Список використаної літератури

Міністерство Освіти Науки, Молоді І Спорту України

Хмельницький Національний Університет

Кафедра практичної психології та педагогіки

Індивідуальна робота

на тему:

«Групи зустрічей»

Виконала студентка:

Групи СП-08-2

Білик Ів. І.

Перевірив викладач:

Кошонько Г. А.

Хмельницький, 2012

Частина 1

Розвиток такої форми групової роботи, як групи зустрічей, зв’язаний з іменами К.Роджерса, У.Шутца[1], Р.Прайса, М.Мерфі та ін. У групах зустрічей особлива увага сконцентрована на виявленні індивідуальності та розвитку кожної людини як особистості. Метою проведення груп зустрічей є усвідомлення і можливо повна реалізація того потенціалу особистісного та інтелектуального розвитку, що закладений в кожному індивідуумі.

Концепція «відкритої зустрічі» базується на єдності тіла і свідомості. Для усвідомлення клієнтом тривало пригнічених емоцій розроблена програма активних тілесних вправ, які використовуються поряд з методиками вербальної конфронтації. «Зустріч – це спосіб установлення стосунків між людьми, що базується на відкритості, щирості, чесності, впевненості в собі, почутті відповідальності перед самим собою, самоконтролі, увазі до почуттів і зосередженості на принципі «тут і тепер»», пише У.Шутц.

Особлива увага приділяється вибору, якому надає перевагу учасник в даний момент, і відповідальності учасника за наслідки свого вибору. За кожним учасником признається право намагання радісно і повноцінно жити. Керівник групи виступає в якості моделі особистості, яка здатна до саморозкриття і конфронтації. Підкреслюється важливість тіла і соматичних відчуттів. Група сприяє розвитку особистості і самореалізації. Функціонує вона як у регулярному режимі, так і в режимі марафону.

Членів групи просять дотримуватись базових правил: організовувати відкрите і чесне спілкування, приділяти особливу увагу тілесним відчуттям, звертати увагу на почуття, а не на думки, не апелювати до минулого досвіду і роздумливих описань.

Основними ознаками груп зустрічей У.Шутц вважає наступні:

1. Відкритість і чесність у спілкування її членів (за рахунок саморозкриття і установлення довірливих стосунків);

2. Усвідомлення самого себе, свого «Я»;

3. Відповідальність за себе і членів групи;

4. Увага до почуттів;

5. Принцип «тут і тепер».

До групи зустрічей входять люди, що є достатньо толерантними до конфронтацій[2], емоційних струсів, з іншого боку – здатних перенести груповий досвід в звичайне середовище. Невпевнені в собі, з низькою самооцінкою, схильні уникати складних психотравмуючих ситуацій люди відносяться до групи ризику.

Спочатку люди схильні обговорювати події минулого, лише потім переходять до теперішнього, при цьому завжди проявляються негативні почуття. Далі слідує етап зняття внутрішнього опору кожного учасника групи, розкриття його як особистості і перехід до спонтанного описання подій особистого життя учасників групи і переживань, що мали місце в минулому. На завершення настає етап відкритого виразу негативних міжособистісних емоцій і почуттів.

Якщо група успішно демонструє можливості приймати і усвідомлювати негативні почуття, не відмежовуючи людини, яка їх висловлює, то члени групи стають більш відвертими. У них підвищується здатність до самоусвідомлення і саморегуляції.

Основними етапами роботи груп зустрічей вважаються наступні:

1. Установлення міжособистісних контактів.

2. Установлення стосунків довіри.

3. Подолання виникаючих конфліктів.

4. Подолання опору для саморозкриття.

5. Вираз співчуття, підтримки один одному.

В результаті роботи в групах зустрічей у її учасників виникають наступні зміни:

- посилюється чутливість до різних відтінків міжособистісних стосунків;

- підвищується самооцінка;

- зростає самоприйняття;

- зменшується відчуженість;

- виникають позитивні зміни в уяві учасника по самого себе.

Основними технічними прийомами в групі зустрічей є установлення контактів, побудова довірливих стосунків, вивчення конфліктів, аналіз опору, співучасть і підтримка.

