 |
|
Теорія научіння І.П. Павлова і Дж. Уотсона
Досить тривалу історію має підхід, пов'язаний з загальними настановами біхевіоризму. Цей напрямок в американській психології ототожнює поняття розвитку з поняттям научіння, набуттям нового досвіду. Значний вплив на розроблення цієї концепції мали ідеї І.П. Павлова. Американські психологи сприйняли в учінні І.П. Павлова ідею про те, що пристосувальна діяльність характерна для всього живого. В американську психологію увійшла сама ідея проведення строгого наукового експерименту, створеного І.П. Павловим ще при вивченні системи травлення.
Вже в перших експериментах І.П. Павлова з виведеною назовні слинною залозою була реалізована ідея зв'язку залежних і незалежних змінних, яка проходить через всі американські дослідження поведінки і її генезис не тільки у тварин, зле і в людини. Геніальність І.П. Павлова, на думку американських колег, полягала в тому, що йому вдалося показати, як прості елементи можуть бути ізольовані, підлягали аналізу і проконтрольовані в лабораторних умовах. Розробка ідей І.П. Павлова в американській психології відбувалася переважно в одному з аспектів цього простого, але все ще невичерпаного в американській психології явища - феномену умовного рефлексу.
В ранніх дослідженнях научіння на перший план вийшла ідея поєднання стимулу і реакції, умовних і безумовних стимулів. Так виникла асоціаністська концепція научіння (Дж. Уотсон, Е. Газрі). Коли увагу дослідників привернули функції безумовного стимулу у встановленні нового асоціативного стимульно-реактивного зв'язку, виникла концепція научіння, в якій головний акцент було зроблено на значенні підкріплення (Е.Торндайк і Б.Скіннер). Пошуки відповіді на запитання про те, чи залежить научіння від таких станів досліджуваного, як голод, спрага, біль, які одержали в американській психології назву драйву, привели до виникнення складніших теоретичних концепцій научіння - концепцій Н. Міллера і К. Халла. Саме тут намітився поворот від строгого поведінкового експерименту павловського типу до вивчення мотивації і пізнавального розвитку дитини.
Пізніше американські вчені звернулися до аналізу орієнтувального рефлексу як необхідної умови вироблення нового нервового зв'язку, нових поведінкових актів. У 50-х - 60-х роках значний вплив на ці дослідження мали праці радянських психологів, особливо, Є.М. Соколова і О.В. Запорожця.
У свідомості американських психологів особливим чином переломилась ще одна ідея павловського експерименту - ідея побудови нового поведінкового акту в лабораторії, на очах експериментатора. Вона вилилась в ідею "технології поведінки", її побудови на основі позитивного підкріплення будь-якого вибраного за бажанням експериментатора поведінкового акту (Б. Скіннер). Такий механістичний підхід до поведінки повністю ігнорував необхідність орієнтування суб'єкта в умовах власної дії.