 |
|
Особливості розвитку органів чуття
Хоча дитина народжується значно більш безпомічною, ніж дитинчата багатьох тварин, але відсутність значної кількості вроджених форм поведінки складає не слабкість, а силу дитини. Основна особливість новонародженого - безмежні можливості засвоєння нового досвіду, набуття властивих людині форм поведінки. Якщо органічні потреби в достатній мірі задовольняються, вони незабаром втрачають своє провідне значення, і в умовах правильного режиму і виховання формуються нові потреби (в одержанні вражень, у русі, в спілкуванні з дорослими); на їх основі здійснюється психічний розвиток.
Потреба в одержанні вражень пов'язана з орієнтувальними рефлексами і розвивається залежно від готовності органів чуття дитини одержувати ці враження. Хоча зоровий і слуховий апарати новонародженого вступають у дію з першого дня, їх робота вкрай недосконала. Зорові реакції викликає тільки світло, що знаходиться поблизу, слухові реакції - тільки різкі звуки. Протягом перших тижнів і місяців життя зір та слух швидко удосконалюються. Дитина починає стежити очима за предметами, що рухаються, а потім зупиняє погляд на нерухомих предметах. Вона починає реагувати на нерізкі звуки, зокрема на голос дорослого. У відповідь на зорові і слухові подразники виникає поки що короткочасна затримка імпульсивних рухів ручок, ніжок і голови; припинення плачу свідчить про зорове і слухове зосередження.
Важлива особливість новонародженого полягає в тому, що розвиток зору і слуху відбувається швидше, ніж розвиток тілесних рухів. Ця особливість відрізняє дитину від дитинчати тварин, у яких, в першу чергу, удосконалюються рухи.
Розвиток роботи зорового і слухового апаратів, удосконалення реакцій на зовнішні подразники відбувається на основі дозрівання нервової системи дитини і, в першу чергу, її головного мозку. Вага мозку новонародженого складає 1/4 ваги мозку дорослої людини. Кількість нервових клітин в ньому така сама, як у дорослого, але вони недостатньо розвинені. Тим не менш уже в період новонародженості (і навіть у дітей, що народилися недоношеними) виявляється достатньо можливим утворення умовних рефлексів. Цей факт слугує доказом того, що у встановленні зв'язків дитини із зовнішнім світом включаються вищі відділи мозку - кора великих півкуль. З перших днів життя починає швидко збільшуватися вага мозку, ростуть і покриваються захисними мієліновими оболонками нервові волокна. При цьому особливо швидко формуються ті ділянки, які пов'язані з одержанням зовнішніх вражень: за два тижні площа, яку займають у корі великих півкуль зорові поля, збільшується у півтора рази. Але було б невірно думати, що саме по собі дозрівання мозку може забезпечити розвиток органів чуття новонародженого. Цей розвиток відбувається під впливом одержаних дитиною зовнішніх вражень. Більш того, без таких вражень неможливе саме дозрівання мозку. Необхідною умовою нормального дозрівання мозку в період новонародженості є вправляння органів чуття (аналізаторів), надходження до мозку імпульсів, які одержуються за допомогою різноманітних сигналів із зовнішнього світу. Якщо дитина потрапляє в умови сенсорної ізоляції (відсутності достатньої кількості зовнішніх вражень), її розвиток різко уповільнюється. Навпаки, якщо дитина одержує достатньо вражень, то відбувається швидкий розвиток орієнтувальних рефлексів (що виявляється в появі зорового і слухового зосередження), створюється основа для наступного оволодіння рухами і формування психічних процесів та якостей.
Джерелом зорових і слухових вражень, необхідних для нормального розвитку нервової системи і органів чуття дитини, а також організатором таких вражень стає дорослий. Дорослий підносить до обличчя дитини предмети, нахиляє своє обличчя, говорить з дитиною, активізуючи її орієнтувальні реакції.