меблі, електроніка, текстиль, шини, сільськогосподарська продукція. Основні партнери по експорту: Німеччина (24%), Італія (13%), Австрія, Хорватія, Франція, Боснія Герцеговина.
У 2013р. імпорт склав 11,4 млрд. Дол. США. Поряд з традиційно ввозяться в країну сировиною, продовольством, напівфабрикатами збільшується ввезення транспортного устаткування. У число імпортованих товарів входять електрообладнання, металовироби, хімічні товари, текстиль, паливно-мастильні матеріали. Основні партнери по імпорту - Німеччина, Італія, Франція, Австрія, а також Хорватія, Угорщина і Росія.
Міністерство освіти і науки України
Харківський Національний Університет імені В.Н.Каразіна
Факультет геології, географії, рекреації та туризму
Кафедра соціально-економічної географії та регіонознавства
Основи суспільної географії
Практична робота №3
Тема: Характеристика економіко-географічногоположення країни
Словенія
Виконала:
студентка І курсу,групи ГЦ-12 Матвійчук К.М.
Перевірила:
доцент, к.геогр.н. Ключко Л.В.
Харків 2015