 |
|
Специфіка офіційно-ділового стилю
Сфера використання офіційно-ділового стилю —офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, міжнародна, міждержавна та адміністративно-господарська діяльність. Зміст документів стосується переважно типових комунікативних ситуацій, тому форма текстів ділових паперів і їх мова стандартизовані. Специфіку офіційно-ділового стилю визначають такі позамовні стилетвірні чинники: а) призначення —регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування потреб людей у типових комунікативних ситуаціях; б) зміст стилю —норми керування і управління, що закріплюють різні типи відносини в суспільстві і державі; в) мета і завдання стилю —впорядкування систем керівництва і управління, передавання розпоряджень державних (недержавних) органів управління, уповноважених осіб, констатація статусу осіб, організацій, установ; стану справ у певній сфері тощо. Офіційно-діловий стиль функціонує переважно в писемній формі, це пов'язано з необхідністю документувати інформацію, надаючи їй правового значення за допомогою особливої побудови і мови службових документів. Основними стильовими ознаками його є достовірність, точність, зрозумілість, стислість і вичерпність викладу змісту; нейтральний, коректний тон мовлення, послідовність та переконливість, стабільність (тривалий час зберігає традиційні форми), висока стандартизація висловів, сувора регламентація тексту. Особливості мовного оформлення документа визначаються сферою спілкування і призначенням; повторюваністю управлінських дій і ситуацій, що зумовлює повторюваність управлінської інформації та використання одних і тих самих мовних засобів; тематичною обмеженістю кола питань, які висвітлюються в певних видах документів, оскільки кожний вид інформації потребує тексту певного документа. Тексти офіційно-ділового стилю, як і наукового, належать до інформативного типу, тому в них: обов'язковими є чітко визначена структура тексту, встановлений обсяг основних частин, наявність стандартних висловів (у діловому спілкуванні прийнято користуватися готовими бланками); широко використовують суспільно-політичну і адміністративно-канцелярську термінологію (відрядження, протокол, наказ, вищеназваний, заява, сторони, звіт, кредит, розпорядження, резолюція, план), номенклатурні найменування; обмежені синонімія, часті лексичні повтори; наявні складноскорочені слова, абревіатури; використовують тільки засоби сучасної української літературної мови; часто вживають віддієслівні іменники (виконання,засідання, опис, розподіл), інфінітиви (заслухати, обговорити, підготувати, обґрунтувати, піднести), дієслова у формі теперішнього часу, безособові і наказові форми діє слів, дієприкметників і дієприслівників, відіменні прийменники (на основі, згідно з, за рахунок), складні сполучники (внаслідок того, що; у зв'язку з тим, що), а також стійкі словосполучення, що служать для зв'язку частин складного речення (на випадок, якщо; на тій підставі, що; таким чином, що; той факт, що); виклад стилістично нейтральний, однозначний, емоційно-експресивні мовні засоби відсутні; активно вживають кліше (порушити питання, подати пропозицію тощо); слабка індивідуалізація мовлення, що виявляється у відсутності займенниково-дієслівних форм 1—особи частотності форм 3 особи в неозначено-особових конструкціях; широко використовують односкладні речення, зокрема безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові; речення, ускладнені відокремленими означеннями й обставинами, однорідними членами; простежується тенденція до вживання складних речень, що відображають логічне підпорядкування одних фактів іншим; — характер викладу розповідний, прямий порядок слів у реченні. Корисні поради У діловому спілкуванні дійте за KISS-принципом «Keep It Short and Simple» («Дотримуйтесь стислості й простоти»): уникайте багатослів'я, двозначності: вживайте слова тільки значущі для адресата.