Найбільші печери світуСтр 1 из 5Следующая ⇒
Печера Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. (Перенаправлено з Печери) Печери Печера Лічугія, Нью Мехіко Формування печери. Пече́ра — природна підземна порожнина, що з'єднуються з поверхнею Землі одним або декількома отворами. Печери можуть бути заповнені повітрям або іншим газом (здебільшого, радоном або метаном), водою, частково твердими відкладами. Зміст
Загальна інформація Печери виникають під впливом підземних вод або прибережних хвиль. Утворення такого типу звичайно виникають у вапнякових породах, як, наприклад, у Кентукі або на Балканах, де гірські породи розчиняються у воді. Печери населені тваринами, яким притаманні сліпота, депігментація, гігантизм. Найбільші печери світу: Флінт-Рідж-Мамонтова (США, 596 км), Оптимістична (Україна, 240,5 км), Джуел Кейв (США, 223 км). Багато печер ще з епохи палеоліту використовувалися людиною для стоянок, на стінах багатьох печер залишилися малюнки первісних людей. Печери-галереї — це довгі, не затоплені водою печери, схожі на тунелі. Спочатку вони були утворені річкою, але при зниженні рівня ґрунтовних вод стали сухими. Більшість печер поступово руйнується, але деякі з них є дуже старі. Верхні шари вапняку що утворюють склепіння печери, дедалі тоншають і з рештою обрушуються, залишаючи на поверхні землі великі улоговини-поля. Якщо обрушуються внутрішні перегородки між печерами, може утворитися довга ущелина зі стрімкими схилами — карстрова прірва. Класифікація
Первинні печери сингенетичні гірським породам: газові пузирі і тунелі в лавах, порожнини в рифах і вапнякових туфах, печери гідратації в гіпсо-ангідритах. Вторинні печери — результат геолічних процесів, що проявляються в породі або льодовику: печери вивітрювання, вилуговування, видування, суфозійні, абразійні процеси на берегах морів, карстові (див. карст), гідротермальні, гляціальні в льодовиках. Найпоширенішими є карстові печери.
Понор — це природний отвір (тріщина) або порожнина будь-якої форми на поверхні карстових гірських порід, по яким стікає вглиб дощова, тала снігова та проточна вода. Понори утворюються зазвичай на дні карстових лійок чи в руслах зникаючих річок. Понор є індикатором карстування, тому завдяки понорам спелеологи знаходять можливі виходи печер на поверхню, хоча понор може бути виключно локалізованим. Див. також воклюз. Найбільші печери світу У світі відомо 93 шахти глибиною понад 1 км[1]. У 2012 р. «підземний полюс» (найглибше досягнуте людиною місце в печерах) зафіксовано на глибині 2196 м у печері Крубера-Вороняча, що знаходиться на масиві Арабіка в Абхазії[2]. Найглибша шахта України знаходиться в Криму, на масиві Карабі, і має назву Солдатська (-519 м). Деякі печери являють собою поєднання шахт, горизонтальних і похилих галерей (П'єр-Сен-Мартен). У вапняках зали досягають величезних розмірів, наприклад, зал «Вірна» в печері Пьєр-Сен-Мартен має об'єм бл. 3,4 млн м3, зал «Грузинських спелеологів» в Новоафонській П. — 0,9 млн м3. Найдовша печера світу Флінт-Рідж-Мамонтова (США, шт. Кентуккі), довжина ходів у якій, зафіксованих спелеологами, становить 563 км (2006 р.). Друге місце — за гіпсовою печерою Оптимістична[3], що на Тернопільщині (Україна) (довжина, станом на 2014 р., 240,5 км). У 2007 р. на території заповідника карстових печер у межиріччі Дністра, Серета і Збруча Тернопільської області українські спелеологи відкрили унікальну карстову печеру Музейна (колишній так званий понор «Гігант»), яка теж може допомогти становленню українських печер в ряд найдовших печер у світі. У випадку подовження Музейної у напрямках до печери Оптимістичної та печери Озерна (Блакитні Озера), між якими вона знаходиться, сумарна довжина ходів Оптимістичної, Озерної (125 км) і Музейної зможе залишити позаду Флінт-Рідж-Мамонтову. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|