Мислення, свідомість, мова
Мислення – це процес опосередкованого, предметного відображення (пізнання) загальних , суттєвих властивостей об’єктів та явищ дійсності, відображення взаємозв’язків та відношень, що існують між ними. Мислення починається з проблемної ситуації, для виходу з якої індивід повинен знайти і застосувати нові для себе знання чи дії . Вона включає в себе невідоме (шукане ), пізнавальну потребу індивіда, його здібності та досвід.Однак з багатьох причин індивід, оцінюючи ситуацію як проблемну,часто не шукає виходу з неї .Він вдається до мислення тоді, коли проблемна ситуація перетворюється на задачу- мету , яка дається в певних умовах і в якої можна досягти за рахунок останніх. Інакше кажучи задача-це проблемна ситуація, прийнята індивідом. Тепер вона набуває вигляду відомого і невідомого, зв’язки між якими слід віднайти. Пошук таких зв’язків, тобто розв‘язування задачі і становить процес мислення. Вищим рівнем психічного відображення, властивого тільки людині як суспільно-історичній істоті, с свідомість. Свідомість - це відображення у психіці людини ідеальних образів дійсності, своєї діяльності, самої себе. Слово і мова є найважливішими змістовними і структурними компонентами психіки. Дослідження психологів і фізіологів показали, що слово пов'язане з усіма проявами психіки людини. На рівні відчуттів мова впливає на пороги чутливості, тобто визначає умови проходження стимулу. Структура мови відкладає відбиток на структуру сприйняття. Виділення предмета з фону, освіта цілісного образу залежить від завдання сприйняття, поставленої словесно. Представлення викликається словом і тісно з ним пов'язане. Почуття людини викликаються не тільки об'єктами матеріального світу: слово може підбадьорити людину і вразити, принизити й підняти. Наміри як компонент особистості і волі виражаються в слові. Особливо тісний зв'язок існує між мисленням і мовою. Думка існує в слові. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|