 |
|
Культура України в XIV-XVI ст.
У XIV-XVI ст. відбулися неоднозначні процеси у культурному розвитку України.
У політичній культурі:
1 Розвиток гуманістичної думки в Україні. Носіями нових ідей стали Юрій Дрогобич, Павло Русин із Кросна, Лукаш із Нового Міста, Станіслав Оріховський та ін. У своїх творах гуманісти почали зображати історичних діячів як активних суб'єктів, поведінка яких залежить від конкретних обставин.
2 Наприкінці XVI - на початку XVII ст. міщанство, яке стало основою братств - легальних організацій, у діяльності яких спочатку переважав релігійно-благодійницький напрям, а з посиленням іноземного гніту братства перетворилися на ідейні центри захисту мови, культури, духовних цінностей українського народу, на зародкові елементи громадянського суспільства.
3 Новим явищем політичної культури став феномен Запорозької Січі, яка була праобразом майбутньої української державності.
Правова культура: документами, що регулювали правові відносини, стали
· Литовські статути: Старий (1529), Волинський (1566), Новий (1588), в основу яких було покладено «Руську правду».
· у багатьох українських містах діяло Магдебурзьке право, а в сільській місцевості західних земель - Волоське право.
Це вводило суспільні відносини в цивілізоване русло, закладало на українському ґрунті основи громадянського суспільства.
Побутова культура. В XV-XVI ст. під тиском феодалів на селянські землі відбувається певне упорядкування структури селянського поселення. Хати будують обабіч дороги. За кожною хатою розташовані довгі вузькі смуги землі, що належали господарю хати.
Сімейні та родинні стосунки - починаючи з XVI ст. між батьками й родичами молодої та батьками і родичами молодого укладається договір, спочатку усно, а починаючи з XVII ст. - письмово, щоб закріпити за молодими придане. У XVI-XVII ст. церква впроваджує обряд вінчання, щоб шлюб ставав дійсним.
У період XIV-XVI ст. в народний побут входять годинник, горілка, вогнепальна зброя та інші винаходи.
Розвивається фольклор: оспівування традицій Київської Русі, обрядова поезія (русальні, купальські, обжинкові пісні, голосіння, а з XVI ст. з'являються нові фольклорні жанри - думи, історичні пісні, нова тематика - боротьба проти татарсько-турецької агресії, новий герой - козак-воїн, захисник рідної землі, новий ідейний зміст - становлення та поширення норм козацької лицарської етики, пробудження почуття патріотизму, формування в народу нового рівня самосвідомості, громадянського обов'язку та віри у власні сили.
Духовна культура. Протягом XIV-XV ст. на ґрунті давньоруської мови під впливом народного мовлення сформувалася «руська мова», що стала офіційною державною мовою в Литовській державі. «Руська мова» - це певна спільна основа, сходинка в становленні української та білоруської національних мов. На зламі XV-XVI ст. сформувалися дві окремі літературні мови - староукраїнська та старобілоруська. Після переходу Волині, Брацлавщини, Київщини до складу Польської держави мова зазнає дискримінації. Та все ж, незважаючи на утиски, українська мова розширює сфери вжитку, збагачує свою стилістику. Поряд із традиційними юридично-діловим і літописним стилями, перекладною літературою, ораторсько-проповідницькою прозою бурхливо розвивається полемічний стиль (Г. Смотрицький, І. Вишенський, С. Зизаній), зароджується науковий (у лікарських посібниках, граматиках, словниках), виникає українське віршування (Г. Смотрицький, Д. Наливайко та ін.).
У XV-XVI ст. поряд з традиційними школами при церквах та монастирях виникають протестантські та католицькі школи, що давали вищий рівень знань. У сфері освіти з'являється новий тип школи - греко-слов'яно-латинська - органічно поєднувалися давньоруська традиція й новітні надбання західноєвропейської думки. Першим освітнім закладом цього типу в українських землях стала Острозька академія (1576), заснована князем К. Острозьким. У своїх стінах вона зібрала цвіт тогочасної української та зарубіжної інтелектуальної еліти. Її викладачами були Г. Смотрицький, В. Суразький, Д. Наливайко, чужоземці - відомі вчені К. Казимирський, Я. Лятош, К. Лукаріс, який незабаром став патріархом константинопольським. Братські школи - перша виникла 1586 р. у Львові. Наприкінці XVI - на початку XVII ст. школи цього типу діяли в Перемишлі, Кам'янці-Подільському, Галичі, Холмі та інших містах.
Зміни у духовній сфері України:
відхід від візантійських зразків та канонів;
поширення ідей гуманізму та реформації;
поява нових форм самовираження і мистецьких стилів - у літературі набуває поширення полемічний стиль, виникає українське віршування; у живописі наприкінці XVI ст. з'являються нові жанри - портрет, історичний живопис, зростає інтерес до пейзажу; виникають такі жанри світської музики, як побутова пісня для триголосого ансамблю або хору (кант), сольна пісня із супроводом; у 1573 р. створюється вітчизняний ляльковий театр, що надалі переростає в традицію українського вертепу; зароджується стиль бароко;
посилення світського елементу в культурі, зростання уваги до людини та її духовного світу;
індивідуалізація творчості.
Отже, позитивні зрушення в культурі праці та господарюванні пов'язані з налагодженням Україною активних торгово-економічних зв'язків з Європою. Поява елементів громадянського суспільства та моделі-зародку (Запорозька Січ) національної державності в політичній та правовій культурі; зростання цивілізованості у сфері побутової культури; суттєві якісні зміни в культурі духовній, зумовлені впливом ідей гуманізму та реформації, створили сприятливий ґрунт для зростання національної свідомості українського народу, зміцнення його віри у власні сили, згуртування в боротьбі за свою землю, віру, права та незалежність.