Главная | Обратная связь

Санкції за порушення розрахунково-платіжної і касової дисципліни

Вар 17

1. Платіжне доручення — це розрахунковий документ, яким власник рахунка в письмовій формі дає доручення обслуговуючому його банку на перерахування (переведення) певної суми коштів з його рахунка на рахунок іншого клієнта — одержувача коштів.

Оплата — це перерахування банком коштів з рахунку платника в сумі, вказаній у платіжному дорученні, та зарахування їх на рахунок одержувача.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

У безготівковому платіжному обороті України значне місце посідають розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, в якому, з одного боку, передбачається вимога постачальника (одержувача коштів) до покупця (платника) оплатити вартість поставленої йому продукції, наданих послуг відповідно до договору, а з іншого — дається доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунка вказаної у вимозі "суми до оплати" коштів.

Отже, платіжна вимога-доручення складається з двох частин — верхньої та нижньої.Верхня частина, яка є "вимогою", заповнюється постачальником — одержувачем коштів. Нижня частина цього документа містить доручення платника своєму банку про оплату вказаної ним суми постачальнику — одержувачу коштів.

Чекодавець — це юридична або фізична особа, яка підписує чек та видає його постачальнику для оплати отриманих від нього товарів та наданих послуг.

Чекоутримувач — це підприємство або фізична особа, що отримали чек та мають право на стягнення грошових коштів з рахунка чекодавця для оплати відпущених йому товарів та наданих послуг.

Сума ліміту визначається клієнтом за погодженням з банком.

Строк дії лімітованих чекових книжок не повинен перевищувати один рік. Правильність використання чеків контролюється головним бухгалтером з поміткою на його корінці.

Акредитивна форма розрахунків застосовується тільки в разі немісцевих розрахунків з одним постачальником.

Однією з форм безготівкових розрахунків з погашення боргів за товарно-матеріальні цінності є розрахунки за допомогою векселів.

Вексель — це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму коштів своєму кредиторові — власнику векселя (векселеотримувачу) у встановлений строк.

Інші форми безготівкових розрахунків

У системі безготівкових розрахунків в окремих випадках застосовуються платіжні вимоги, інкасові доручення та ін.

Платіжна вимога — це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача грошових коштів їх платнику про сплату певної суми коштів через установу банку.

Розрахунки пластиковими картками

З розвитком електронної техніки з’явилась можливість широкого використання в безготівкових розрахунках пластикових карток.

Санкції за порушення розрахунково-платіжної і касової дисципліни

Усі суб’єкти господарювання повинні правильно, відповідно до діючих нормативних документів організовувати зберігання та витрачання коштів, своєчасно розраховуватися за своїми платіжними зобов’язаннями з постачальниками продукції, товарів, виконавцями робіт, надавачами послуг, ланками фінансово-кредитної системи, установами та організаціями, як правило, у безготівковому порядку через установи банків та під їх контролем, тобто дотримуватися розрахунково-платіжної дисципліни. За неправильне зберігання та витрачання грошових коштів, несвоєчасні розрахунки та платежі підприємства сплачують на користь відповідних суб’єктів у встановленому розмірі пеню, штрафи, недотримки.

2. Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.
Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв’язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства. Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборот них коштів. Ця потреба є одним з об’єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.
Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресур сів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.
У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.
Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кош торисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов’язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає враху вання багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:
- умови постачання підприємств товарно-матеріальними ціннос тями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми роз рахунків за матеріальні цінності;
- організація процесу виробництва: тривалість виробничого ци клу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, но­менклатура випущеної продукції;
- умови реалізації продукції: кількість споживачів готової про дукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспорту­вання, форми розрахунків за відвантажену продукцію. За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.
У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.
Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмір них запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; ство рення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

 

 

Вар 18

 

1. Вексель - це цінний папір, оформлений відповідно до вимог закону, що посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця оплатити у визначений строк певну суму грошей власнику векселя (векселеотримувачу).

В розрахунках векселями беруть участь такі суб'єкти:

o векселедавець (трасант);

o векселеодержувач (ремітент);

o платник (трасат - той, кому платник дає наказ платити).

Умови проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково мають відображатися у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).

При цьому видавати вексель (переказний або простий) можна тільки для оформлення грошового боргу за фактично доставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору закінчуються грошові обов'язки щодо платежу за цим договором і виникають грошові обов'язки щодо платежу за векселем.

Поставка товарів (робіт, послуг) може проводитись після виставлення резидентом векселя.

Вексель може бути виписаний на користь постачальника-нерези-дента і після поставки товарів (робіт, послуг).

При здійсненні вексельної форми розрахунків за експортними операціями строк зарахування виторгу в іноземній валюті на рахунок резидента-експортера в уповноваженому банку має не перевищувати законодавчо встановлений, тобто 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції.

Останнім часом найбільш поширено стали використовуватися податкові векселі. Особливо вони використовуються вітчизняними підприємствами, які опікуються експортом та імпортом товарів.

Платники ПДВ під час імпорту товарів на митну територію України, за умови оформлення вантажної митної декларації (ВМД), можуть за власним бажанням надати органам митного контролю простий вексель (податковий вексель) на суму податкових зобов'язань, який має бути обов'язково підтверджений комерційним банком шляхом аваля, тобто банк-поручитель має сам оплатити грошовими коштами авальований вексель.

 

2. Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.
З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.
Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.
Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Банківський кредит - це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.
Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.
Державний кредит - це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання.
Лізинговий кредит - це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).
Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний - у товарній. Банківський та державний кредити погашаються у грошовій формі Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах.
Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами - факторинговими та лізинговими компаніями.
В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії. У зв'язку з цим лізинговий кредит умовно віднесений до групи небанківських кредитів.
Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування:
* оборотних коштів;
* основних засобів.
Підприємство має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів або цілих підприємств.
За терміном надання розрізняють короткострокові, середньо-строкові, довгострокові кредити.