 |
|
Робота з оповіданням
Але, на жаль, не всі пам’ятають, що треба шанувати матір. Про це забув і герой оповідання, яке я вам зараз прочитаю.
Дві ягідки
- Андрію, синку, іди обідати, я он борщ зварила, - чується турботливий голос матері, яка звертається до п'ятнадцятирічного сина. Звідти - нічого.
- Іди, синку, а то охолоне, я уже і вкинула тобі, - ще ніжніше.
Злазить із вишні. Іде. Щипнувши на ходу жменьку ягідок, ласує.
Увійшов у кухню. Останні дві вишні не доїв, поклав на стіл, сів обідати. Збігла хвилина, друга. Уже й тарілка порожня, тільки голубий горобчик на дні - гарно розмальований. Добряче наївся. Смачний борщ. Підвівся. "Не зрозумів, - дуже невдоволеним голосом, - а де ці дві ягоди, що я поклав отут? Тільки що були..."
- Синку, я їх скуштувала, - зовсім не бачачи своєї вини, тихо мовила.
- Навіщо?! - очі люті, тіло аж трясеться. - Ти що, не могла вирвати собі?! Навіщо з'їла?! - був чутний колючий голос аж на вулицю.
- Синку, та я ж... хотіла тільки спробувати, чи на вареники уже годяться... - ніби оправдувалась мати, хоч правди шукати їй було зовсім не потрібно.
- Навіщо? - не вгамовувався син. Лють не проходила, а ще більше накипала. - Нащо ти з'їла?!
- Андрійку, та що ж ти так... хіба ж... - хотіла вона щось доречне промовити, як він вхопив лозину, що трапилась на біду зразу ж під рукою - гусей вигонили - і лунко хлиснув матір по руці: р-раз, і червоне пасмо... - наче світ із місця зрушив!
О, Боже, як же це так буває! За що ж така "дяка"? За всю турботу, за таку ранню сивину, за те, як учила ходити, чи, може, тільки за отих дві ягідки... дві ягідки! Та чи можна подібне уявити..., а тут трапилось!
Сталося на світі жахливе, великий смуток стався - гіркіший від полину, колючищий від голки...
Плакала мати... Горіла до ліктя рука - ота сама рука, на котрій вона його, свого синочка, пестила, котрою годувала. О, Господи! "Син! Рідний син!.." А він вийшов, не озираючись, ніби нічого не сталося.
Розривало серце питання відчаю матері - тихе таке - аякже, щоб не чули люди, бо ж рідний син - а вона його так любить! Так любить... і після того - на руці синова "любов" - за все-все, за життя, що в муках подарувала... отак... одним разом і... "спасибі" таке. Чи схочеться жити за ту "вдяку", а треба: син росте!.. І вона його любить!.. А він уже знов сидить на вишні... Та так рясно, так рясно та вишенька цьогоріч зародила, що аж сльозами заллєшся.
- Як назвали б ви вчинок Андрійка?
- Як би ви вчинили на його місці?
Матір віддає нам усе: красу, здоров’я, свої мрії, сподівання, а іноді й життя. З дуже простої причини: любить. А ми сприймаємо всі мамині турботи, як щось звичне. Ніби мама просто зобов’язана задовольняти всі наші забаганки.
Конкурси
Щодня у жінки стільки турбот, що спробуй встигни їх виконати. Ось перед вами ромашка «Жіночі справи». А зараз проведемо іспити для наших хлопців. Підходьте і обирайте пелюстку, на якій буде записано завдання, яке необхідно виконати.
1. Завдання «Нагодуй дитину» . Спробуйте переконати дитину, щоб вона з’їла кілька ложок каші. Дитина відмовляється і вередує. (Іра Анатоліївна)
2. Завдання «Заплети косу». Уявіть, що мами немає вдома, а менша сестричка попросила заплести їй косу і зав’язати бант. Виконайте прохання сестрички. (Настя Кисіль)
3. Завдання «Втіш дитину». Дитина плаче. Ваше завдання довідатися причину її трагедії та втішити.(Аня Кисіль)
4. Завдання «Вдягни памперс». Трапилась дифузія. Мами немає вдома. А менший братик просто вимагає поміняти йому підгузник. Вам необхідно зробити це швидко і якісно.
5. Завдання «Розвісь одяг». Вам необхідно швидко і якісно розвісити випраний одяг.
6. Завдання «Зготуй борщ». Вам необхідно назвати складові компоненти борщу.
7. Завдання «Запеленай дитину». Вам необхідно швидко і якісно запеленати дитину.
Отож ви побачили, що бути мамою не легко, тому слід цінувати турботу мам і бути вдячним за неї.
Прислів’я
У наш час в прислів’я ввійшли образи матері і дітей. Але вони дещо переплутались. Працюючи в парах спробуйте їх відтворити.
Нема того краму, щоб купити маму.
У сокола і діти соколята.
Матері ні купити, ні заслужити.
Добре й ненці, як дитина в славі.
Який кущ - така й калина, яка мати - така й дитина.
На сонці добре сидіти, а коло матері жити.