Здавалка
Главная | Обратная связь

Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності



Поняття "темперамент" виникло ще у давньогрецькій медицині внаслідок спостережень і роздумів над тим, чому одні хворі наділені великою силою опору, а інші легко піддаються захворюванням; чому деякі видужують швидко, інші поволі; чому одні й ті самі ліки від тієї самої хвороби одній людині допомагають, іншій - ні (звідси гіппократівський принцип - лікуйте хворого, а не хворобу); чому одна і та сама хвороба неоднаково протікає у різних людей.

Темпера́мент — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини. Термін введено в ужиток Клавдієм Галеном, у перекладі з латини означає «належне співвідношення частин».

У чистому вигляді темпераменти зустрічаються вкрай рідко.

Темперамент є однією з найглибше досліджених індивідних характеристик. Існує багато визначень цієї якості, які поєднує комплексна структура темпераменту, назва якого означає "змішування частин".

основні властивості темпераменту:

· Сензитивність

· Реактивність

· Пластичність

· Ригідність

· Резистентність

· Екстравертованість

· Інтровертованість

Гуморальні теорії

Гуморальні теорії типів темпераменту. Старогрецький філософ Аристотель вважав, що причиною відмінностей між людьми є не перевага тієї чи іншої рідини, а склад крові. Він виявив, що час згортання крові у різних тварин неоднаковий. Швидке згортання обумовлене, на його думку, переважанням твердих частинок, сповільнене - рідких. Рідка кров холодна і породжує страх, а кров, багата твердими речовинами, відрізняється теплотою і породжує гнів.

Чотири з дев'яти виділених К. Галеном типів темпераменту і в наш час розглядаються як основні: холерик (бурхливий, рвучкий, гарячий і різкий), сангвінік (живий, рухливий, емоційний і чуйний), флегматик (спокійний, млявувато, повільний і стійкий) і меланхолік (сумний, пригнічений, боязкий і нерішучий).

Гіппократ виділив чотири типи співвідношення в організмі основних рідин: крові, жовтій жовчі, чорної жовчі і слизу, кожна з яких має свої властивості (кров - тепло, слиз - холод, жовта жовч - сухість, чорна жовч - вологість). Переважання однієї з них визначає стан організму, його схильність до тих або інших захворювань.

Гіпократ під темпераментом він розумів і анатомо-фізіологічні, й індивідуальні психологічні особливості людини. Гіпократ пояснював темперамент як особливості поведінки, переважанням у організмі одного з «життєвих соків» (чотирьох елементів):

· переважання жовчі (грец. χολή, холе, «жовч, отрута») робить людину імпульсивною, «гарячою» — холериком,

· переважання лімфи (грец. φλέγμα, флегма, «мокротиння») робить людину спокійною й повільною — флегматиком,

· переважання крові (лат. sanguis , сангвіс, «кров») робить людину рухливою й веселою — сангвініком,

· переважання чорної жовчі (грец. μέλαινα χολή, мелена холе, «чорна жовч») робить людину сумною й боязкою — меланхоліком.

Звідси згодом виникли й назви чотирьох типів темпераменту — сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик, що збереглися дотепер.

Ця концепція «чотирьох темпераментів» досі справляє великий вплив на літературу, мистецтво й науку.

Характеристика типів темпераменту І. Канта. В кінці XVIII ст. І. Кант представив у своїй "Антропології" формальний опис чотирьох типів темпераменту. Він вважав органічною основою типів темпераменту якісні особливості крові. І. Кант уперше дав психологічну характеристику типів темпераменту, запропонував класифікацію властивостей темпераменту і характеру людини. Сангвінічний і меланхолічний типи темпераменту Кант розглядає як темпераменти почуття, а холеричний і флегматичний - як темпераменти дії.

Л. Лесгафт розробив оригінальну теорію, згідно з якою в основі проявів темпераменту лежать властивості системи кровообігу. На думку вченого, діаметр судин і товщина стінок визначають швидкість і силу кровоточу, від якого залежить швидкість обміну речовин в організмі і, як наслідок, - індивідуальна характеристика темпераменту.

Енергетична теорія В.Вундта

Поступово серед вчених все більше міцніло переконання в тому, що властивості темпераменту найбільш виразно проявляються в тих формах поведінки, які безпосередньо пов'язані з енергетичними витратами організму - зі способами накопичення і витрачання енергії та кількісними характеристиками цих процесів. Класичним прикладом такого підходу може служити типологія темпераментів, запропонована В. Вундтом. Він розумів темперамент як схильність до афекту. Дотримуючись такого погляду, В. Вундт виділив два біполярних властивості темпераменту: силу й швидкість зміни (стабільність - нестабільність) емоції, підкреслюючи тим самим важливе значення енергетичної характеристики індивіда. Сильні емоційні реакції в поєднанні з емоційною нестабільністю утворюють холеричний темперамент, невелика сила емоційних реакцій в поєднанні з їх нестабільністю - сангвінічний темперамент. Вундт відійшов від описового підходу, виділивши дві характеристики, які можна виміряти. Автор висловив думку про те, що кожен темперамент має свої позитивні і негативні сторони.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.