У 50–х роках в Лондонській клініці Тевісток під керівництвом М.Балінта стали проводитися дискусійні дослідницько-навчальні групові семінари для практикуючих лікарів, які ставили собі за мету підвищення кваліфікації спеціалістів

В роботі балінтовської групи є наступні особливості: акцент на практичному використанні результатів обговорення, в центрі уваги знаходяться не потреби учасників, а проблеми їх стосунків з клієнтами. В основі роботи групи лежить прийом сенситивного слухання, що сприяє більш глибокому сприйняттю власної особистості спеціалістом. Акцент в роботі робиться на живому, зв’язаному з практикою взаємному навчанні.

У ході роботи балінтовської групи рішаються наступні задачі:

1. Підвищення компетентності в професійному міжособистісному спілкуванні.

2. Усвідомлення особистісних «сліпих плям», що блокують професійні стосунки з клієнтом.

3. розширення уяви про корекційний процес.

4. Психопрофілактика учасників групи, що ґрунтується на можливості опрацювання «невдалих» випадків в ситуації колегіальної підтримки.

До складу групи входять 6-15 чоловік (оптимально 8-10), що працюють в одному або різних , але (по можливості) не зв’язаних службово-ієрархічними стосунками.

Основним принципом формування групи є добровільність об’єднання професіоналів, які готові до перегляду стереотипів у своїй роботі і зацікавлені в колегіальній допомозі.

Групи можуть бути короткочасними (3-7 днів) і тривало діючими (2-3 роки).

Для успішної роботи групи необхідно дотримуватися наступних умов:

- Висока мотивація навчання членів групи;

- Чітке бачення найближчих і віддалених перспектив застосування отриманих знань і умінь в практичній діяльності;

- Звільнення від турбот повсякденного життя;

- Зменшення особистісних захистів учасників групи;

- Відкритість і готовність до особистісного росту;

- Намагання усвідомити і відреагувати власні особистісні проблеми;

- Відкритість і можливість очищення від переживань і емоцій.

Предметом аналізу в групі є випадки із практики її членів («важкі» або «невдалі» епізоди з минулого, що продовжують турбувати спеціаліста, поточні події, що викликають тривогу, фантастичні робочі ситуації, навіть гіпотетична можливість яких хвилює спеціаліста).

Техніка занять групи зустрічей. Основними технічними прийомами в групі зустрічей є встановлення контактів, побудова довірливих відносин, вивчення конфліктів, аналіз опору, співучасть і підтримка.

Частина 2

1. Мета проведення груп зустрічей.

-є усвідомлення і можливо повна реалізація того потенціалу особистісного та інтелектуального розвитку, що закладений в кожному індивідуумі.

2. Основні ознаки груп зустрічей.

-Відкритість і чесність у спілкування її членів (за рахунок саморозкриття і установлення довірливих стосунків), усвідомлення самого себе, свого «Я», відповідальність за себе і членів групи, увага до почуттів, принцип «тут і тепер».

3. Основні етапи роботи груп зустрічей.

- Установлення міжособистісних контактів, установлення стосунків довіри, подолання виникаючих конфліктів, подолання опору для саморозкриття, вираз співчуття, підтримки один одного

4.Основні технічні прийоми груп зустрічей.

-є установлення контактів, побудова довірливих стосунків, вивчення конфліктів, аналіз опору, співучасть і підтримка.

5. Задачі балінтовської групи.

-Підвищення компетентності в професійному міжособистісному спілкуванні.

-Усвідомлення особистісних «сліпих плям», що блокують професійні стосунки з клієнтом.

- розширення уяви про корекційний процес.

-Психопрофілактика учасників групи, що ґрунтується на можливості опрацювання «невдалих» випадків в ситуації колегіальної підтримки.

1. Скільки є основних ознак за шутцом?

- 5.

2. Як досягається відкритість і чесніть?

- Через саморозкриття.

3. Який основний закон «Групи зустрічей»?

- Учасники повинні відповідати за свою поведінку.

4. Чим відрізняються групи зустрічей від груп тренінгу?

- Вони є терапевтичними психокорекцій ними групами.

5. Що містить у собі Роджерівська концепція «зустрічей»?

- Віру в потенційні можливості особистості на шляху до саморозкриття і самовдосконалення.

Частина 3

1. Засновником груп зустрічей є?

А) Морено;

Б) Шутц;

В) Юнг;

Г) Адлер;

Д) всі відповіді вірні.

