 |
|
Аналіз Директиви 97/66/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Стосовно обробки персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі»
Ще одним важливим нормативно-правовим актом в міжнародному законодавстві стала Директива 97/66, прийнята Європейським парламентом, в якій зазначається, що у телекомунікаційному секторі Європейського Співтовариства запроваджуються нові передові цифрові технології та нові телекомунікаційні послуги, відбувається активна та швидка інформатизація суспільства, яка зумовлює певні вимоги до захисту персональних даних користувача. Вказані положення повинні бути здійсненні з метою уникнення перешкод на внутрішньому ринку телекомунікацій та забезпечення телекомунікаційних послуг і мереж на міждержавному рівні.
Важливістю цього нормативного акту є те, що вона передбачає захист персональних даних як фізичних осіб, так й захист законних інтересів юридичних осіб, тим самим визначаючи суб’єктів вказаного кола суспільних відносин.
Найбільш важливими положеннями ( що передбачають захист персональних даних в інформаційних системах) Директиви 97/66/ЄС є такі[5]:
1. Постачальник загальнодоступної телекомунікаційної послуги повинен вживати відповідні технічні та організаційні заходи для гарантування безпеки своїх послуг, якщо потрібно, спільно з оператором телекомунікаційної мережі загального користування у тому, що стосується безпеки мережі (стаття 4);
2. Держави-члени забезпечують у національних положеннях конфіденційність зв’язку за допомогою телекомунікаційної мережі загального користування та загальнодоступних телекомунікаційних послуг. Зокрема, вони забороняють прослуховування, перехоплення, зберігання та інші види перехоплювання і нагляду за зв'язком, за винятком випадків, коли на це існує законний дозвіл (стаття 5);
3. Держави-члени застосовують національні положення для узгодження прав абонентів, які з'єднуються та отримують деталізовані рахунки, з правом на невтручання у особисте життя абонентів, з якими з’єднуються (стаття 7);
4. Персональні дані, що містяться у друкованих чи електронних телефонних довідниках, які є загальнодоступними чи надаються через довідкову службу, повинні обмежуватися тим, що необхідно для визначення певного абонента, якщо тільки абонент не надав своєї недвозначної згоди на публікацію додаткових персональних даних. Абонент має право на безкоштовне вилучення його даних із телефонного довідника на його прохання (стаття 11);
5. Використання автоматичних викличних систем без людського втручання (пристрій автоматичного виклику) чи факсимільних пристроїв (факсу) для цілей прямого маркетингу може дозволятися тільки стосовно абонентів, які дали на це попередню згоду (стаття 12).
Приорітетне значення цього нормативно-правового акту зумовлене тим, що в ньому закріпленні не лише основні засади та принципи правового регулювання інституту захисту персональних даних в інформаційних системах, а передбачений реальний механізм, що сприяє ефективному вирішенню ряду проблем, що є пов’язаними із функціонуванням правового інституту.