Главная | Обратная связь

Мовна політика в україні в умовах білінгвізму

Інтерес до проблем білінгвізму (полілінгвізму) в сучасних мовознавчих дослідженнях, зумовлений зростанням інтересу до таких питань, як мовна політика, мовне планування, мовна екологія, мовні контакти у багатонаціональних державних утвореннях, став поштовхом до пошуку соціально детермінованих чинників формування білінгвізму. Дослідження білінгвізму, які розпочалися у 50-60 рр. ХХ ст., не утворили спільної загальноприйнятої теорії.

Незважаючи на те, що термін “білінгвізм” (“двомовність”), як і ряд супутніх йому термінів (“одномовність”, “багатомовність” / “полілінгвізм’), давно увійшов у мовознавчу практику, дотепер існують істотні розбіжності в концепціях лінгвістів, які розходяться як щодо розуміння того, що саме вважати двомовністю, так і щодо бачення підходів до експлікації цієї проблеми. Наявність різних трактувань поняття білінгвізму має ряд причин як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру. До суб’єктивних можна зарахувати політичну чи ідеологічну заанґажованість авторів концепцій (як відзначив К. Х. Ханазаров, ставлення держави до мов – це політика, ставлення до того, кого вважати двомовним – теж політика [Ханазаров 1972: 124]), до об’єктивних – складність і багатогранність самого явища, яке привертає увагу представників різних дисциплін. Зокрема, залежно від того, з якого боку вчені досліджують це поняття, існує власне лінгвістичний, соціолінгвістичний, психологічний і педагогічний (методичний) аспекти розгляду білінгвізму [Дешериев, Протченко 1972: 28

Сьогодні двомовне навчання визнано багатьма вченими Європи однією з можливостей найбільш ефективного опанування іноземних мов і водночас є суттєвою складовою полі культурної освіти. Значний вплив на розвиток двомовної освіти в Європі здійснює політика Європейського Союзу – відмова від пріоритету якоїсь із мов та орієнтація на рівноправне використання мов-партнерів.

Як науковий феномен термін „білінгвізм” означає співіснування двох мов і в науковій літературі розглядається з двох позицій:

1) соціальне явище;

2) індивідуальна характеристика особистості.

Як соціальне явище білінгвізм – це специфічний стан суспільного життя, за якого спостерігається і визнається факт функціонування, співіснування двох мов у межах однієї держави.

На соціальному рівні в рамках двомовного навчання йдеться про взаємодію двох лінгвокультур, двох симбіозів мовного та культурного, які утворюють два різні лінгвокультурні коди. Мета такої взаємодії полягає у досягнення успішного міжкультурного спілкування, або здатності порозумітися за умови суттєвих відмінностей у сприйняття світу.

Не раз писалося про те, що втрата мови, навіть звуження сфери її вживання, негативно впливає на моральність народу, відбивається на духовному зубожінні людей, зрештою, призводить до цілковитої деградації. Не маємо підстав вважати, що нам подібна доля не загрожує, тож мусимо зробити все, щоб цього не сталось: „Нечуваний тиск русифікації призвів до патологічних мутацій. Потрібна не апологія цих мутацій, а їхня діагностика та лікування. Мова - це також обличчя нації, воно тяжко спотворене”^[37].

Тепер спробуємо зробити висновки:

1. Для української культурної ментальності в цілому характерна бікультурність, що насамперед проявляється в масовому білінгвізмі.

2. На індивідуальному та масовому рівні україномовних монолінгвів практично немає, що становить реальну загрозу існуванню української

культури як цілісної системи.

3. Російсько-український білінгвізм - переважаюча форма культурної й побутової комунікації та мовної поведінки в Україні, незалежно від національності, що створює загрозливу для українства ситуацію культурної маргінальності й креолізованості.

4. Відродження української мови й культури можливе лише за умови поступового повернення до українського монолінгвізму й монокультури, що здійсненно лише через реальне розширення сфери вживання української мови.

5. Очевидно, що без втручання жорстких державних механізмів цього не зробити й тому головним завданням українознавства повинно стати вироблення чіткої й життєздатної мовної та культурної політики Української держави.

Література:

1. Палінська О. Білінгвізм в аспекті соціально-мовної взаємодії // Вісник. Львівського університету. Серія філол. – 2004. – Вип. 34. – Ч. I. – С. 340–345.

2. Зайцева Л.С. Білінгвізм як мовне та соціальне явище// Филология /3. Теоретические и методологические проблемы исследования языка. −Східноукраїнського національного університету імені В. Даля (м. Сєвєродонецьк)

3. Дуда Н.М.БІЛІНГВІЗМ ТА БІКУЛЬТУРНІСТЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ// Вісник - Наукові праці