2. Аналіз опору – це?

А) активне слухання;

Б) пасивне слухання;

В) фантазування;

Г) допомога;

Д) всі відповіді вірні.

3. Скільки задач є у ході роботи балінтовської групи?

А) 4;

Б) 10;

В) 8;

Г) 2;

Д) всі відповіді вірні.

4. Автентичність варто розуміти як?

А) уміння бути у згоді з реальним перебігом подій;

Б) виражати себе спонтанно;

В) відкрито висловлювати свої думки;

Г) виражати свої справжні почуття;

Д) всі відповіді вірні.

5. На чому базується концепція «відкритої зустрічі» ?

А) на розмові;

Б) на експериментуванні;

В) на досягненні емпатійного розуміння;

Г) на єдності тіла і свідомості;

Д) всі відповіді вірні.

Ключ:

1. Б.

2. В.

3. А.

4. Д

5. Г.

Частина 4

Вправа 1. «Зустріч». Група сідає в коло. Керівник коротко визначає суть зустрічі: відкрита, чесна бесіда, увага до своїх партнерів, прагнення усвідомити самого себе, принцип «тут і тепер». Виключаються бесіди на абстрактні теми і розповідь анекдотів.

Через 10-15 хв. керівник припиняє зустріч і обговорює разом з групою, як вона відбувалася.

Вправа 2. «Враження». Один з учасників сідає напроти іншого, дивиться йому прямо в очі і голосно, щоб чула вся група, розказує, яке враження він на нього справляє. Так поступають всі учасники групи по черзі. Коли наступає черга слухати - не можна затівати дискусій, необхідно постаратися дізнатись щось корисне з вражень про себе. Важливо не перетворити цю вправу на фарс або гротеск.

Вправа 3. «Мудрець». Керівник пропонує закрити всім очі, уявити зелене поле і старе розлоге дерево. Під деревом сидить сивоволосий мудрець, готовий відповісти на будь-яке ваше питання. Підійдіть до нього задайте питання і уважно вислухайте відповідь. Задавати питання і вислуховувати відповідь можна кілька разів. Після цього розплющте очі і поділіться своєю фантазією з групою. Постарайтеся не приховувати і не спотворювати значення питань і відповідей.

Вправа 4. «Остання зустріч». Керівник пропонує членам групи закрити очі і уявити, що заняття в групі закінчується, пропонує подумати, щоб ви хотіли, але не встигли сказати в групі. Через 5-7 хв. пропонує відкрити очі і чесно розказати про свої сумніви.

Вправа 5. «Живі руки». Необхідно розставити стільці в два ряди так, щоб відстань між ними була приблизно 60 см, з рук зняти персні і годинник, зав'язати очі. Керівник підводить клієнтів до стільців так, щоб вони не знали, хто сидить навпроти. Не треба розмовляти. Потім клієнти вкладають в свої руки всю виразність відчуттів. Знайомство з партнером, торкаючись руками один одного - 3 хв., боротьба руками - 3 хв., необхідно помиритися руками - 3 хв., прощання один з одним - 3 хв. Після цього з очей знімаються пов'язки, і клієнти обмінюються один з одним і з групою своїми відчуттями.

Список використаної літератури

1. Психотерапия /Под ред. Б.Д.Карвасарского.- С.-Петербург: Из-во «Питер», 2000.- 544 с.

2. Бурлачук Л.Б., Грабская Н.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. – Киев: Ника-Центр; Москва: Алетейа, 1999. – 232 с.

3. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – Київ: Здоров’я, 1994. –

291 с.

4. Осипова А.А. Введение в практическую психокоррекцию, групповые

методы работы. – М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2000. – 240 с.

5. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие. – М.: Творческий центр «Сфера», 2000. –512 с.

6. Рудницький Р.І. Практикум з психотерапії. – Чернівці: БДМА, 2001. –

102 с. (Навчальна література)

[1] Уїльям До. Шутц, англ. William C. Schutz (1925 — 9 листопада 2002) — американський психолог, жив в Каліфорнії.

[2] це звертання уваги клієнта на те, чого він уникає, не усвідомлює чи не бажає змінювати, це виявлення й демонстрація протиріч (розбіжностей) між різними елементами його психологічного досвіду.