Здавалка
Главная | Обратная связь

Завдання розвитку в похилому віці



Одним з найважливіших завдань старості є збереження власної ідентичності, яка є синтетичним уявленням людини про свої фізичні, психологічні, соціальні та духовні властивості. Підтримання сталої ідентичності включає асимілювання (лат. assimilatio - уподібнення) подій та обставин в Я-концепцію людини, а також акомодацію (лат. accomodatio - пристосування) чи зміну Я-концепції внаслідок важливих подій у житті людини, виникнення загрози її самосприйняттю.

В період старості надзвичайно важливо підгримувати рівновагу між адаптацією і змінами. Відмова від пристосування може означати заперечення реальних фактів. У таких ситуаціях людина займає захисну позицію, опирається змінам або звинувачує інших людей у змінах, які насправді відбуваються з нею. Причиною цього може бути відсутність чіткого розуміння людиною дійсного стану речей. Однак, якщо людина похилого віку надто легко з великим бажанням вдається до пристосування, це може викликати непередбачуваність її поведінки. Така людина стає істеричною, імпульсивною. З огляду на це, в старості важливо підгримувати баланс між сталою ідентичністю та відкритістю щодо нового досвіду.

Властиві для раннього і зрілого віку продуктивні прагнення не покидають багатьох людей у період старості, виявляються в наступних типах активності:

o "прометеї". Для таких людей життя є полем постійних битв. У старості вони продовжують боротьбу з новими труднощами - хворобами, намагаються розширити суб'єктивний простір життя;

o "продуктивно-автономні". Активно ставляться до життя, орієнтуються на високі досягнення, успіх, використовуючи різноманітні стратегії. У їхньому Я-образі домінують позитивні елементи. Такі люди є самостійними, критично переосмислюють соціальні стереотипи і загальноприйняті норми.

Духовне життя людей похилого віку може бути особливо багатим в умовах спрямованості на утвердження моральних цінностей (добра, справедливості, істини, краси). Цілісна особистість реалізує себе шляхом безумовного утвердження моральних цінностей, однак, іноді трапляється, що індивід, прагнучи досягнути високого рівня морального розвитку може порушити загальноприйняті норми моралі.

Оптимальному переживанню старості сприяють гуманістична спрямованість особистості, віра, самоактуалізація духовно-морального потенціалу "Я", позитивного життєвого досвіду, життєвої мудрості, орієнтація на творчість у взаємодії з молодшим поколінням, побуті, організації свого дозвілля, в переживанні спогадів та складанні заповіту. Егоїстична спрямованість особистості, несамостійність, песимізм, відсутність віри у добро, соціальна ізоляція зумовлюють різноманітні негативні прояви у внутрішньому житті і соціальній взаємодії особистості в період старості.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.