 |
|
Методичні рекомендації
Готуючи перше питання, з’ясуйте коли в українській історіографії з’являється державницький напрям, які фактори сприяли його появі та розвитку. Доречним тут буде пригадати, які процеси відбувалися у суспільно-політичному, культурному житті України у першій чверті ХХ ст., в якому стані натоді перебувала вітчизняна історична наука. Висвітліть вплив державотворчих процесів 1917- 1920-х рр. на розвиток української історичної науки. Готуючи дане питання, завважте, що державницька школа не була оригінальним витвором власне українських істориків, вона стала віддзеркаленням розвитку загальноєвропейської історіографії. Визначте характерні риси державницького напряму в історіографії. Назвіть українських дослідників, які репрезентували цей напрям. З’ясуйте, на яких методологічних засадах перебували представники державницького напряму в українській історіографії.
У другому і третьому питаннях схарактеризуйте суспільно-політичні та історичні погляди В. Липинського та Д. Дорошенка, які відіграли важливу роль у становленні державницького напряму в історіографії України. У відповіді обов’язково слід схарактеризувати головні праці вчених. Принагідно згадайте про політичну і громадську діяльність дослідників, їхню співпрацю з науковими інституціями, культурно-просвітніми товариствами, навчальними закладами, періодичними виданнями.
Контрольні питання
1. У який спосіб відродження у 1917-1920 р. Української держави позначилося на розвитку вітчизняної історичної науки?
2 Хто з дослідників репрезентує державницький напрям в українській історіографії?
3. Чому державницький напрям в українській історіографії набув розвитку насамперед в середовищі істориків-емігрантів?
4. Що ставили в центр своїх досліджень історики державницького напряму?
5. Кого історики-державники вважали рушійною силою історичного процесу?
6. На яких методологічних засадах перебували представники державницького напряму в українській історіографії?
7. У яких творах відбито основні принципи історичних концепцій В. Липинського та Д. Дорошенка?
Тема 6: Михайло Грушевський та його роль у розвитку української
Історичної науки
Год.
План
1. Головні етапи життєвого шляху.
2. Науковий доробок.
3. Історичні погляди.
Література
Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – К., 1992.
Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 томах, 12 книгах. – К., 1994 – 2000.
Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. – К., 1990.
Грушевський М.С. Твори: У 50-ти томах. – К., 2002 – 2005. – Т. 1, 2, 5, 6.
Білокінь С.І. Київська школа академіка М.С. Грушевського // Український історичний журнал. – 1996. – № 5. – С. 106-131.
Великий Українець: з матеріалів життя та діяльності М. Грушевського. – К., 1992.
Верба І. Родина Грушевських в українській історичній науці 1920-х рр. // Український історичний журнал. – 1996. - № 4. – С. 131-149.
Винар Л. Найвидатніший історик України Михайло Грушевський // Винар Л. Силуети епохи. – Дрогобич, 1992.
Гирич І.Б. Організація М.С. Грушевським археографічної роботи у львівський період життя й діяльності (1894 – 1914 рр.) // Український історичний журнал. – 1997. – № 1. – С. 72-86.
Дорошенко Д. Огляд української історіографії. – К., 1996. – С. 185-195.
Калакура Я. Українська історіографія. – К., 2004. – С. 211-225.
Коваленко О., Курас Г. Михайло Грушевський: тиждень в Чернігові // Сіверянський літопис. – 1999. – № 1. – С. 144-156.
Копиленко О. “Українська ідея” М. Грушевського: історія і сучасність. – К., 1991.
Коцур В.П., Коцур .П. Історіографія історії України. – Чернівці, 1999. – С. 272-308.
Мельниченко В. Михайло Грушевський: “Я оснувався в Москві, Арбат 55”. – М., 2005.
Пиріг Р. Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (1924-1934). – К., 1993.
Пріцак О. Історіософія Михайла Грушевського // Грушевський М. Історія України-Руси. ‑ К., 1994. – Т. 1. – С. XL-LXXIII.
Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. – К.; Кембрідж, 1991.
Смолій В.А., Сохань П.С. Видатний історик України // Грушевський М. Історія України-Руси. ‑ К., 1994. – Т. 1. – С. VIII-XXXIX.
Сохань П.С., Ульяновський В.І., Кіржаєв С.М. М.С. Грушевський і Akademia. – К., 1993.
Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський. – К., 2005.