Главная | Обратная связь

Дизонтогенез та його типи.

Психічний дизонтогенез - порушення психіки в цілому або її окремих складових, а також порушення співвідношення темпів і термінів розвитку окремих сфер і різних компонентів всередині окремих сфер.

Основними типами психічного дизонтогенеза є регресія, розпад, ретардація і асинхронія психічного розвитку.

Регресія (регрес) - повернення функцій на більш ранній віковий рівень, як тимчасового, функціонального характеру (тимчасова регресія), так і стійкого, пов'язаного з пошкодженням функції (стійка регресія). Так, наприклад, до тимчасової втрати навичок ходьби, охайності може призвести навіть соматичне захворювання в перші роки життя. Прикладом стійкого регресу може бути повернення до автономної мови внаслідок втрати потреб у комунікації, що спостерігається при ранньому дитячому аутизмі. Схильність до регресу більш характерна для менш зрілої функції. У той же час регресу можуть бути піддані не тільки функції, що знаходяться в сенситивному періоді, але також і функції, що вже в достатній мірі закріплені, що спостерігається при більш грубому патологічному впливі: при шоковій психічній травмі, при гострому початку шизофренічного процесу.

Ретардація - запізнювання або призупинення психічного розвитку. Розрізняють загальну (тотальну) і часткову (парциальную) психічну ретардації. В останньому випадку мова йде про запізнювання або припинення розвитку окремих психічних функцій, окремих властивостей особистості.

Асинхронія, як викривлений, диспропорційний, дисгармонійний психічний розвиток, характеризується вираженим випередженням розвитку одних психічних функцій і властивостей особистості, що формується і значним відставанням темпу і термінів дозрівання інших функцій і властивостей, що стає основою дисгармонічної структури особистості і психіки в цілому. Основні прояви асинхронного розвитку у відповідності з уявленнями фізіології та психології у вигляді нових якостей виникають у результаті перебудови внутрішньосистемних відносин.

До основних проявів асинхронії відносять наступні:

1. Явища ретардації - незавершеність окремих періодів розвитку, відсутність інволюції більш ранніх форм, характерні для олігофренії й затримки психічного розвитку.

2. Явища патологічної акселерації окремих функцій, наприклад, надзвичайно раннє (до 1 року) та ізольоване розвиток мови при ранньому дитячому аутизмі.

3. Поєднання явищ патологічної акселерації і ретардації психічних функцій, наприклад, поєднання раннього виникнення мови з вираженим недорозвиненням сенсорної та моторної сфери при ранньому дитячому аутизмі.

Механізми ізоляції, патологічної фіксації, порушення інволюції психічних функцій, тимчасові та стійкі регресії відіграють велику роль у формуванні різних видів асинхронного розвитку.

Класифікація психічного дизонтогенеза запропонована В.В. Лебединським має наступний вигляд:

Загальний психічний недорозвиток - загальна стійка затримка психічного розвитку при найбільш ранніх ураженнях мозку (генетичних, внутрішньоутробних, родових, ранніх постнатальних), що зумовлює первинність і тотальність недорозвинення мозкових систем. Більш порушені вищі психічні функції (особливо інтелект, мова), ніж елементарні (мимовільне сприйняття, пам'ять, моторика, елементарні емоції).

Затриманий психічний розвиток - уповільнення темпу формування пізнавальної та емоційної сфер з фіксацією на більш ранніх вікових етапах. Викликано генетичними чинниками, хронічними захворюваннями, інфекцією, інтоксикацією, травмами мозку, психогенними факторами (несприятливими умовами виховання) у період до 3-х річного віку (приклад - інфантилізм). Затримка психічного розвитку (ЗПР) виражається в недостатності загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, над обумовленими соціальною ситуацією розвитку, швидкої пресищаемості в інтелектуальній діяльності, емоційної незрілості.

Пошкоджений психічний розвиток. Пов'язано з перенесеними інфекціями, інтоксикаціями, травмами нервової системи, спадковими дегенеративними, обмінними захворюваннями мозку і відрізняється парциальністю розладів. Для диференціальної діагностики з олігофренією мають принципове значення вказівка на спочатку правильний і своєчасний розвиток дитини до періоду перенесеної інфекції, інтоксикації або травми мозку і хронологічний зв'язок психічного зниження з перенесеною шкідливістю. У неврологічному статусі частіше відзначаються локальні знаки (парези, паралічі, судомні напади).

Дефіцитний психічний розвиток. Він пов'язаний з первинною недостатністю окремих систем: зору, слуху, мови, опорно-рухової (сліпі та слабозорі, глухі і слабочуючі, діти з дитячими церебральними паралічами), а також низкою інвалідизуючих соматичних захворювань (серцево-судинної системи, наприклад при важких вадах серця , дихальної - при бронхіальній астмі, ряді ендокринних захворювань і т. д.).

Спотворений психічний розвиток. Складне поєднання загального недорозвитку, затриманого, пошкодженого та прискореного розвитку окремих психічних функцій, що приводять у ряду якісно нових патологічних утворень, не властивих кожному з вхідних в клінічну картину порушеного розвитку. Спотворений розвиток спостерігається при процесуальних розладах, ранньому дитячому аутизмі (РДА, або синдром Л. Каннера).

РДА - це хворобливий стан психіки дитини, що характеризується зосередженістю на своїх переживаннях, відходом від реального зовнішнього світу. При аутизмі часто порушується орієнтування в часі, з'являється відрив від реальності, відгороджена від світу, відсутність або парадоксальність реакцій на зовнішні впливи, пасивність в контактах з середовищем в цілому.

Дисгармонійний психічний розвиток. За своєю структурою він нагадує спотворений розвиток. Проте, основою в даному випадку є не поточний болючий процес, що створює на різних етапах різні спотворення міжфункціональних зв'язків, а вроджена або рано придбана стійка диспропорційність психіки, переважно в емоційно-вольовій сфері. Моделлю дисгармонічного розвитку є ряд психопатій і почасти так звані патологічні формування особистості.